Незалежною від народу залишається влада в Україні, хоча вже 26 років нас закликають жити по-новому
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Незалежною від народу залишається влада в Україні, хоча вже 26 років нас закликають жити по-новому

Що ми, українці, мали до незалежності? Одну з найпотужніших економік на пострадянському просторі, стовідсоткову зайнятість населення, долар по 56 копійок, адекватні ціни навіть на ті зарплати, відносну фінансову стабільність, реальну законослухняність громадян і правоохоронців… Але ми не мали своєї власної держави.

 

За 26 років все дуже змінилось. Ми стали незалежними, але… Тепер 67 відсотків колись самодостатніх українців знаходяться за межею бідності. В загоні економіка, медицина, освіта. Інфляція зашкалює… Так, «батьки нації» красиво говорили і говорять про незалежність. Але замість того, щоб захищати інтереси народу, вдосконалювати та модернізовувати промисловість, нарощувати потенціал держави, найвищі посадовці направляли і направляють бюджетні гроші у свої власні кишені.

 

Поки законослухняний народ чекав покращення життя вже сьогодні, за копійки віддавались у приватну власність родичам та друзям цілі виробничі комплекси, тисячі квадратних метрів комунальних приміщень, готелі, кінотеатри… Хитромудрі схеми дозволили знищити сотні тисяч заводів, фабрик, радгоспів та колгоспів. Правоохоронці, які би мали зупинити цей безжалісний марафон із руйнації України, тупо увійшли в долю. А народ, який звик довіряти владі, мовчав, от і залишився при своїх інтересах.

 

У цукровій галузі на Вінниччині був зайнятий кожен десятий працездатний житель. Сьогодні з сорока цукрозаводів працює лише шість. А решта знищені заради легкої наживи – металобрухту. Яким чином проводилося те акціонування, коли тисячі наших людей залишились з нічого не вартими папірцями-акціями, а ніким не контрольовані директори цукроварень нахабно банкрутували їх, по-злодійськи продаючи цукор та інші ресурси за готівку, що осідала в їхніх гаманцях та гаманцях вищого керівництва і силовиків. Чия це зона відповідальності?

 

Потужні перспективні заводи у райцентрах та Вінниці зникли. Або перетворилися на торгово-розважальні комплекси чи просто базари. Скільки людей втратили робочі місця? Скільки мільярдів оминули бюджет? Натомість одиниці, наділені владою, озолотилися. Маючи великі украдені гроші, вони в різних іпостасях, але завжди керували і керують країною, «когорта незмінних і незамінних».

 

Активніші та освіченіші громадяни зрозуміли, що їх дурять. Спочатку лягли на граніт, але в результаті лише помінялися прізвища вищих посадовців. Тоді народ масово пішов їсти «наколоті апельсини». Однак і Помаранчева революція майже нічого кардинально не поміняла в країні, крім прізвищ, наділених вищою владою. Завжди люди сподівались, що колись уже ці нардепопрезиденточиновники таки нажеруться і почнуть думати за країну та народ. З такою думкою пішли на Революцію гідності.

 

Заплатили і продовжують платити дуже дорогу ціну, щоби нарешті Україна стала дійсно незалежною, справедливою, цивілізованою, демократичною європейською державою. Але чомусь знову довірилися тим, хто найголосніше кричав з майданівської трибуни. І знову народ розчарований. Знову спостерігає за «беспрєделом» на всіх щаблях влади, за показовими виступами зі звинуваченнями, затриманнями, одяганням браслетів і пшиком у результаті. А тим часом нищаться наші ліси, розграбовуються останні держпідприємства, докрадаються останні гектари комунальної землі та останні метри громадських приміщень, рейдерські захоплення стали епідемією, людське життя в Україні вже взагалі нічого не варте.

