Якщо влада проти Тараса Шевченка, то хіба така влада українська?
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Якщо влада проти Тараса Шевченка, то хіба така влада українська?

       Місто Вінниця – єдиний в Україні обласний центр, де нема пам’ятника  Тарасу Григоровичу Шевченку,  достойного величі цього Великого Українця.

 

       Ще за часів радянської влади, 30 травня 1991 року, виконком Вінницької міськради вирішив спорудити пам’ятник Т. Г. Шевченку на площі Театральній, а в подальшому представники національно-демократичних сил  неодноразово звертались до міської влади з проханням сприяти спорудженню у центрі Вінниці пам’ятника  Кобзареві. Лише через 13 років,  26 лютого 2004 року нарешті виконавчий комітет Вінницької міської ради знову повернувся до цього питання – ухвалив рішення №394 «Про реконструкцію площі Театральної та встановлення пам’ятника Т. Г. Шевченку». Реконструкція  площі тривала довго – майже 7 років, а  пам’ятник  так і не було споруджено, що викликало невдоволення громадськості. На депутатське звернення з цього чомусь проблемного для влади питання секретар Вінницької міської ради Сергій Моргунов 25 лютого 2011 року відповів: «Виконавчими органами Вінницької міської ради ретельно опрацьоване питання спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку: визначено місце для встановлення пам’ятника – площа Театральна». Але вже через якихось вісім місяців ця ж влада  передумала виконувати свою ж ухвалу, і у міськвиконкомі під керівництвом Володимира Гройсмана було проголосовано рішення № 2788 від 17 листопада 2011 року «Про визначення громадської думки щодо визначення місця спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку у м. Вінниці».

 

Міська влада цим своїм рішенням пропонувала громаді «для обговорення» вже інші місця для спорудження пам’ятника: по-перше, подалі від центу міста – це  площа перед адміністративною будівлею по тодішній вулиці Островського, 85, або інший варіант  – перехрестя вул. Келецької – пр. Космонавтів; по-друге, на місці масового поховання жертв НКВД – на території ЦПКіВ імені М. Горького,  по-третє,  на мініатюрній  Музейній площі –  замість величного пам’ятника  Великому Кобзареві – маленька скульптурна композиція  (і саме цей варіант у 2014 році був реалізований). Попри вимоги громадськості (було зібрано і зареєстровано у міськраді більше 15 тисяч підписів вінничан за спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку саме на площі Театральній) на 20 сесії Вінницької міської ради 6 скликання  11 травня 2012 року рішенням  № 795 вже, начебто, остаточно визначено місце спорудження пам’ятника за такою адресою: вул. Хмельницьке шосе, 7 (біля «Книжки», навпроти концертної зали «Плеяда»). Але міська влада і цього  разу  не виконала своє ж рішення.

 

       Слід зазначити, що під час Революції Гідності (16 лютого 2014 року) майданівці Вінниччини за підтримки опозиційних до Віктора Януковича  народних депутатів України на площі Театральній все-таки встановили погруддя Тарасу Шевченку, розуміючи, що в подальшому на цій площі буде достойний величі Кобзаря пам’ятник. Із вимогами громади влада міста Вінниці тимчасово змирилась, але, видно, ні Володимир Гройсман, ні Сергій Моргунов ніяк не змогли забути те,  як їм  майданівці на тодішній площі Театральній кричали: «Ганьба!». Пізніше площу перейменовано, і вона сьогодні має назву Героїв Небесної Сотні.

 

       І от останні події: вінницька міська влада вирішила здійснити реванш у даному питанні, і намагалась його реалізувати у цинічний і підлий спосіб, використовуючи, як важку артилерію, рідних Героїв Небесної Сотні. Відомо, що 7 та 8 жовтня 2017 року до Вінниці з усієї України прибули поважні люди — родичі загиблих у Києві майданівців для  проведення звітно-виборних зборів громадської організації  «Родина Героїв Небесної Сотні». Міська влада в особі підконтрольного їй благодійного  фонду «Подільська громада» запропонувала рідним загиблих майданівців підтримати рішення щодо встановлення на майдані Небесної Сотні “Дерева свободи” – пам’ятника  у вигляді вишні, з якої опадають квітки з іменами загиблих. А це значить  фактично зняти погруддя Тараса Шевченка. Не зважаючи на тиск,  члени ГО «Родина Героїв Небесної Сотні» ухвалили мудре рішення: нехай вінницька громада сама вирішить, де мають бути пам’ятники Т. Г. Шевченку і Героям Небесної Сотні.

 

       Дуже прикро, що влада так і не зробила висновків з Революції Гідності, оскільки постійно ігнорує думку громади, майданівців,  що влада намагається підло зіштовхнути рідних Героїв Небесної Сотні з майданівцями, тобто українців з українцями, що влада боїться Тараса Шевченка – генія українського народу! Хіба така влада українська?

 

Вінницьке обласне громадсько-політичне об'єднання “Український Дім”

Залишити коментар:
Нет комментариев