З Вінниці розпочалась ліквідація третього у світі ядерного щита України
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

З Вінниці розпочалась ліквідація третього у світі ядерного щита України

У ці тривожні часи, коли ігноруються Мінські домовленості, Україна втягнута у війну, світ висловлює «стурбованість» і у США незрозуміла політика щодо України, декларується зближення із Росією, ми маємо негайно нагадати світові, ядерним державам-гарантам, що вони обіцяли Україні за Будапештським меморандумом.

 

Вінниця – місто, звідки розпочиналась безпрецедентна акція світового масштабу: знищення всього ядерного арсеналу тоді третьої за потужністю ядерної країни у світі – України. Саме тут (подивіться на фотофакти), по вул. Червоноармійській, розміщувався штаб 43-ї ракетної армії, яка курувала стан і боєготовність усіх балістичних ракет. А ще тут, по вул. Першотравневій, розміщувалось підприємство «Струм» (керівник О. Бланар), яке під гарантії забезпечення безпеки кожного громадянина України і збереження непорушності кордонів нашої держави 5-ти ядерних держав світу – США, Росії, Великобританії, Китаю та Франції, що пізніше приєднались, – знищувало всі без винятку ядерні боєголовки – балістичні ракети, різало надсучасні реактивні літаки. Під гарантії Будапештського меморандуму Україна віддала 2500 ядерних боєголовок, з них 1227 ядерних блоків було передано Росії, в обмін на гарантії суверенітету України.

 

Ми розшукали безпосередніх учасників тієї найбільшої самопожертви України заради безпеки світу.

 

30 жовтня 2001 року в Україні вибухом була знищена остання шахтна пускова установка (ШПУ) міжконтинентальної балістичної ракети РС-22 (за класифікацією НАТО — SS-24). Центральну бойову стартову позицію уніфікованого командного пункту 309-го ракетного полку 46-ї ракетної дивізії 43-ї ракетної армії з надземним обладнанням і допоміжними механізмами ракетного комплексу «ОС» (одиночний старт) збережено в робочому стані й переобладнано в музей РВСП.

 

На озброєнні 43-ї ракетної армії перебувало 176 ракетних комплексів типу «ОС» («Окремий старт»), що мали на озброєнні 130 ракет класу РС-18 «Стілет» (SS-19), та 46 ракет класу РС-22 «Скальпель» (SS-24) з 1272 ядерними бойовими зарядами. Було звільнено більше 50000 високодосвідчених військових, середній вік яких сягав 38 років.

 

20 серпня 2002 року, після прощання з Бойовим прапором, 43-я ракетна армія припинила своє існування. 43-я ракетна армія у своєму складі мала 10 ракетних дивізій та частини забезпечення.

19-та ракетна дивізія (Хмельницький)

32-га ракетна дивізія (Постави)

33-тя ракетна дивізія (Мозир)

35-та ракетна дивізія (Орджонікідзе)

37-ма гвардійська ракетна дивізія (Луцьк)

43-тя гвардійська ракетна дивізія (Ромни)

44-та ракетна дивізія (Коломия)

46-та ракетна дивізія (Первомайськ)

49-та гвардійська ракетна дивізія (Ліда)

50-та ракетна дивізія (Білокоровичі)

80-й навчальний центр РВСП (Котовськ)

 

З 1991 року і до ліквідації командував 43-ю ракетною армією генерал Володимир Михтюк. На його долю за наказом міністра оборони і Президента Кравчука, далі — Кучми випало ліквідовувати те, чому віддав кращі роки свого життя.

 

Нині він проживає у Вінниці, і ми розшукали його. На жаль, через важку хворобу генерал не зміг поговорити з нами. Але від імені ракетників, які безпосередньо виконували це завдання, дав інтерв’ю полковник запасу Євгеній Козлов.

 

– Ми розпочали ліквідацію згідно з програмою «Старт» за наказом міністра. Приводом для цього став Будапештський меморандум – договір, за яким Україна отримала гарантії безпеки від США, Росії, Великобританії.

 

– Знищувати просто так цю могутню зброю хто б без гарантій наважився?

 

– Ми вірили нашим партнерам, американці чітко виконували свої зобов’язання, постачали нам автомобілі, крани, іншу потрібну для ліквідації техніку. Отож, ми відчували в них і партнерів, і гарантів. На знищенні кожної ракети були присутні представники США.

