Будинок Коцюбинського у Бару потребує порятунку. Правнук сонцепоклонника звернувся до вінницької влади з проханням допомогти
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Будинок Коцюбинського у Бару потребує порятунку. Правнук сонцепоклонника звернувся до вінницької влади з проханням допомогти

Коли зійшов сніг, проблеми знову виринули на поверхню. Як ось цей старий будинок у Бару, котрий сором'язливо визирає з-за добротної монастирської огорожі. Колись це був дохідний дім, тобто, сучасний готель, збудований місцевим купцем-євреєм.

 

Саме тут у 1873-1876 роках жила родина Коцюбинських. І тільки коли Михайлові виповнилося 12 років, вони переїхали до Вінниці. Потім тут жили вчителі жіночої гімназії. Колись, ще за радянських часів, тут були будинок культури, бібліотека, а з 1967 року навіть музей Коцюбинського. Згодом у будинку, де жив автор «Тіней забутих предків», зберігали сіль. І це залишило свій негативний відбиток на підлозі і на стінах будівлі. І тепер він більше нагадує руїну, ніж дім, де колись жив видатний письменник.

 

Архітектори давно махнули на нього рукою, мовляв, реставрувати будівлю немає ніякого сенсу, її зношеність сягнула 80 відсотків – треба знести і побудувати заново за оригінальними кресленнями. Якщо й реставрувати, то на це необхідно не менше 10 мільйонів гривень — гроші просто фантастичні.

 

Але поки барчани міркували, що робити з будинком, у його долі стався різкий поворот: землю, де він розташований, місцева влада «подарувала» Свято-Троїцькому жіночому монастирю, який розташований у Браїлові, за 45 кілометрів від Бара. Таким чином влада намагалася нібито вберегти будинок від руйнування, бо монастир підтримувався фінансово з бюджету. Але...

 

На 150-річчя письменника монастир обгородив територію добротним мурованим парканом з кованими хрестами, парканом, а що робити з будівлею – і досі не визначилися. А ще депутати доручили виконкому ради звернутися до управління культури і туризму, щоб те запропонувало зняти з державного обліку пам’яток цю будівлю. Тепер же начальник управління культури ОДА Станіслав Городницький каже, що область міркує, як комунальну власність отримати в підпорядкування рівнем вище: «Ми на рівні області створюємо дирекцію установ. Щоб комунальну власність забрати на обласний бюджет. Щоб область за це відповідала. Я про будинок Коцюбинського не знав, бо він не числиться в управлінні культури. Це комунальна власність».

 

На запитання, чому в монастиря вистачило коштів спорудити цегляний паркан і не дійшли руки до історичної пам’ятки, секретар Вінницької єпархії УПЦ МП Владислав Демченко відповів, що капітальний паркан звели легко, адже він не становить художньої цінності, а на реставрацію будинку потрібні значні кошти і чисельні погодження.

 

Тож у нелегку боротьбу з бюрократичними перепонами вирішив вступити правнук Коцюбинського та учасник АТО Ігор Коцюбинський. Він звернувся з листом до голови Вінницької обласної ради. «Прошу… посприяти, аби приміщення, історично пов’язане з біографією класика української літератури, було відремонтоване. А на будинку встановлено меморіальну дошку на честь Михайла Коцюбинського. Сподіваюся на Ваше сприяння. Прошу повідомити про прийняте рішення», – йдеться в листі Ігоря Коцюбинського, який працює директором Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського.

 

Втім, міський голова Бара Артур Цицюрський розповів, що питання реконструкції будинку нині не на часі. Грошей у бюджеті немає... «Принципове рішення митрополита Симеона було прийняте кілька тижнів тому, — каже він. — Вони віддають будинок із земельною ділянкою з умовою, що ми добудуємо паркан і перекинемо газорозподільчий пункт. Тримаємо все на контролі». Щоправда, не приховує: хвилюється, що будинок перетвориться на його великий головний біль...

 

– Свого часу на будинок Михайла Коцюбинського з бюджету були виділені великі кошти. Тодішній міський голова ці гроші кудись подів, і на цьому все закінчилось. Про махінацію знало півміста! Ми навіть протестували. Але все марно, – розповів мешканець міста Бара Анатолій Колос. — Вісім років тому громада збирала кошти на ремонт будинку. Вдалося зібрати майже 100 тисяч гривень. Але потім за ці гроші вирішили збудувати пам'ятник Тарасу Шевченку... Може, тому він не всім подобається, бо гроші з самого початку призначалися не для цієї справи.

Підготувала Соломія КАЛЮЖКО  

Залишити коментар:
Нет комментариев