Кожен із нас вже третій місяць просипається в пам’яті з заревом перед очима – страшним заревом і ревом калинівських бомб та панікою перед невідомістю – куди втекти і чи треба. 30 000-ам довелось бігти в невідомість, повертатись у зруйновані будинки і надії… І нуль! – нуль розслідувань: хто, де, чому і коли задумав та здійснив цей демонічний план… І ніхто знову не покараний… На передову знову гатять допомогу волонтери, колишні атовці оббивають пороги благодійників, сім’ї вбитих майданівців чекають розслідувань… А в цей час кращі екіпіровані підрозділи поліції та спецслужб в стилі «кращих часів Януковича» трощать мирну демонстрацію. Та, доведена до відчаю, трощить вже спецмашини і на завершення знімає з даху опонента Президента… І всі ці мирні протести кишать поліцією, спецслужбовцями, провокаторами, несусвітніми звинуваченнями і навіть приписуванням Саакашвілі ярлика агента ФСБ (щоб побачити, наскільки це абсурдно — варто переглянути випуски російських ЗМІ, які наскрізь пронизані ненавистю до Саакашвілі, навіть набагато більшою, ніж до Порошенка).

Фігурування плівок про розмову з Курченком з Москви, його помічника, ймовірно, завербованого як провокатора з оточення Міхо, взагалі наводить на шокуючий висновок, який оприлюднили ведучі журналісти України: то що — наші спецслужби в проведенні цієї операції співпрацювали із ФСБ? Спітчі Луценка у Верховній Раді українці взагалі коментують як несусвітній маразм… А це ж Генпрокурор!

Неважко здогадатись, що після цього трагіцирку в країні, оточеній могутнім агресором, країні, яка через недолугу зовнішню політику вже пересварилась з усіма сусідами з Євросоюзу, пронизаній корупцією, в країні, де довіра до влади не перебільшує 10 відсотків з похибкою, можна чекати чого завгодно. І тому одне запитання: чи часом не Москва режисер цього цирку, але вже з протилежного боку? Бо ж неважко здогадатись, що в Україні, де досі, зрозуміло чому, не розкриті списки агентів Кремля, старих і вже нових, а скільки їх ще не виявлених, рука Москви може потенційно випливати в найвищих кабінетах влади. А в усіх владних кріслах таких – можете не сумніватись – як оселедців у бочці…

Коли Саакашвілі вийшов із суду на волю, його супроводжував вже відомий всім найстарший майданівець із Вінниці – Тарас Бульба. Він був одягнений в екзотичну робу політв’язня, яку пошив за часів судів над Хортом.

– Я там днював і ночував, тому що від цієї влади вже чогось сподіватись марно. Тому підтримую Міхо й соратників у вимозі імпічменту. Це конституційна норма! Вона є у всіх цивілізованих державах світу. Не хочуть імпічменту – нехай працюють.

Нас тут багато із Вінниччини. І не всі з партії. Просто ми за демократію. Дякуємо усім депутатам Верховної Ради, що прийшли підтримати Саакашвілі. Особливо Юлії Тимошенко, жінці, яку так само злочинна влада садила за грати. Але тепер де вони, а де Тимошенко? Хіба це не урок нинішній владі?

Про участь вінничан у акції із визволення Міхо Саакашвілі розповів Леонід Марцинковський, лідер «Руху Нових сил» Вінниччини.

– Від самого початку вінничани брали активну участь у акціях. Северіона Дангадзе не вважаю ніяким подвійним агентом. Ми завжди поряд, і все відбувається, так би мовити, на наших очах. Вінничани були і під Верховною Радою, і біля суду. Провокацій не було, хіба що зранку якийсь дядько спробував розкидати курей. Але конфлікту не відбулося. Ми ще раз підкреслюємо, що всі наші акції тільки мирні. І процедура імпічменту нині як ніколи на часі. І всі звинувачення Міхо Саакашвілі насправді не мають під собою жодного підгрунтя. Просто влада боїться його як вогню…
Що буде далі?

Андрій ВЛАСЕНКО