Чому не вимерзають пенсіонери Ямпільщини, як мамонти в льодовиковий період?
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Чому не вимерзають пенсіонери Ямпільщини, як мамонти в льодовиковий період?

  За всіма законами арифметики вони повинні були вимерзнути ще торік. Якщо не всі то половина. Бо закони арифметики, фізіології теплокровних істот до яких належить і Ямпільський гомсапієнс, універсальні і вічні.

 

   То чому, запитується в задачці, мамонти вимерзли, а колишні жовтенята, піонери, комсомольці, передовики сільського господарства, радянської промисловості, інтелігенції, спекулянти, тунеядці, безбожники – живуть!?

 

Чому старі люди не дотримуються законів автозаморожування?.. Або не впадають хоча б в анабіоз, як жаби на замерзлому болоті?

  

 Перш ніж приступити до незалежного журналістського розслідування на цю тему – озброївся такими даними.

 

  На Ямпільському приватному паливному складі, в Олександра Ткача, станом на 20.11.2017 року були такі ціни на вугілля:

 

Антрацит – 6.5 тисячі гривень за тонну

Зернятка (семечки) – по 5.2 тис. грн. за тонну

Горішки –(орешки) – по 5.5 тис. грн. за тонну

Полум»яне (пламенний) – 3 тис.грн

Брикет – 3 тис. грн.

 

Не буду уточнювати калорійність, точну назву кожного виду цього вугілля, його походження. Бо цим у нас інтересуються хіба що поліція та СБУ, захищаючи цей напівсекретний бізнес. А всі інші смертні люди, такі, як я, живуть за принципами Ямпільського кінотеатру «Ювілейний». Там кіно буває лиш двох видів – або «Дитяче», або «Доросле». Ото ж і я не ламаю голову над походженням вугілля, його справжньою назвою. Тим більше, що всім ще з шкільної парти відомо де в Україні видобувають антрацит.

 

   Отже, виходить, що ми тут продаємо і купляємо за такими високими цінами вугілля сепаратистів. Щоб вони виживали, укріплялися і вели з нами війну до безкінечності.

 

  Вибір високоякісного вугілля на приватному передовому складі великий і черг немає. Тому й немає, що такі космічні ціни. А як же вони можуть бути не такими, якщо на них накладається не лише зарплата тих рабів-шахтарів, які його добувають в копанках, в напівзатоплених копальнях, а й утримання всієї отієї російсько-донецької банди, яка це вугілля потім відбирає і доставляє перепродує нам по каналах контрабанди. Кожний корупціонер, кожний злодій, кожний зрадник української держави на цім шляху хоче мати свою частку прибутку – от і виходить в цілому така ціна, яку сплачуємо.

 

  У пошуках відповіді на питання чим грітимуться пенсіонери Ямпільського району, ті які бажають вижити – побував на вугільному складі Облпалива в Ямполі і побачив таку картину, яку бачите на фото. Три чи чотири маленьких купки вугілля на весь величезний порожній простір складу, на весь 40 тисячний район!.. Антрациту по 6 з половиною тисяч гривнів там взагалі не має. Але є інше, менш якісне, але теж антрацитне вугілля – Горішок (орешек) – аж за 6тис.210 грн. за тонну. Точно таке, як у Саші Ткача по 5тис 500 гривнів. Є ще там Полум»яне (пламенний) – по 4 тис. гривень за тонну. Таке, як у пана Ткача за 3 тисячі гривень. Є ще там пилюка, дуже схожа на вугілля за 1 тис. 450 грн. .

 

 На одному і на другому паливних складах дров зовсім не виявив. Так ніби вугілля має саме запалюватися. Як Святий Вогонь біля Гробу Господнього в Єрусалимі.

