У селі Боркові Літинського району наприкінці квітня у людей загинули пасіки. У Сергія Романця отруїлося 80-90% бджолосімей, у Юрія Бурячківського за кілька днів вимерли 70-75% комах.

Втратили свої улюблені пасіки, над якими десятками років трудилися, і досвідчені пасічники Володимир Нечипорук та Андрій Прибилюк. Господарі стверджували, що бджоли загинули від хімічного токсикозу. Зі слів господарів, потруїлися бджолосім’ї у той період, коли біля села кропили поля, а фермер – сад. Для пасічників це дуже значні матеріальні збитки, адже бджоли приносили основний заробіток. Й хоч копітка це справа — поратися біля комах-трудівниць, але багато селян утримує бджіл, щоб мати хоч якийсь прибуток на навчання дітей, купівлю необхідної техніки.

– Одна бджолина сім’я в рік виробляє в середньому 100 кг меду, — каже Сергій Романець. — Всього в рік збирав 4,5-5,5 тонни меду й утримував свою родину.

Для села це була справжня «НП», адже вперше у такій кількості й по всьому селу загинули бджоли. Протягом кількох днів у Боркові працювала районна ветеринарна служба. Мертвих бджіл фахівці передали у Вінницьку регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини. Її керівник Олександр Килівник газеті «33-й канал» повідомив, що бджоли загинули від «синтетичного піретроїду альфа циперметрину». Це — пестицид. У Державній фітосанітарній інспекції Вінницької області директор Євген Баул каже, що в області аграрії користуються препаратами, які дозволені до використання Переліком пестицидів і агрохімікатів. Адже все перевіряють інспектори, в іншому разі штрафують.

Тож наскільки безпечні дозволені пестициди для комах, тварин та людей? У селах люди кажуть, що в сільській місцевості нині жити екологічно стало небезпечніше, аніж у містах.

– Коли кроплять поля, а це з весни до осені, то дихання забивають випари пестицидів, — повідомляють люди з Липовецького району. — А в результаті передчасно від серцевих нападів помирають молоді, працездатні люди. Наші діди важче працювали біля землі, але в 50-річному віці не помирали «на ходу».

За даними Головного управління статистики у Вінницькій області, нині на Вінниччині проживає більше міського, ніж сільського населення. Хоча у 1995 році у селах мешкало 999,9 тисячі населення, а в містах на 100 тисяч менше (889,9). Ще чотири роки тому в сільських населених пунктах було більше мешканців, аніж у містах. Однак на початок 2014 року цифри міняються місцями: сільського населення стає 803 тисячі, а міського — 815,3 тисячі осіб. Всього на Вінниччині зараз проживає понад 1 млн 618 тис., а в 1995 році – 1 млн 875,6 тис. осіб. Й виходить, за роки незалежності України на Вінниччині чисельність населення зменшилася на 250 тисяч осіб! Люди припускають, що саме в останню п’ятирічку в селах масово почали обробляти землі, застосовуючи сучасні техніку і засоби догляду за рослинами, в тому числі синтетичні піретроїди. В Інтернеті сказано, що застосовувати їх треба у дуже малих кількостях — 15-20 грамів на гектар. Це хоч і малоcтійкі сполуки, але при використанні в сільському господарстві та ветеринарії можуть потрапляти в об’єкти навколишнього середовища і викликати отруєння людей і тварин. При цьому піретроїди прекрасно захищають рослини від комах і кліщів. Застосовують в період вегетації зернових, овочевих культур, фруктових дерев, винограду і навіть лікарських рослин. Інспектори фітосанінспекції кажуть, що люди часто отруюють себе самі, використовуючи інсектициди та фунгіциди, щоб позбутися колорадського жука. Наприклад, зараз модно протруювати картоплю перед посадкою. Понаднормовий вміст отрути на бульбах — бомба сповільненої дії. Препарат до збирання картоплі не встигає вивестися. А якщо так обробили молоду картоплю, то вона 100% отруєна.

Фахівці зазначають, що великі виробники сільгосппродукції в основному цивілізовано підходять до використання агрохімікатів та добрив. Найгірше, коли розпилюють пестициди з літаків над головами людей і водоймами. Хоча у будь-якому разі пестициди шкідливі для всього живого. Селяни кажуть, що у технологічно розвинених Китаї чи Америці бджіл немає. Там механічним способом запилюють рослини.

У селі Боркові не залишаться без бджіл. Люди відновлюватимуть свої пасіки.

– У мене удома теж є кілька вуликів, син захотів і доглядає пасіку, — каже сільський голова Олександр Свічколап. — То бачимо, що бджоли помирають навіть тепер, коли ніхто не обробляє поля. Коли у нас масово по селу загинули бджоли, то розпилювали пестициди у кількох місцях різні аграрії, за 10 км кропили рапс, а фермер – садок. Але наш місцевий директор агрофірми по совісті вчинив із пасічниками, повернувши гроші за загиблі бджолосім’ї, хоча на його полі росте зелена пшениця й навряд чи там потруїлися бджоли.

Ольга ВІЛЬЧИНСЬКА