Диверсантів не знайшли. Чи знайдуть крайнього?
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Диверсантів не знайшли. Чи знайдуть крайнього?

Те, що склади в Калинівці вибухнули не випадково – факт незаперечний. Однак, схоже, це не закордонна диверсія, а вітчизняна недбалість, чи… неспроможність.

 

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос вже розповів  те, про що здогадувалось багато вінничан  під звуки вибухів. Ніяких диверсантів ніхто не зловив. Більше того, антитерористичні навчання, які окремі чиновники вже підпасували під цю страшну подію, на Вінниччині так і не розпочинались. А спеціалісти кажуть, що версія з дроном взагалі не витримує критики. Бо в цій ситуації їх потрібно було не менше ста.

 

Отже, так гарно складені високопосадовцями пазли – розпадаються. Натомість, той же Матіос повідомив, що на території калинівських складів з боєприпасами взагалі не працювала пожежна сигналізація. А технічними засобами охорони ця військова частина булла забезпечена лише на 50 відсотків. Охоронялися склади з 180000 тоннами снарядів та бомб в основному людьми у віці з дуже низькою зарплатою. Відповідно, у них була низька мотивація до праці.

 

З грішми, що виділялися із бюджету на захисні заходи на артскладах, теж не зрозуміло. Всього виділено в цьому році 25 мільйонів, вже надійшло живими грішми 16000000, але на цей час освоєно лише 2 млн??? Дивна ситуація, адже за виділені кошти можна було повністю все привести до ладу, якби ними вчасно і по-господарськи розпорядилися. Тепер будемо рахувати втрати мільйонами доларів. А якою валютою вирахувати людські страждання через цю «локальну війну»?!

 

Майже тридцять тисяч евакуйованих, триста тисяч до смерті переляканих, зірваних серед ночі через канонаду під мирною Вінницею і залишених майже напризволяще на безкінечних шість годин без інформації та уваги з боку  влади. А що робити людям, котрі втратили домівки, автівки, худобу? Виходить, що знову мільйони людей стали заручниками кількох недобросовісних виконавців? А якщо враховувати можливу версію, ніби так намагалися приховати якісь непрозорі моменти, то можна жахнутися: невже це все відбувається у нас?

 

Вже відомо, що між керівниками силових відомств розпочався «волейбол» взаємних звинувачень та пошуки крайнього. Від  Верховного головнокомандувача до Начальника Генерального штабу. Турчинов звинувачує Муженка. Муженко заявляє, що не дозволить зробити себе цапом відбувайлом. Опозиція звинувачує Президента і запитує в Полторака, де покарані за попередні чотири знищених так само арсенали української армії та чим ми будемо воювати? Безперечно, винних потрібно знайти, і вони мають отримати дуже серйозне покарання!

 

А розумні люди кажуть, що в чергове програли ми всі. Бо ще раз на світовому рівні продемонстрована неспроможність владних інституцій: коли в країні триває війна, держава не може захистити свої стратегічні ресурси. Тим часом МНСівці приборкують вогонь, поліцейські відганяють мародерів, сапери знешкоджують снаряди. Розчаровані у своїх захисниках мешканці Калинівки та найближчих сіл зі сльозами на очах прориваються до рідних хат.

 

Напевно, якраз час запитати у всіх керівників наших місцевих силових та спеціальних відомств: чи не захопилися вони імітацією роботи на кшталт масової присутності не там, де треба, і штампуванням зрадників держави не з тих, кого треба? Навряд чи опозиційна до влади депутатка чи громада Сабарова, яка захищає свої права, такі небезпечні, як недоглянуті тисячі тонн снарядів та бомб? Коли основним об’єктом уваги силовиків стають громадські активісти та незалежні журналісти, тоді на боротьбу з потенційними джерелами небезпеки не вистачає сил, часу та ресурсів. Здається, що потрібно розумно перерозподілити зусилля і направити їх в потрібне русло. Ви ж служите народу України, шановні. Ось і служіть йому реально та захищайте від небезпеки.

Анатолій Жучинський,

Заслужений журналіст України

Анатолій Жучинський

Залишити коментар:
Нет комментариев