 

   Завідуючий складом Облпалива в Ямполі мені розказав, що торгівля йде дуже погано. Зрідка якась заблукала бабуся може приїхати до нього на склад і купити два-три мішки вугілля за місячну свою пенсію, на чорний день. І все! Порадив мені сходити в РЕС, організацію наближену до Ахметова, і там шукати відповіді на питання чому не вимерзають пенсіонери Ямпільщини, як мамонти в льодовиковий період при таких цінах.  Приходжу. Начальник РЕСу, молодий ще чоловік, якому до пенсії дуже далеко. Розповів мені, що як тільки приступив до цієї посади то генеральний запитав його що йому треба для повного щастя? Запропонував нову машину, квартиру. Він відповів гідно, так як би відповіла кожна радянська людина першому секретарю партії в час розвинутого соціалізму – благ не потрібно, роботу давайте. Генеральний підтримав і дуже швидко, спільними зусиллями вони винесли всі електролічильники на зовні будинків. Тепер вкрасти електроенергію немічному пенсіонеру у сінях, відкрутити покази лічильника непомітно назад практично неможливо. За весь 2017 р. було виявлено всього 11 випадків намагань вкрасти в Ахметова кілька кіловат. І їх успішно присікли. Натомість збільшили видачу дозволів на вводи електроопалення. Воно дуже вигідне, за словами начальника. Він і сам ним дома користується. Одна проблема – вартість вводу сягає до 15-20 тисяч гривнів. А провода, електроприлади опалювальні, а установка їх в хатах спеціалістами – одним словом – не маєш близько тридцяти тисяч гривень – ці блага не для тебе. А в кого із пенсіонерів із мінімальними пенсіями вони є?   Розповів мені начальник, що в Ямпільському районі працюють досить багато гідро і сонячних електростанцій. Вони в основному в руках двох багатих фірм. На життя вони не скаржаться, у них все добре.  Сумарна потужність цих електростанцій вже така, що якщо би зараз російські винищувачі розбомбили Вінницю, включно з центром управління електропостачання всієї області – Ямпіль мав би своєї електроенергії стільки, що її вистачило б і райцентру, і деяким прилеглим селам.

 

  Будуються нові малі гідроелектростанції, плануються до забудови сонячні. Але все це добро теж обходить пенсіонера стороною. Вироблена багачами на цих малих ГЕС, сонячних електростанціях енергія за так званими зеленими тарифами зливається в єдину державну мережу. Ото ж якби сьогодні всі пенсіонери, як мамонти, таки вимерли – ці електростанції працювали б у штатному режимі і не звернули б на таку дрібницю ніякісінької уваги. Вони не залежать від споживача!

 

  Як я не докопувався в РЕСі до істини, чому не вимерзають пенсіонери, якщо їх так обклали зі всіх сторін – докопатися не міг. Начальник розказав мені, що  і в Ямполі є хитромудрі люди, які мають свої домашні сонячні електростанції. І виробляють щодоби до 30 кіловат електроенергії. Зрозуміло, що вони вугіллям і дровами не опалюють свої шикарні палаци, що опалення у них своє, безкоштовне. І що таких щасливчиків з кожним роком буде все більше. Але це теж зовсім не стосується теперішніх бідних пенсіонерів. Як життя на одній із планет сусідньої галактики.

 

   Зовсім розгублений, прибігаю в рідний мені тепер пенсійний фонд. Запитую начальницю про те чому не вимерзають пенсіонери району, які за всіма офіційними даними мусять вимерзнути?

 

  Відповідає, що і сама цьому феномену дуже дивується. Але факт залишається фактом – живуть, отримують пенсії… А середня пенсія по Ямпільському району складає всього 1700 гривень. За неї неможливо придбати жоден із відомих сучасній цивілізації видів палива на всі 5 місяців опалювального сезону. А вони живуть! Віра Миколаївна похвалила головного пенсійного реформатора країни Андрія Реву за успішну реформу і ми розсталися.

 

   Я ще більше розгубився. Куди йти, кого ще питати?!..

 

  Питаю мера Ямполя А.В.Юрченка чи не поступають скарги жителів міста на відсутність палива йому? Відповідає, що не поступають. А якщо іноді деяка і вкрадеться то її швиденько гасять доставкою бідній людині дров, котрі отримують при обрізці дерев у парку. А там є що різати бо то, власне, не парк, а Бог зна що... Організували пункт обігріву в місті. Але ніхто туди і не думає звертатися. Дитячі садки паливом забезпечені по шию, а школи не на балансі міста. От і все. Чому не вимерзають пенсіонери він теж не знає, а лиш констатує факт, що не вимерзають.

