Понад 20 років своєї новітньої незалежності Україна не просто була частиною російського інформаційного і гуманітарного простору. Ба більше, наша держава фактично оплачувала зйомки антиукраїнських фільмів та серіалів і видання антиукраїнських книжок. Парадокс: українські громадяни власним коштом оплачували російську агресію, підживлювали небезпечний міф про «один народ».

Факти — річ переконлива. За даними Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, тільки за російські серіали українські телеканали щороку сплачували 300 мільйонів доларів. А от скільки реально вивозили російські книговидавці, актори і співаки – невідомо досі.

Звісно, що такий порядок денний не давав можливості піднятися українському кіно, книговиданню та й переважній більшості співаків і гуртів було складно. Натомість у Росії була створена високорентабельна індустрія: виробництва кіно і телесеріалів, друкування книг і власне сам шоу-бізнес. А країну «за поребриком» традиційно розглядали як свій ринок, з якого роками викачували гроші і насаджували ідеї «русского мира». Зламати цей закостенілий порядок Україна змогла лише за роки президентства Петра Порошенка.

От лише факти. Цього року кожна друга пісня, що пролунала у нашому радіоефірі – українська. Такі дані від Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Тобто, україномовних пісень стало навіть більше, ніж того вимагає закон, який Верховна Рада ухвалила два роки тому. Адже, згідно з квотами, на радіостанціях 35% мають бути українські, і 60% ведення ефіру теж має бути державною мовою.

Така ж україномовна динаміка і на телебаченні. Частка державної у прайм-тайм телеканалів за рік зросла з 39% до 64%, а російської – впала з 32% до 7%. Показово, що навіть на вічно російськомовних «Інтері» та «Україні» вечірні новини тепер — українською.

А після заборони російських серіалів в українських телеканалів фактично не залишилося вибору. Тож довелося відмовитися від російських і поступово розпочати і нарощувати виробництво власного кінопродукту. Почалася здорова конкуренція та експерименти з новими жанрами на телебаченні, чого практично не було протягом усієї незалежності. За даними компанії «MRM», частка українських серіалів значно зросла: із 7% в 2014 році до майже 39% у 2016 році.

Справжній прорив відбувся і в українському кіновиробництві. Так, у 2016 році 35 фільмів отримали фінансування з держбюджету. А у 2017-му за гроші з держскарбниці завершили зйомки 47 фільмів, а в кінотеатрах на перегляд фільмів українського виробництва були продані 1,5 мільйона квитків. Щоб зрозуміти ці цифри, згадаємо 2011 рік – тоді в кінотеатрах був лише один фільм українського виробництва. В бюджеті 2018 року на розвиток українського кінематографу заклали понад 1 мільярд гривень, стільки ж планують і на наступний рік. Також законотворці ухвалили і чимало податкових пільг для підтримки нашого кінематографа. Тож недарма глава держави оптимістично сподівається, що вже невдовзі українська кіноіндустрія зможе створювати понад сотню стрічок в рік.

Перші рекорди вже є – це фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги». Стрічку про незламних захисників Донецького аеропорту переглянули 310 тисяч глядачів, а у прокаті вона зібрала понад 22 мільйони гривень. І це рекорд українського кінопрокату за всю історію незалежності.

Певні зрушення є і в українському книговидавництві. І цьому допомогло запроваджене у 2016 році обмеження на ввезення російських книг. Ця процедура діє вже другий рік і значно знизила обсяги імпорту російськомовної літератури. Адже раніше більшість іноземної літератури можна було придбати і прочитати переважно російською. Сьогодні ж українські книговидавці дедалі активніше перекладають і сучасні популярні твори, і класиків світової літератури.

Як результат – український книжковий ринок почав наповнюватись визнаними зарубіжними творами. Тобто — почав перетворюватися саме на ринок, де читачеві пропонують саме новинки світової літератури. Нині частка книг, що видаються українською, вже зросла до 76%.

На 27-му році незалежності частка школярів, які здобувають освіту державною мовою, становить 91%, а частка першокласників – усі 95%. Найцікавіше, що більш помітне зростання частки перших класів з українською мовою навчання в областях Сходу та Півдня України – в Донецькій області з 76% до 99%, Запорізькій – з 78% до 88%, Луганській – з 74% до 89%, Одеській – з 71% до 87%, Харківській – з 72% до 80%, Херсонській – з 89% до 98%.

Якби всі попередні прем’єри та президенти зробили для української мови хоча б третину з того, що зроблено за останні роки, ситуація в нашій державі, без сумніву, була б зовсім іншою. А про «Русский мир» ми б лише читали у фантастичних книгах чи дивилися в українських фільмах-фентезі.

Варто нагадати, що, окрім мовних і освітніх здобутків для становлення нашої державності та ідентичності, за 4,5 року також вдалося чимало: декомунізація і заборона Компартії; державне визнання учасників національно-визвольних змагань і надання їм статусу учасників бойових дій.

І головне — наш остаточний вихід із сфери російського впливу та рух до Європи. А це речі, про які сьогодні часто говорять, як вже звичні і буденні. Та насправді – це реально переломні кроки, які вдалося зробити Петру Порошенку та парламентській більшості. Це Угода про асоціацію з Євросоюзом та безвіз; стандарти НАТО в українській армії; закріплення у Конституції обов’язкового курсу України до НАТО та Європейського Союзу; вихід із СНД та припинення договору про дружбу з Росією. І, нарешті, довгоочікуване надання Вселенським Патріархом автокефалії Українській Церкві.

Богдан Лук’янчук,
журналіст