Лікарське диво: вінницькі медики провели унікальну операцію та врятували життя Анічці
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Лікарське диво: вінницькі медики провели унікальну операцію та врятували життя Анічці

 

34-річна Лариса Ламзіна із Журавного Літинського району народила свою донечку передчасно — на двадцять шостому тижні вагітності. Дитина запросто могла поміститися на долоні однієї руки. Кілька тижнів дівчинка провела у перинатальному центрі «Пироговки». Після того перебувала у відділенні недоношених обласної дитячої лікарні. І завдяки професіоналізму медиків та Божому чуду вижила і радує своїх батьків посмішкою.

 

- Моя довгоочікувана дочка вимолена у Всевишнього! Вагітність протікала складно, постійно я була на уколах, - розпо­відає пані Лариса. - Коли стало зовсім зле, мене привезли у “Пироговку”. Призначили інтенсивне лікування. Медики у буквальному сенсі слова рятували моє життя. Та й під загрозою була донечка, адже її серцебиття ледь відчувалось. Через те лікарі вирішили проводити кесарів розтин. Доця при народженні важила 680 грамів. Ніхто не давав ніяких шансів. Медики із першої хвилини робили все, аби моя кри­хітка вижила. Ми хотіли доцю назвати Діанкою, але коли на третій день від народження її хрестили, то батюшка запропонував два імені - Марія та Анна. Я обрала останнє. У «Пироговці» дочка пробула три тижні, після того два місяці знаходились у реанімації дитячої обласної лікарні. Виписали нас наприкінці червня.

 

Зараз Анічці вісім місяців. Вона активна дитинка, гарно їсть, вже тримає голівку. Я б хотіла подякувати всьому персоналу відділення, а особливо своєму акушеру-гінекологу Дмитру Боцюрі.

 

У відділенні патології вагітних «Пироговки» віддають перевагу природним пологам з найменшим використанням медикаментів. Тут є фітболи, ліжко-трансформер, спеціальний стілець для потуг – жінка сама обирає, як їй зручніше зняти больові відчуття. Кажуть, чим менший страх - тим менше болю. Тому тут народження малюків проходять у спокійній атмосфері за участю рідних. А після народження дитя дві годинки лежить у мами на грудях.

 

Та, мабуть, найбільше вражень отримуєш, коли заходиш у перинатальний центр з надсучасним обладнанням, де під доглядом досвідчених фахівців знаходяться крихітки. Їхня вага вражає - 900, 700, 580 грамів... Шанси на виживання мізерні, але тут трапляється диво - Боже та лікарське. А ще тут лікарі та медсестри за власним бажанням в’яжуть для новонароджених теплі шапочки, шкарпеточки та іграшки-восьминіжки, які нагадують пуповину... Тут радіють, коли батьки надсилають фото дітей, які завдяки цим лікарям вижили. Це колективу відділення дає натхнення працювати далі.

 

Нас зустрічає акушер-гінеколог із 20-річним стажем Дмитро Боцюра. Сам із династії лікарів. Батько та дядько працювали акушерами-гінекологами, матір була єдиним неонатологом у Томашпільському районі.

 

- Я завжди розумів, що у батьків важка і відповідальна робота, тому із розумінням ставився, що вони рідко вдома бували, - каже Дмитро Іванович. - Але я знав, що у них найкраща у світі професія. Тому й обрав її. До речі, у цій лікарні народжувала двічі моя дружина. Ще й моє чергування припало. Але у лікарів прийнято, що своїх не лікуємо. У нашому відділенні - особлива атмосфера очікування радості, комфорту, довіри та безпеки. В нас діток хрестять відразу після народження. Бувало так, що батюшка приходив неочікувано, і мене разів зо п’ять брали за хрещеного тата. Бо якщо хрещену легко знайти, адже колектив жіночий, то із чоловіками складнощі. На жаль, не знаю, як склалась доля цих малюків, але я хотів би їх знайти та підтримувати зв’язок.

 

За час роботи лікар прийняв тисячі пологів. Але найбільше йому запам’яталась та вразила історія саме Анічки Ламзіної. Відразу після народження цієї дитинки він зумів зібрати на її лікування та догляд 5000 гривень. І це ще раз підтверджує його людяність та милосердя...

 

- Мама Анічки дуже чекала на цю дитинку, перед тим в неї було кілька невдалих спроб завагітніти. Коли жінка поступила до нас, стан її здоров’я був складним. Тому, щоб врятувати маля, ми вирішили провести кесарів розтин. Я не знаю, чи так Бог розпорядився, але мені вдалось провести унікальну операцію і дістати маля в цілому міхурі. Складність в тому, що потрібно рукою ніжно зайти у матку і не розірвати тоненькі плодові оболонки. У світі це зараз передова технологія. Що б там не казали, але при кесаровому розтині дітки травмуються і в подальшому можуть мати проблеми. Особливо це стосується передчасно народжених дітей. Але моєї праці було б недостатньо, якби не відповідальність наших неонатологів, які безсонними ночами знаходяться біля діток. Відразу після операції я передав дитинку лікарю-неонатологу вищої категорії Тетяні Наліжиті. Ось тоді і почалась найважча робота та боротьба за життя малечі. Коли відео операції я виклав у соцмережу, то отримав кілька сотень відгуків не лише від людей, а й передових лікарів та фондів. Після того як народилась Анічка, ми провели ще вісім аналогічних операцій. Досі підтримуємо зв’язок із мамою дівчинки і нещодавно навіть бачились. Хотілось би, щоб цю просту родину із села підтримали всі небайдужі, адже догляд та харчування таких дітей потребують чималих витрат...

 

 

 

Вікторія Микитюк

Залишити коментар:

- Аноним

Що б не говорили ми про лікарів але є лікарі від Бога.У моєму випадку коли моя онука Настуня потрапила до обласної дитячої лікарні - ми не знали що робити, хотілося чимось допомогти онучці і лікарям, знайти найкращого лікаря. І він знайшовся - це був ГРИГОРЕНКО Андрій Миколайович. Вся сім`я дуже дякує йому і бажає йому догих років життя та всяких гараздів. Низький уклін Вам Андрію Миколайовичу за Ваші руки, серце і чуйність