 

— Чому безпосередньо ліквідаційні роботи проводило новостворене приватне підприємство «Струм», а не державна установа? Це правда, що воно насправді належало генералам вищих ешелонів ЗС і туди за кожну знищену ракету йшов мільйон доларів?

 

– Не знаю, кому воно належало, але воно дійсно проводило ліквідацію ядерних ракет, бачив, як на моїх очах різали літаки із ядерними боєголовками, ліквідовували ракети, висаджували вибухами шахти. І це ж все за наказами та директивами.

 

– А якби зараз повернути все – ви б підтримали ліквідацію ядерної зброї, яка гарантувала б Україні мир і Росія ніколи б не напала на неї?

 

– Підтримав би! Я ракетник, все життя віддав цій справі. І як ніхто знаю, яка це страшна і дороговартісна зброя. І кому потрібна ця страшна загроза, що може знищити планету? У мене шестеро дітей – всім треба жити, а не гинути, миритись, а не воювати. Ядерну зброю взагалі треба знищувати на планеті, й я підтримую заклик Трампа розпочати скорочення ядерного озброєння.

 

– А як же бути із тим, що ми зараз залишились беззахисними? Без гарантій?

 

– Ви що? Як без гарантій?! Просто ми маємо донести цю ситуацію всьому світу, донести в ООН, теперішньому президенту США.

 

До речі, цей Договір гарантії безпеки України підписував від США Білл Клінтон. Де його слово? Чому досі мовчить? А він же не приватна особа, а був президентом США. Чому в ООН негайно не заслухати це питання, зараз, коли Україна там головує? Наша країна має виходити у світ із вимогою повернутись до Будапештського меморандуму НЕГАЙНО!

 

– Всі кажуть, що цей договір не був ратифікований?

 

– Як не ратифікований? Ми ж на основі нього заявляли про без’ядерний статус України. Цю заяву зробив Кравчук, потім справу продовжив Кучма, то можна і їх викликати на розмову в ООН, Верховну Раду, Кабмін, запитати, бо тоді виходить, що це – державна зрада, якщо найбільша у світі ліквідація ядерного арсеналу України розглядається як фільчина грамота. Ви що, не розумієте, скільки ми отримували деректив і наказів, щоб просто до цих смертоносних ракет доторкнутись, розсекретити їх, ми вже не кажемо взяти і знищити… Це ж, крім усього, ще на мільярди майна.

 

– Невже просто так хтось посмів би знищити такі об’єми ядерних балістичних міжконтинентальних ракет та передати частину їх Росії? — розмірковує очевидець цієї ліквідації, підполковник СБУ, письменник Вадим Вітковський. – Я був присутній при ліквідації останньої ракети, багато генералів, полковників плакали, але виконували взяті на себе зобов’язання. То що ж тепер – сказати, що це була афера? А як же тоді світ даватиме такі ж гарантії іншим країнам, щоб вони взяли на себе без’ядерний статус? Тоді ж наступить світовий хаос. Адже Україна могла елементарно законсервувати ці ракети і відновити в разі небезпеки. Якщо не всі, то хоча б дві, три, десяток… і вони б гарантували безпеку. Але ми повірили слову президентів США, Великобританії, потім Китаю та Франції. Виконали всі взяті на себе зобов’язання! То чому сьогодні нас, згідно з цими гарантіями, не захищають, чому жодного разу за стіл не сіли лідери ядерних держав? Чому ми цього не вимагаємо? Чому переконані, що нам відмовлять, навіть не спробувавши це робити?... Тисячі чому!

 

То, може, народу України, як у часи Майдану, включити народну дипломатію і відправити листа в США та ООН, до всіх народів світу, нехай знають, як ми реально здійснили найбільшу самопожертву для світової безпеки, заради не лише своїх, але й їхніх дітей, бо в Україні стояли ракети не лише ті, що досягали Європи, а й міжконтинентальні, що могли полетіти в різні куточки Землі. І що тепер – світ готовий здати Україну?

 

Тетяна Редько, Заслужений журналіст України

 

Всі, хто хоче приєднатись до відкритого листа з вимогою закликати гарантів Будапештського меморандуму, США, Великобританію, інших, сісти за стіл переговорів – лайкайте на стор. «33-го» у «Фейсбук».  

Тетяна Редько

Залишити коментар:
Нет комментариев