Проблеми влади.

 

За 26 років суверенітету український народ не зміг побудувати нову систему влади в інтересах всього суспільства, як на державному, так і на місцевому рівнях. В Україні залишилася стара «совкова влада» з базовими «комуняцькими» інститутами – радами всіх рівнів, партіями (нині — т.зв. «політсилами») і централізованою формою правління.

Сталося це тому, що після розпаду СРСР у 1991 р. до влади прийшли представники Компартії, які не хотіли іншого устрою влади, їх влаштовувала та ж партійна система, що існувала з 1917 р., хоча вона і не мала суспільного успіху за весь цей період.

За чверть століття нова, а фактично «стара совкова влада» не розробила Стратегічну програму державотворення для країни, яка стала на шлях самостійного розвитку, не заклала нових теоретичних основ її розвитку (Концепції). Саме визначення стратегічних програмних засад щодо створення нової системи влади мало стати першим найважливішим кроком Політичної реформи суверенної України, яка, на жаль, не відбулась, і тепер пожинаємо «комуняцький урожай» («що посієш – те й пожнеш»)?

Не визначились українські політики і з національною ідеєю, тобто метою, до якої мало рухатись Суспільство, якого життєвого рівня досягти, хто буде власником влади в країні і т. ін. Знову залишилось і старе «комуняцьке гасло» – «об’єднаємось навколо ідеї світлого майбутнього». Насправді це знову фейк, який не оправдав себе тому, що неможливо об’єднати те, що ніколи не могло об’єднатися, а саме – інтереси олігархів і простих людей, тому що вони були різними протягом століття і останні 26 р. панування нової «совкової влади» олігархів.

Тепер стало зрозумілим і очевидним, що насправді за цей час в Україні створена олігархічна, монопольно-кримінальна влада, в основу якої вмонтована Судова система, що перетворена («реформована») ще з часів Л.Кучми – В.Януковича і нинішнього Президента П. Порошенка в корумповане злочинне угруповання, яке прислуговує мамоні і злочинній владі.

Стало зрозумілим, що і ринкову економіку нова – «стара совкова влада» творила без будь-якої Програми і цивілізованого законодавчого супроводу (забезпечення), що призвело до її стихійного розвитку і в підсумку – до створення монопольно-кримінального ринку, помноженого на суцільну Корупцію в усіх сферах суспільного життя України.

Отже, як у політичному, так і економічному плані українці отримали такий результат внаслідок неорганізованості (безплановості), пасивності, безкінечного терпіння і покірності, а також злочинних цілеспрямованих дій цієї влади, і, як результат – «маємо те, що маємо».

 

Деякі висновки стосовно владних проблем в Україні:

 

– з часів розпаду СРСР в Україні взяли верх «комуняцькі політсили», які продовжують підміняти істинну демократію – народовладдя, яке не відбулося в результаті Революції гідності, децентралізація лише розпочинається, Територіальні громади сіл, селищ, міст владних повноважень законодавчо не отримали, що є найголовнішим елементом народовладдя;

– олігархічна монопольно-кримінальна влада виявилася більш спритною і нахабною, без честі, совісті, гідності, стиду, справедливості, людяності, доброти, захоплення влади, лицемірством і шахрайством, непомірним збагаченням, утриманням злочинного режиму, панування в чужій для них країні, відвертої неповаги до її народу;

– десант «проєврейських революціонерів» нинішнього зразка повторив успіх своїх однодумців (часів єврея В. Ульянова – 1917 р.), які планують створити на теренах України «землю обітовану №2» для себе, а терплячих і слухняних «панів українців» зробити рабами в своїй країні (через 100 років історія повторюється?);

– нова система влади не створена ще й тому, що український народ ніколи не був незалежним, він весь час перебував у політичних і економічних лабетах Російської імперії, яка не допускала будь-яких проявів незалежності українців і навіть останні 26 років;

– гальмувала прискорення українського державотворення і відсутність української національної ідеї (УНІ), яка б об’єднувала інтереси народу і влади, вела їх до спільної мети; така ідея була давно сформульована Першим Президентом Тайваню Сунь Ят Сеном для свого народу, це «націоналізм, народовладдя і добробут» – три складові державності і національної ідеї, які об’єднали цей народ і владу та вивели Тайвань на передові позиції в світі.

