Це все, що залишилося від колись могутнього і широковідомого Вінницького радіолампового заводу. Тепер тут знаходять притулок різні фірмочки, котрі беруть територію в оренду.

У жовтні 2010 року припинив своє існування цей промисловий гігант. Вердикт, що поставив хрест на існуванні ВАТ «Вінницький ламповий завод», ухвалив Господарський суд Вінницької області. Після ліквідації цього підприємства його кредитори — Державний комітет України з матеріального резерву, Податкова інспекція Вінниці та Пенсійний фонд залишилися ні з чим — всі борги були списані. Держава втратила майже 20 мільйонів гривень. Досі не віриться, але саме таке завершення тернистого шляху Вінницького лампового заводу можна вважати прогнозованим.

«Вінницький радіоламповий» став наступником державного виробничого об’єднання «Жовтень», яке було засноване у 60-х роках минулого століття. Воно спеціалізувалося на виробництві скляних трубок для кінескопів і ламп денного освітлення, а ще — виробляло вакуумні індикатори, мікросхеми і тран­зистори.

Тоді під­приємство нагадувало справжнє місто у місті, тут працювало майже 5 тисяч робітників. На території підприємства був свій науково-дослідний інститут і 15 виробничих цехів, у яких люди працювали у дві, а то і три змі­ни. І навіть кілька бомбосховищ.

Але вже у 1995 році Каб­­мін своєю по­ста­новою (№343 від 1995 року) вніс виробниче об’єднання «Жовтень» до переліку підприємств, які підлягають обов’язковій приватизації. А через два роки розпочнеться тривалий процес банкрутства колись квітучого підприємства. Чому ж так сталося? Бо саме тоді виникли чималі фінансові проблеми, котрі й змусили кредиторів погодитися на відчуження активів свого боржника.

Майно заводу було передане сімферополь­ській компанії «Аспект», заснованої кримськими бізнесменами Ві­талієм Храмовим і Андрієм Медяковим, які погодилися погасити близько 17 млн грн. кредиторської заборгованості ВАТ.

На базі виведених з під­приємства активів сімферопольці створили ЗАТ «Ламповий завод», яке мало стати провідним в Україні постачальником енергозберігаючих ламп. А ще — відновити цех з виготовлення скла. Втім, обидва проекти, проіснувавши кілька років, так і не дали ніякого ефекту, і невдовзі майно ЗАТ «Ламповий завод» і ТОВ «Він­ницький завод склотари» було розпродане, самі підприємства ліквідовані, а колишні власники переїхали зі своїм бізнесом до Чернігова.

Та кажуть, що саме на радіоламповому заводі рейдери «обкатували» класичну схему. Спочатку рейдери намагаються отримати неформальний контроль над керівником під­приємства. Найчастіше — через підкуп. Після цього керівник під­писує потрібні угоди, згідно з котрими майно під­приємства переходить у руки рейдерів через штучно створені борги або обі­цянки їх погасити. Жодної реєстрації в БТІ. Потім — суди, які рейдери розтягують на довгі роки, «видоюючи» з підприємства все, що можна.

У спадок від колишнього Радянського Союзу Вінниччині дісталося більше 700 прибуткових підприємств. Близько 600 з них уже приватизовані, 82 підприємства ще належать державі, п’ять з яких перебувають у стані ліквідації.

Ілона ВАЛЬТЕР