Подробиці, які ми дізнались під час журналістського розслідування нещодавньої трагедії, не можуть залишати байдужим кожного. Дівчину, яку шукало все місто, знайшли мертвою у квартирі її екс-коханого. І в цій історії переплетено все – підсаджування на голку дітей і коханих, доля заробітчан і «прожигання» їхніх грошей дітьми-утриманцями. І навіть те, що утаємничений «спрут» наскільки маскується поряд із нами, зі своїми закладками, схемами в Інтернеті, що сестру-наркоманку не розгледів навіть брат-опер із його обізнаністю.

Оля у той вечір, мабуть, не вперше із своєю подружкою Діаною пішли до її екс-коханого Івана. Ішли вони туди, щоб гарно провести час. Але не так, як би ви традиційно це уявляли. Вони всі дружно мали вколотись придбаним наркотиком, щоб кайфанути.

Іван був самодостатнім і забезпеченим чоловіком. Жив у своїй квартирі. Ніде не працював. А для чого, коли сердобольні батьки, які вже не один рік гарували у Португалії, щоб заробити копійку, висилали йому щедрі перекази…

Зараз вони із жахом дізнались, що ці гроші йшли не на бізнес сина, який обіцяв їм підняти, а на наркотики – для себе і тих, кого підсаджував. Бо ж «кайфувати» в одиночку «в западло».

І цього разу на португальські гроші батьків вирішив «пригостити подруг».

Увага! Просимо звернути увагу усіх батьків, як тепер ваші діти можуть купити наркотики, і, повірте, в багатьох випадках роблять це за вашою спиною.

Бачите незрозумілі для вас написи на парканах, новобудовах – СОЛЬ… а далі інтернет– адреса. Ось це і є ті центри, що роблять пропащими наших дітей.

Вони виходять на цю адресу — і їм кажуть, на яку картку перерахувати кошти. Отримавши їх, невидимі оператори вказують, де буде закладка у Вінниці чи іншому місті, селі.

Ось так було і цього разу. Оплативши наркодози «за трьох», Іван вказав дівчатам місце, де невидимий кур’єр вже поклав заготовку. Такі закладки і в цей момент обснували все місто, райони, Україну. Тому що це вже налагоджена система. Це можуть бути закинуті будинки, дупла дерев, неприглядні під’їзди… навіть будиночки для птахів.

Знайшли вказану «заначку» дівчата і в той день. І принесли її в квартиру Івана. Далі вже він, як знавець справи, почав по черзі колоти дівчат купленим кайфом. А вони, зрозуміло, що його…

У наркоманів передоз називають «золотим уколом». По-нашому він називається уколом смерті.

Ось таку дозу із рук Івана отримала Оля. Діана, відійшовши від кайфу, пішла додому.

Каже, думала, що Оля заснула.

Коли Іван виявив дівчину мертвою, впав у паніку. Але до поліції не звернувся. Тіло замотав у старе ганчір’я, одіяло і замаскував на балконі серед іншого хламу.

У цей час Олю почали шукати рідні і близькі, поліція.

До квартири Івана приходив і брат Олі – оперативник поліції.

Розпитував, далі оглянув квартиру. Але Івану вдалось брата обманути…

Далі в утриманця батьків-заробітчан здали нерви, і він порізав собі вени. Коли «швидка» після спроби суїциду доставила його у лікарню, вже там Івана «розкололи» оперативники. Він показав той балкон і тіло Олі.

Як йому було спати самому у квартирі із трупом дівчини – можна лише здогадуватись.

Зрозуміло, що шоковані батьки та рідні намагаються не розголошувати цю правду. Бо це утаємничене життя наркоманки — доньки стало для них подвійною бідою з її смертю.

Але цього ми маємо не соро-митись, а кричати на весь світ. Бо днями сталась ще одна така ж трагедія із сином ще однієї відомої вінничанки. Він також помер, вигнаний з дому «як кінчений наркоман», у підворітні від того самого «золотого – уколу».

І в той час, коли війна на Сході забирає воїнів, що віддають своє життя за Україну, замаскована смерть наркодурману вириває наших дітей, онуків, братів та сестер ось так – втаємничено і без мук совісті.

Бо ті, хто за ними полює, не заслані диверсанти – а наші «рідні співвітчизники». Якщо можуть торгувати на крові – хіба поступляться наркотрафіками? Треба усвідомлювати кожному, що через Вінниччину пролягає один із найпотужніших наркотрафіків світу. І йде він із Афганістану, інших країн Азії тоннами до Європи, в тому числі й через ті «ДНР» та «ЛНР», змітаючи на своєму шляху тисячі життів, якщо не щоденно то щомісячно. Всім відомі факти і про наші місцеві підпільні нарколаболаторії під «великим» прикриттям. Так що ця смертельна отрута є всюди.