На жаль, терплячі українці продовжують пошук якоїсь кращої ідеї, але ж ідея Сунь Ят Сена давно блукає в їх головах, але чомусь не попадає на першу сторінку Конституції України, і зрозуміло чому, адже всі попередні влади боялися Націоналізму і Народовладдя, вони любили лише власний добробут і завжди сповідували авторитаризм вождя і «політсил».

Так і після Революції гідності зміни системи влади не відбулося тому, що всі революціонери говорили лише про «перезавантаження влади», а не про зміну Власника влади. Замість «політсил» до влади мали прийти Територіальні громади сіл, селищ, міст. Проте цього не відбулося через непідготовленість і стихійність дій лідерів революції, відсутності плану (Програми) переходу до Народовладдя, його не було (в принципі не існувало).

Отже, головний висновок – стихійні дії лідерів революції привели до поразки, а українці та її лідери отримали черговий гіркий урок про те, що до революції в масштабі України потрібно готуватися конкретно, а не взагалі, щоб потім було менше жертв на Майданах, а революція досягла своєї мети.

 

ФАКТИ

антинародних дій нинішньої влади, або Чому вона стала злочинною?!

 

1. В Україні відбулася остаточна узурпація влади, а саме – зміна державної форми правління з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську без внесення змін до Конституції України («за замовчування»).

2. Судова гілка влади «реформується» під режим П. Порошенка, а з призначенням свого кума Ю. Луценка Генеральним прокурором України реформа майже завершена. Тепер всі питання в країні вирішуються в корумпованих судах, а не в адміністративному порядку, що є повним абсурдом в системі державного управління.

3. Максимальне відсторонення від керівництва міністерств і відомств посадовців із числа корінних українців, призначення бездарних іноземців та осіб 5 Колони, що свідчить про відверту неповагу і приниження української нації. Шановні українці, уважно подивіться – хто нами керує?

4. Привласнення олігархами (за потурання влади) надр землі та енергоресурсів, фактично проведена зміна їх Власника всупереч Конституції України – відвертий кримінал. Але нікому не оголошена навіть підозра, а де ж наші НАБУ, Конституційний Суд, врешті-решт, Гарант КУ??? Але ж такі дії влади призвели до суцільного пограбування українців?!

5. Наполегливе і нахабне лобіювання створення ринку землі з метою її продажу без створення цивілізованої законодавчої бази, прозорого механізму дій влади і Власника Землі.

6. Встановлення українцям злиденних зарплат, пенсій, непосильних податків, цін на ліки, продукти харчування, що в підсумку веде до прискореного вимирання української нації (із 52 млн у 1991р. українців залишилося менше 40 млн, за 16 років вимерло більше 12 млн людей), хіба це не Геноцид українського народу на очах цивілізованого світу, і чи не пора українцям та її лідерам позиватися до Міжнародного Трибуналу?!

7. Репресивними антинародними діями влада переслідує і знищує найбільш активних українців, які героїчно проявили себе в дні Революції гідності і зупинили ворога на Сході України; цим героям потрібно ставити пам’ятники по всій Україні, але ж влада запроторює їх до в’язниць під керівництвом посадовців Судової системи.

8. Використання Національного Банку України і банківської системи (державних і приватних «мінял») з метою масового, щоденного пограбування українців, у т.ч. в періоди штучних криз, спекулюючи на курсі долара, спеціально впровадженого в грошову систему України.

9. Непрофесіоналізм військово-політичного керівництва держави на чолі з П. Порошенком у військових справах, що призвело до здачі АРК і великих людських втрат на Сході України.

10. Злочинні «політсили» за своїм фахом не здатні створювати засадничі основи державності. Це – нахабна «каста людей-політиків», які привели країну до занепаду, зубожіння і війни. Історично виявилося, що політики безграмотні в науково-технічному відношенні, нездатні на позитивні зрушення в суспільстві, це лише під силу науковцям, вченим, інженерам, фахівцям праці і т. ін. Але чомусь у суспільстві верх взяли бездарні «політсили», які присвоїли собі право бути «лідерами нації». Нонсенс! Але ж так не повинно бути?

