Слухай «Шубу, пісєц…» і вперед - до повної деградації української естради?
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Слухай «Шубу, пісєц…» і вперед - до повної деградації української естради?

Прийнятий нещодавно Верховною Радою закон про квоти на українську пісню в теле- та радіоефірах – річ, у цілому, непогана.

 

Нарешті багатьох талановитих авторів та виконавців національної пісні почує широкий загал. І, звісно, мелодійна українська мова та пісня будуть ще й цим боком входити в наше суспільне життя, виховувати гарний музичний та загалом естетичний смак.

 

Так, напевно, думає багато людей. Можливо, до того часу, коли їм доведеться провести в дорозі за кермом авто якихось три-чотири години під «акомпанемент» наших радіостанцій. Господи, але чомусь у ту українську квоту потрапляє все підряд музичне сміття, яке тільки може бути. Кальковані, тупі, кострубаті вірші, примітивний одноманітний музон. А якщо це ще йде у вигляді кліпу на телебаченні, то просто гидко дивитися на суцільний нестандартний несмак-відеоряд.

 

Для прикладу: якісь чергові репери співають пісню про шубу-пєсєц. Тридцять разів під «бумца-бумца» повторюється словосполучення «Шуба пісєц, ла, ла, ла…» І ще кілька якихось слів. На тлі цього танцює грубенька пані у спідньому, а потім агресивно крокують такі ж грубі молодиці, теж у спідньому і в накинутих шубах, але переважно норкових. Уже зараз подібних «тіпапісень» можна нарахувати десятки.

 

Однозначно така естрада навряд чи може розвинути естетичний смак у дитини. Вона, швидше, виб'є з її голови те, що дійсно називається українською піснею і чим зачаровувались сотні літ у всьому світі.

 

Якраз виповнюється сто років «Щедрику» Леонтовича. Ось де краса, ось де справжня музика. Багатьом сучасним виконавцям за щастя заспівати чудову українську пісню з репертуару покійного Дмитра Гнатюка. Подивіться, як зривається оплесками зал на якомусь музичному шоу, коли виконується красива українська пісня, якій вже і двадцять, і п'ятдесят років. Є прекрасні сучасні українські естрадні пісні, і вони помітно виділяються серед всієї цієї полови, але вони, на жаль, в ефірній меншості.

 

Так, я виріс на гарній музиці Івасюка, знаю, що таке справжній голос співака Яремчука чи співачки Ротару. І дуже сумніваюся в тому, що пісню «Шуба пісєц» після її прем'єри на другий день заспіває все слов'яномовне людське середовище, як це було з «Червоною рутою».

 

Можливо, хтось скаже, що це просто слова ретрограда і що така вона — сучасна українська естрада: без музики, без віршів, без гарних пісень і голосів. Бо це подобається молодим.

 

Шкода, якщо це подобається, значить, ми щось уже втратили і потрібно негайно виправляти ситуацію. Наша пісня – це наш генетичний код. Не може подобатись те, що негарне, тупе і примітивне. Хтось же отримує гроші за те, щоб на радіо та телебаченні «фільтрувати цей базар». Нехай їх відпрацьовує. І, якщо вирішили не пускати в ефір російських пісень, тоді вже краще Стінга та Адамса, ніж «Шубу пісєц».

Анатолій Жучинський, заслужений журналіст України

Анатолій Жучинський







Залишити коментар:
Нет комментариев