А ще є найперша зона ризику – діти наших заробітчан, які поїхали у світи – до тих Італій, Португалій, Польщ не з доброї волі, а щоб заробити копійку, в першу чергу, заради майбутнього своїх дітей. Знала б більша частина із них, як вони кровно заробленими подачками власноручно виростили пласт трутнів-дітей, які нічого навіть не пробували досягати в цьому житті. Бо ж і так гроші падають з неба. Іван – типовий представник таких дітей, який не те що не працював, а навіть не намагався вже зароблені і подаровані батьками кошти вкласти «в справу»…

Кажуть, коли мама дізналась, що на її гроші син коловся сам і колов інших і вбив таким уколом дівчину – втратила свідомість…

Нещодавно засвітилась інша заробітчанська родина – там син гроші мами-заробітчанки в Італії вклав в «успішний» бізнес – він постачав дози наркотиків у тюрму зекам, підкупляючи охорону. Два рази, коли попадався, мати кинула все зароблене, щоб відкупити від тюрми. Відкупляла. Але коли грошей не стало – його посадили на 7 років.

Але прошарок дітей заробітчан — це крапля у морі в «спруті», який затягує наших дітей і онуків.

Вінничани стали свідками, як на голку підсадили єдиного сина голови облради. На порятунок сина були кинуті всі сили і кошти… Але залежність перемогла, і під час вимагання дози його поранили наркодилери. І на Різдво кинули помирати в люк у центрі.

Багато хто пам’ятає шок від такого першого «золотого укола» — передоза сина генерального директора всім відомого заводу в м._Вінниці.

Як і те, що наркозалежність погубила сина найуспішнішого губернатора Вінницької області. І лікування в найдорожчих клініках України та закордону – не допомогло. А посадили на голку його та невістку в найпрестижнішому університеті України. Такі долі спіткали і дітей нардепів та міністрів.

Ще всі знають сина-наркомана відомого директора банку. Він ще періодично чиститься, а ось дві дружини, яких він посадив на голку, викинуті на вулицю як «кончені наркоманки», торгують тілом на базарах за дозу.

Багато хто пам’ятає двох братів, яких від передозу знайшли мертвими у найманій квартирі. І виявила їх там наречена одного із них. Він, син простої продавчині із ринку, став торгувати цією бідою, бо хотів відповідати статусу коханої, доньки батьків-мільйонерів. Скоріше всього, передоз інсценували, а насправді вбили хлопчину за наркоборги, яких не пробачає ніхто.

Страшне закінчення цієї історії романтичного кохання. Дівчина не перенесла смерті нареченого і покінчила із життям.

Всі знають: я наводжу реальні і страшні факти. Але наводжу їх для того, щоб усі знали – навіть у часи війни та раптового зубожіння ця страшна біда не відступила. Вона нависає над вами, нами, мною. І не гарантія, що за близьким когось із вас, найдорожчим – дітьми чи онуками — не полюють всюди: у школах, вузах, барах, дискотеках, на роботі і відпочинку…

На жаль, навіть найпрофесійніші правоохоронці світу безсилі перед цією бідою. Бо у цій втаємниченій системі цілі спрути наркомафії і гори чорних грошей. Що вже казати про нас, коли зачасту борці із наркобаронами стають їх «кришею».

Не секрет, що ці наркодилери сидять і на депутатських стільцях. І може, навіть в одній залі зі мною.

Тому треба визнати правду — життя зараз нагадує джунглі, де на наших дітей вже розставлені замасковані капкани.

Як мати, жінка, ваш обранець і журналіст доношу цю гірку правду з єдиною метою: щоб застерегти. Перевіряйте все підозріле, не бійтеся бути надокучливими… Бережіть своїх дітей і рідних!!!!

Бо коли вона чи він вже буде пхати в ніс «кокс» тремтячими руками чи перетворить своє тіло у шахти від наркодоз… Тоді їм вже буде все одно.

Своє перше інтерв’ю я брала у психіатричній лікарні ще практиканткою у сусідній області. Там підпільно лікувався лікар — син світила медицини і ректора медвузу. Він вже під час роботи підсів на морфій.

Знаєте, що він мені сказав:

– Це такий кайф, який я не проміняю ні на що!

– Батьків, дітей, онуків, дружину, життя? Невже на все?! – вже майже кричала я.

– Так, – переконливо відповідав він.

– Але ж у тебе залишаться не десятки років щасливого життя, а навіть при лікуванні і блатах, через які йтимуть дози, рік, два… (В нього вже все тіло було у виразках, як при псоріазі…)

– Мені краще рік чи навіть місяць такого кайфу, аніж ваше довге і безрадісне життя… — закінчив він.

Ви розумієте, що в їхньому серці там вам місця уже не буде! Єдине бажання – доза — пожирає наших дітей і краде назавжди!!!

Заслужений журналіст України