Насправді своїми непрофесійними діями «політсили» несуть суспільству велику шкоду, як-то: ворожнечу, чвари, розбрат, напругу і нестабільність, постійний Конфлікт інтересів між владою і суспільством. Пора українському суспільству та його лідерам із числа науковців-фахівців вказати на істинне місце цих «політсил» у суспільстві, але не при владі, це точно! Про стосунки між «політсилами» влучно сказав сатирик: «Ясна й понятна для любого цена содружества такого: улыбка на губах, елей в речах, в мыслях ложь, за спиной нож»!

11. Вся історія боротьби «політсил» та її наслідки підтверджується ще з 1917р. 100р. боротьби «політсил» «за щастя і добробут народу» були фейковими і оманливими, для народу вони нічого не вибороли, вони відстоювали лише свої права на панування та владу, ущемлювали права і свободи народу, що підтверджують і дії нинішніх партій, т.зв. «політичних сил». А провідниками цієї фейкової ідеї сіоністів «боротьби за щастя народу» були К. Маркс і В. Ульянов.

12. Відсторонення українців від влади ми і наразі спостерігаємо в Україні. При цьому антинародна влада робить це не лише практично, а й теоретично, закладаючи в Конституцію України і чинне законодавство, у т. ч. судову систему, відповідні норми і принципи. Наприклад, у ст. 72 р. 3 КУ право призначення Всеукраїнського референдуму надається ВР України або Президенту, а не Народові України. Хіба це не є ущемленням його прав як єдиного джерела влади в країні? А в ст. 73 р. 3 КУ забороняється Народові України як бюджетоутворюючій силі втручатися у розподіл Бюджету, встановлення податків і т. ін.

13. Нинішня влада та її «політсили» відняли у народу право власності на енергетичні і земельні ресурси, продають їх народові за спекулятивними захмарними цінами (за виразом В. Гройсмана – «обгрунтованими»), що є відвертим його пограбуванням.

14. Як свідчить Е-декларування, ця влада та її «політсили» виявилися всі без винятку мільйонерами, тобто патологічними «злодіями в законі», які нахабно обкрадають народ під фейковим гаслом П. Порошенка – «об’єднаємося разом». Таке лицемірство і цинізм «вождя нації» і його «політсили» українці уже відчули на собі за три роки їх володарювання.

І це далеко не всі факти, які свідчать про злочинність нинішньої влади.

 

Проблеми української нації – стан і потенціал

 

Нація, за визначенням, це – історична спільність людей, що складається в ході формування спільності її території, економічних зв’язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру, які складають її ознаки.

Проте загальне визначення поняття нації не дає нам відповіді на питання щодо повноти сформованості української нації за всіма її ознаками. Позитиви існуючих ознак українського суспільства добре відомі, а про негативи слід сказати.

 

Деякі висновки або уроки

 

1. Українська спільнота за останні 100 р. була під впливом не лише імперії зла, але й під впливом т.зв. «політсил», які через міжпартійну боротьбу і чвари призвели суспільство до розколу і роз’єднання по соціальних, мовних, національних і територіальних ознаках, ворожнечі, розбрату між групами населення; і в умовах несправедливості та низького рівня життя народ втратив віру в свої сили, довіру до влади і особливо за останні 26 р. самостійності, хаосу і дестабілізації в країні.

2. Для звільнення українського суспільства від оков т.зв. «політсил» народ має позбавитись від них як всенародного зла. На зміну їм мають прийти Територіальні громади сіл, селищ, міст, які створюють ВВП і мають право ним розпоряджатися, а не «політсили», які нічого не створюють, але нахабно привласнили собі право розподіляти ВВП на свою користь? Нонсенс!

Але якщо без партій не обійтись, то нехай це будуть партії від громад, що склалися в ході розвитку ринку: малого і середнього бізнесу, промисловців і підприємців, науковців і освітян, медпрацівників, аграріїв, силовиків, пенсіонерів і т. ін. Ось вони, громадяни, які створюють ВВП і будуть відстоювати свої інтереси в органах народної державної влади.