 

   Після міської ради я пішов до помешкання майже 80 річної пенсіонерки сфери радянського громадського харчування, яка уславлена вмінням виживати в холодний період. Вона живе біля парку. Мало не щороку витримує набіги нарядів поліції, різних комісарів, які перевіряють достовірність скарг на те, що вона збирає хмиз у парку і вже завалила тим хмизом і всю свою територію, і прилеглу, розводячи у ньому всяку дичину. Перевірив і я. Все на місці. І хатина, і величезні купи хмизу, якого, здається, вистачило б на опалення майже половини міста. За те парк через дорогу – чистесенький, жодної гілочки на землі! Все зібрала Посмітюха, як ласкаво називають цю велику трудівницю земляки.

 

   Зовсім збитий з пантелику, прибуваю нарешті до начальника управління соціального захисту учителя історії О.І.Івасенка.

 

   Як учитель він почитає мені довго і мудро говорити про турботу і завдання держави. Змушений перервати його і приземлитися. Приземлився. І каже, що в районі мають право на паливні субсидії 13 тисяч пенсіонерів, сімей з малим рівнем достатку. Але близько половини з них не звертаються в управління для реалізації свого права. Ви чуєте – не звертаються! Їм субсидій не треба. А може не хочуть грішити і прикидатися дуже бідними, як це роблять інші, але факт – не звертаються! Ну ви таке бачили?! ЗМІ кожен день кричать про геноцид, льодовиковий період, а вони не звертаються, їм не треба… Але  як же вони виживають!?

 

  Олег Іванович розказує, що середній розмір субсидії по районі складає 14 тисяч гривнів. І навіть ці суми не всі вибирають. Ви чуєте!?..

 

  Я мало не зомлів. Вже вечір, вже сил немає, а я сиджу в кабінеті головного соціального начальника і докопатися не можу чому пенсіонери не вимерзають при нинішніх пенсіях і цінах на вугілля і субсидіях з розрахунку 2 тисячі гривень на тонну вугілля, яке коштує 6 з половиною!.. Він бачить мій важкий стан і раптом каже святу правду : «Ніхто вам не скаже чому не вимерзають пенсіонери бо ніхто  НЕ ЗНАЄ чому вони ще живуть». І мені відлягло на серці. Оце начальник. Чесний.

 

   Чесний то чесний, але що ж  виходить? - в кабінетах одна правда, а в житті зовсім інша?.. І вони нічого одна про одну не знають!?

 

   Хитрющий чоловік! Став провокувати мене на відвертість. Питає а яким вугіллям я свій будинок опалюю? Відповідаю – ніяким. Ще до війни придбав тонну антрациту. Так вона і стоїть у сараї. Не хочу ні вугілля сепаратистів, ні електрики Ахметова. Хай вони самі собі їх продають. 

 

 - То ви, очевидно отримуєте від нас субсидію?

 

   - Пробував отримувати. Жінка подавала документи – ви не дали. Бо вважаєте, що ми багаті.

 

   - А яка у вас пенсія?

 

   - У жінки – півтори тисячі гривень, а у мене майже три з половиною тисяч. Разом маємо 5 тисяч на місяць. На тонну «орєшка» не вистачить.

 

- То чим же ви обігріваєтеся?

 

- Їдемо «Жигулем» в ліс - сушняк збираємо. Перевірено роками – причіп сушняка – два тижні опалюю хату. І для здоров»я робота в лісі корисна, і для кишені благодать.

 

- А ви в який ліс їздите?

 

- Отут я вже не відповів. Немає дурних. А втім, тут секрету немає. Всі наші ліси захаращені сушняком. Влітку пройти неможливо. І все те потенційне опалення міст, сіл бездарно гине. Його місцеві ради не додумуються збирати, складувати і продавати через свої підприємства по собівартості хоча б бідним. А навіщо? Мітингів і демонстрацій з виносом голів рад у баки для сміття немає. То чому їм хвилюватися?