 

Знову катастрофічно знецінилась національна валюта, ростуть ціни. Не зменшується страшенний дефіцит бюджету. Лише у Пенсійному фонді бракує 142 мільярди. Люди тікають з країни, зубожіють, але у чиновників, суддів та нардепів з’являються нові земельні ділянки у престижних районах, дорогі котеджі та іномарки. За останні три роки українці стали втричі бідніші, збагатилися лише люди з найближчого оточення перших осіб держави.

 

При цьому нахабно калічать тих, хто називає речі своїми іменами і про це відкрито говорять громаді. За наші гроші найнята, по суті, нами поліція та Нацгвардія готова нас же побити, якщо ми організовано вийдемо захищати справедливість та свої права. Як уже було під Вінницькою облрадою та на полі біля Сабарова, де влада хоче зробити цвинтар.

 

Система продовжує існувати за своїми законами: влада залишається в нашій країні поза впливом народу, а тому — найприбутковішим бізнесом. Вона продовжує дурити громаду, залишаючись недоторканою, розбещує безвідповідальністю навіть тих небагатьох, які йшли на посади з патріотичних, а не меркантильних намірів. Чому досі не позбавили недоторканності нардепів, суддів, президента? Чому немає закону про імпічмент президенту? Є у ВР депутатська більшість чи немає? Чому майже всі антикорупційні заходи фактично зводяться нанівець? Чому бездіяльна Верховна Рада не може бути розпущеною? Зрештою, скільки ще десятиліть ми маємо виживати, в той час, коли всі наші західні сусіди просто добре живуть і радіють життю? Невже наші національні багатства лише для збагачення олігархів та високопосадовців?

 

Отримати відповіді на ці запитання ми зможемо лише тоді, коли змінимо систему. Коли наші загальнонаціональні інтереси не обмежуватимуться лише вимогою на 50 гривень збільшити зарплату. Бо сьогодні збільшать, а завтра скажуть, що дуже багато їмо, і заберуть 5000. Загальнонаціональною вимогою народу, якому, за Конституцією, належить влада в цій державі, має стати зміна системи управління країною. Повна підзвітність цивілізовано обраних та найманих чиновників громадам та закон – однаковий для всіх, так як у інших європейських державах.

 

При всьому бажанні хтось за нас, шановні, цю країну не зробить доброзичливою до людей. Лише ми самі, незалежно від віку, віросповідання і статі. Наша багата країна для нас, наших дітей та онуків завдяки нашій небайдужості має бути рідним і благополучним та заможним домом. Принцип «Моя хата скраю…» вже зробив більшість українців злидарями, досить відсиджуватися.

 

Не лінуйтеся підтримати справедливі вимоги вашої громади, не бійтеся сказати злодієві, що він злодій. Не обирайте більше у владу пройдисвітів. Тримаймося купи, не прогинаймося перед «биками» та «подонками», які б посади вони не займали. Не кидаймо своїх на поталу владної зграї. Жоден українець не має права бути байдужим до майбутнього своєї Батьківщини, своїх дітей та онуків. Якщо буде згуртована нація, буде цивілізоване громадянське суспільство, то буде Україна без чиновницького беспрєдєла. В іншому випадку – втратимо країну. Європа та Америка рано чи пізно втомляться від цієї непереборної української корупції, плюнуть на нас, і знову підемо під Росію. Але для чого тоді були ці страшні втрати?

 

Недобросовісний, скорумпований, злодійкуватий чиновник зараз найбільший ворог нашої молодої незалежної країни. Він навіть на війні наживається. Те, що сьогодні він просто нахабно плює в очі громаді, прикриваючись бандитами та правоохоронцями – це вже очевидно. Невже дозволимо, шановні, працьовиті та гідні українці, щоб жменька безпринципних ділків на 26-му році Незалежності зробила нашу країну остаточною руїною? Ми, українці, мусимо зберегти свою державу. Тому давайте привітаємо один одного і дуже добре про все це подумаємо.

 

 

Анатолій Жучинський

Залишити коментар:
Нет комментариев