«Хочеш інтиму? Давай довідку», - сказала мені кохана через два місяці
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

«Хочеш інтиму? Давай довідку», - сказала мені кохана через два місяці

Як я її жадав... Голова йшла обертом, коли починав думати про Ірину. Два місяці утримання. А мені вже 35, здоровий чоловік, найактивніший вік. Але ні, не погоджувалася.

 

Вона була вільна, я теж з недавнього часу. Здавалося б, у чому тут проблема? Та Ірина запевняла: «Ні, поки що не готова». А я чекав, зціпивши зуби. Залицявся до неї як справжній джентльмен – квіти, парфуми, дорогий одяг, есемески. Викроював час, відривався від роботи й мчав до Ірини, щоб влаштувати сюрприз.

 

У дверях квартири чекала її маленька донечка, яка мене після щоденних візитів почала називати татом. А я не був проти й балував світлооку красуню новими іграшками. Ось така була дивна ситуація: приїжджав, як додому, але ночував у себе, в орендованій квартирі. Я міг би затягнути до свого холостяцького барлогу іншу жінку, проте кохав Іру.

 

Кохав до безтями й був переконаний, що це моя майбутня дружина. Ні, ми цілувалися та обнімалися. Але коли доходили до сексу, Ірина зупиняла мене. Казала терпіти, бо не готова. Часто прикривалась донькою, яка побачить нас разом й стане замкнутою. І я чекав, як те дурне теля. Минуло ще кілька тижнів, і я поставив питання руба. Пояснив коханій, що нам вже під сорок, я хочу з нею одружитись й планую купити квартиру для нас. Казав, що дорослий чоловік й хочу серйозних стосунків, хочу жінку. Ірина уважно мене вислухала та сказала: «Мені потрібна від тебе довідка… з венеричного диспансеру про те, що нічим не хворієш. Я страшенно боюсь різних болячок».

 

У мене забракло слів. Швидко попрощався й поїхав додому. А наступного ранку таки поїхав до клініки. Черга, купа аналізів – й ось у моїх руках довідка з печаткою, що я здоровий. У той момент захотілось вивішати її на дошку оголошень, щоб всі бачили. Того ж дня поїхав до Іри. Купив квіти та вино. Ще у дверях простягнув довідку, кохана уважно все перечитала й усміхнулась. Думав, що вже зможу заночувати в Іри. Втім, вона відповіла, що лише через 12 днів. Тоді її доньку забирає бабуся у село. Виштовхала мене з квартири.

 

І я їду знову додому, щасливий, що пролетять дні й Іра буде моєю. Пройшло 12 днів. Дівчинку відправили до родичів. Ми залишились з Ірою двох в квартирі. Сідаю на край ліжка, беру її за руку, яку обціловував вже скільки разів. Хочу сказати щось ніжне, миле, а виривається дебільне: «А у тебе є довідка?»

 

Тиша, пауза. Удар по обличчю. Ірина називає мене «негідником», «ідіотом», звинувачує в тому, що хочу згвалтувати. Погрожує поліцією. Я повільно задкую із спальні до коридору, взуваюсь, виходжу на вулицю та сідаю у машину. Дорогою згадую про доньку Ірини. Пробач, дівчинко. Я не буду твоїм татом. Мама в тебе просто дурепа.…

Валентин, читач  

Залишити коментар:

- Аноним

Ну чого це дурепа? У наш час віч,сифііс і т.д. - це хворобаине тільки наркоманів та проституток, а й, на жаль, нормальних людей. Десь хтось колись із кимось, вже й забув, а хворіти може і не знати. У неї мала дитина , вона несе відповідальність не лише за себе. В ідеалі здати аналізи треба було обом.