 

   От як би встали з могил мої сусіди, часів мого дитинства і таке побачили… Ті що босими, за три-чотири, а то й п»ять кілометрів ходили в Джуринський, Голинчинський, та й наш Великорусавський ліс за в»язочками дров…

 

   Як зараз бачу – липень, спека страшенна, а старі жінки (бо молоді на фермі, на буряках, на кукурудзі з сапами) вервечкою через все поле несуть з лісу дрова на мотузках. А ті дрова скрип-скрип на кістлявих плечах, а піт крап-крап на мокрі від поту розстебнуті сорочки… О, тоді в ліс можна було зайти, тоді сушняк не пропадав, як зараз…

 

   Майже два роки тому я звернувся з депутатським запитом, який був підтриманий райрадою про вирізання дубових посадок в районі.  Була організована оперативна слідча група поліції до складу якої взяли і мене. Ми виїхали на місце подій і на професійному рівні поліція встановила, що в Ямпільському районі вирізано посадок дубових на загальну суму 59 мільйонів гривень! На цей час ця сума, думаю, вже доросла до 65 мільйонів. І рухається вперед.

 

 Падають ночами, як наші воїни на фронті, чудові майже 60 річні дуби навкруг Гальжбіївки, Русави, Дзигівки, інших сіл. І за законом сполучених посудин якщо на 59 мільйонів зрізали дубів в посадках то на тих же 59 мільйонів гривень вони, в основному, згоріли в пічках жителів району. А продається різаний, колотий чудовий дуб кожен день в центрі Ямполя. Ним запруджена центральна вулиця. Швидка не може до людей в двір проїхати бо машини з дубом стоять. Все це охороняє та ж сама поліція…

 

  Щоб палити дубом пенсіонеру потрібно на сезон до десяти складометрів. Це бідних десять тисяч гривнів. А де їх взяти при такій пенсії?   Ще є один резерв. Можна сказати безмежний. Покинуті обійстя в селах. В Дорошівці живе Валерій Кіловатий, який гордо іменує себе в своїй літературі Батьком Нації. Час від часу він має до сорока кіз! Літом наплодить, зимою від голоду і холоду вони половину, а то й більше вимруть і так процес повторяється вже багато років. Якби ви бачили це варварство! В покинутих хатах, на печах в яких пекли святий хліб, на яких спали діти і дорослі, доживали віку немічні столітні бабусі і прабабусі - скачуть кози. З припічка, на черінь, з черіні – аж на долівку і шусть через вікно. А він живе в одній із таких хат, з козами. А сморід який їдкий козячий в тих хатах! І ніхто Батькові Нації не пред»являє рахунків, не тягне його до суду ні за вандалізм, ні за образу честі і гідності. В хащах покинутих хат вже давно чорти рогаті водяться. Там дров тьма. Пів села заросло хащами! Лиш бери, ріж і не лінуйся палити. І не лінуються. Ви думаєте Батько Нації хоч жменю вугілля купив?..

 

  В Гонорівці організована злочинність і корупція вирізала один із найкращих в СССР цукрозавод. Не рекультивовані розвалля так і стоять до цього часу, вже десятки років. Зараз там непролазні хащі. Всій Гонорівці на паливо вистачить. Лиш би хотіла і могла різати. Та не всі хочуть і можуть…

 

   В час парадоксів ми живемо. Великих ілюзій. Звісно, все в руках Божих. Але з часом, коли альтернативної енергетики буде багато, коли половина села буде виробляти електрику, а інша буде купляти її у односельчан, як зараз самогонку, то питання контрабандного антрациту з окупованого Донбасу відпаде. І дубів в посадках різати не будуть. Може тому, що їх уже там не залишиться. А за лісові хащі в центрах сіл не хвилюйтеся – вже зараз кожен другий там має бензопилу...

 

  Як написано в Біблії – всьому свій час.

 

  Ми живемо в такій соціальній, правовій державі, в такому громадянському суспільстві при якому справа замерзаючих – діло рук самих замерзаючих. І це давно зрозуміли люди. А в тім, так воно було і при розвинутому соціалізмі. Просто тоді не можна було про це відкрито говорити, як зараз.

 

 

 

 

Василь Кізка

Залишити коментар:
Нет комментариев