Кілька римованих рядків… Можливо, їх почують гармати і замовкнуть
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Кілька римованих рядків… Можливо, їх почують гармати і замовкнуть

Весною загострюється все: і почуття, і сприйняття, і, на жаль… болячки. І особливо болить душа, що через усі ці негаразди руйнується наш життєвий простір. Руйнуються звичні і природні людяні стосунки. Натомість наповнюється все довкола агресією, в якій ми можемо захлиснутися. Можливо, саме тому в такі моменти народжуються такі поетичні рядки.

Заради краплі співчуття

Та усмішку, бодай і кволу,

Ще якось тліє в нас життя

І дивом все ще йде по колу.

 

Ще якось крутиться цей світ.

Хоча ось-ось зірветься з вісі...

Я ж не чужий тобі, я свій.

Дай руку, брат, давай, не бійся.

 

Твій дід з Волині чи з Поділля.

Згадай, отямся, досить крові.

Спинись, бо в смерті на весіллі

І ти, і я — всі однакові.

 

Орді новітній не молись.

Бо всіх розчавить поодинці,

І не згадає, що колись

Були на світі українці.

 

* * *

Не згадуй втрачене кохання

І не пускай його у сни.

Нехай стирає пам’ять грані,

І як не важко – віджени.

 

Не бійся, в відчаї не падай,

І як би сильно не любив,

Кохання втрачене не згадуй

І не шкодуй, що загубив.

 

Не плач, не рви нещасну душу,

Не клич у спільники людей,

Пусти його, а то задушить

Чи вирве серце із грудей…

 

* * *

Знову вітер сьогодні

Дме, аж звужує простір.

Сунуть хмари холодні,

Мов непрошені гості.

 

Сонце списують із небес,

Перекручують сцени і ролі,

Виривають у мене тебе,

Наче з рук парасолю.

 

Розбиває над нами безодню

Блискавицями на осколки.

Сунуть хмари холодні

Із дощами в подолках.

 

Сутеніє і ллє як з відра,

Все летить і вщухає поволі.

Ми розкрилися всім вітрам

Необачно, як дві парасолі.

 

Хмари сунуть рядами,

Грози з градами місять.

Схоже, небо над нами

Затягнуло на місяць.

 

Докричатись не можу тобі:

«Наші душі і наші долі

Вивертає на другий бік

І ламає, немов парасолі».

 

Дощ безжально змиває

Силуети, мов жменьку солі.

І від зливи уже не ховають

Ні плащі, ані парасолі.

 

В каламуті бурхливій води

Ледве дихаєм, залякані, кволі…

Відлітають за вітром кудись

Дві покинуті парасолі…

 

Анатолій Жучинський

Анатолій Жучинський

Залишити коментар:
Нет комментариев