– Я тривалий час досліджував цю трагедію, спілкувався зі старожилами. Нині є дві версії загибелі наших військових. За першою версією, під час мобілізіації до лав армії Петлюри їх призвали з сіл тодішньої Кукавської волості. До складу цієї волості входило 19 сіл — нинішніх Могилів-Подільського, Мурованокуриловецького та Чернівецького районів.

Мобілізовані прибули до нашої волості, де залишились на ніч. Наступного дня їх мали направити до залізничної станції Вендичани, де стояли війська Петлюри, — розповів місцевий краєзнавець Микола Драбатий. — Але знайшовся зрадник, який конем проскакав з десяток кілометрів до теперішнього Мурованокуриловецького району, де тоді стояли червоні кавалеристи Котовського.

Він розповів їм про хлопців. Котовці напали на наше село зранку й захопили його. «Червоні орли» — здебільшого бандити у військовій формі, як і їхній «доблесний» командир, погнали земляків за Кукавку. В урочищі поставили на коліна та по-варварськи зарубали усіх шаблями. Навіть не розстріляли… Ця розправа сталась до того ж на свято великомученика Димитрія.

За іншою версією, загинули вояки армії УНР, які повертались після розвалу війська. Наші земляки йшли до своїх сіл, але дорогою додому їх наздогнала червона кіннота. Бійню бачив місцевий пастух — хлопчик. Я спілкувався із ним вже через десятки років. Він розповів, що бійців вивели зранку в кущі і там закатували. Увечері селяни знайшли тіла вбитих і поховали у братській могилі. Урочище за півтора кілометра від Кукавки у пам’ять цієї розправи назвали Хрестами.

Мої родичі — дядьки по дідусеві Прокіп та Ісаак Драбаті вшанували пам’ять закатованих хлопців. Встановили монумент, меморіальну табличку, ланцюг огородження. Цей меморіал проіснував до кінця Другої світової війни. За наказом тодішнього голови колгоспу напис частково зруйнували, а огорожу забрали. Могила була занедбана. На жаль, вік, імена та прізвища загиблих мучеників нам невідомі. Вже немає нікого зі свідків тих подій. Але добре, що поховання врешті дослідили.

– У могилі ми виявили 19 останків. Черепи розсічені навпіл, розрубані скелетні кістки. До речі, з-поміж артефактів, що були знайдені поруч із останками, виявлено ґудзики, які належали трьом арміям різних держав, — розповіли нам у комунальному підприємстві «Доля» Львівської обласної ради. Саме їхні фахівці й дослідили братську могилу. — Пошуковці працюватимуть, аби ідентифікувати особи загиблих. До речі, можливо, це були бійці 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.

– Моторошно було дізнатись обставини мученицької смерті наших земляків. Такі самі звірячі методи, як нині вбивають та катують наших воїнів та людей на Донбасі, — каже сільський голова Кукавки Микола Скрипник. — Нині останки бійців у сільській церкві — родинному склепі графа, який колись володів цією територією і відбудував храм. Навесні проведемо їхнє урочисте перепоховання. Сподіваємось врешті встановити їхні дані. Пошуковці запевнили, що допоможуть нам. Просимо відгукнутись архівістів, військових істориків, можливо, комусь щось ще відомо про обставини та деталі цієї трагедії.