3. Для вирішення завдання п.2 в країні має бути проведена Політична Реформа – головна реформа країни, без якої Україна не має перспективи. В основу політичної реформи має бути поставлено безпосереднє народовладдя (ст.5 р.1 КУ), національні інтереси і добробут.

4. Лише згуртована й організована українська спільність здатна подолати злочинну владу і захистити Суверенітет країни, іншого не дано! Отже на першому місці стоїть завдання організації спільноти територіальних громад в активно діючі структури, саме вони мають стати ядрами соціально- економічного життя країни, а не «політсили». Чекати далі – означає втрату країни?!

5. Влада боїться саме великих і організованих мас народу (приклади: Південна Корея, Франція, Німеччина, США та ін..), коли масові виступи приводять до перемог над будь-якою владою. В Україні, на жаль, народ проснувся поки не весь.

Українська спільність складалася за багатолітню історію (територія країни, економічні, культурні зв’язки) ще з часів Київської Русі і донині. Ці позитивні ознаки визнані на сьогодні світовою спільнотою. Проте в ході історичних умов розвитку українська спільність ніколи не була незалежною, що не давало можливості сформуватись в повноцінну націю, тому вона залишається з такими вадами як: політична пасивність, певна політична, економічна та державницька безграмотність, суспільна неорганізованість, невміння своєчасно об’єднатися для вирішення головних проблем, відсутність поваги і гордості за рідну українську мову і культуру, наявність менталітету меншовартості, відсутність достатнього прошарку критично мислячої еліти, як оргядра суспільства та інше, що не робить українську спільність повноцінною нацією.

І це нам, українцям, потрібно самокритично визнати, наполегливо працювати над усуненням цих вад і формувати повноцінну націю.

На даному етапі українська нація до кінця не сформована, але це не означає, що вона недієздатна і неспроможна боротися за свої права і свободи, відстоювати суверенітет країни, що вона і довела за останні роки. На жаль, слабкість еліти, її недостатня організованість і нерішучість, недостатня опора на народ територіальних громад сіл, селищ, міст не дає відчутних результатів у боротьбі з владою.

В Україні не сформована критична маса активно налаштованих дієздатних громадян, спроможних до активних дій (із 40 млн громадян – 12-13 млн пенсіонери, фактично пасив, 12 млн – діти до 16 р., 2.5 млн – влада та її прихвосні)  лише 8-9 млн. Але ж їх потрібно організовувати в селах, селищах, містах, створювати там оргядра і вчити їх тому, як перемагати злочинну владу.

Шановні депутати – патріоти! Не втрачайте марно час на чвари у Верховній Раді, йдіть до народу і організуйтеся разом з ним, народ вас підтримає. Ось де ключ до швидкого успіху, адже саме народ є єдиним джерелом влади в Україні, а не злочинна влада!

У нинішніх умовах, коли влада в Україні узурпована, демократичним шляхом владу не змінити (про це нам нагадує наш «Гарант» – «дострокових виборів не буде», сподіваючись на силовиків, особливо А. Авакова). Потрібні дії прямої демократії – дії влади народу, яка належить йому за Конституцією України (а не владі), він має на це конституційне і моральне право! Але ж народ Територіальних громад потрібно переконати в цьому і налаштовувати його на рішучі та реальні дії.

6. Причиною того, що Революція гідності не доведена до перемоги стала непідготовленість і неорганізованість як лідерів, так і суспільства, які рано залишили поле бою і допустили групу «інших революціонерів» на чолі з П. Порошенком, що дозволило їм перехопити владу в країні – не без зовнішнього впливу.

7. Отже, Нація сама по собі не виникає, її потрібно формувати і піднімати її потенціал.

На жаль, у Конституції України слово «нація» вжито лише один раз і то в преамбулі, тому що Конституцію писали «комуняки», для яких нація не була потрібна, їм потрібен був просто «совецький народ» (натовп, біомаса), яким легко керують «політсили». А більше про українську національну ідею взагалі нічого не написано в КУ! Що ж це за така Конституція без об’єднуючої української національної ідеї?! Забули про головне, тому що приймали Конституцію вночі і лише для себе, а не для народу.

З повагою,

члени правління г.о. «Захист дітей війни» м. Вінниці