Родинним бізнесом мера виявився дорогий ресторан у центрі Шаргорода?
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Родинним бізнесом мера виявився дорогий ресторан у центрі Шаргорода?

 

Скандал навколо ресторану в центрі Шаргорода, котрий давно орендує сім'я міського голови Ігоря Винокура, спалахнув несподівано – коли місцеві підприємці дізналися, що приміщення продається.

 

Триповерхова будівля по сусідству з районним будинком культури має площу 600 квадратних метрів. І це все міський голова хоче купити на 20 тисяч доларів. Підприємці обурені! Тим часом Ігор Винокур всім розповідає, що приміщення вже належить йому, а на рахунок рай­споживспілки на­дійшло 700 тисяч гривень. Між тим, це нове приміщення, з ремонтом, а в міського голови жодних документів на нього немає, договір оренди закінчився.

 

Підприємці кажуть: та нехай його купує, ніхто не проти, але не за такою ціною. Хай заплатить за нього повну ціну. Воно, за приблизними підрахунками, коштує не менше 300 тисяч доларів. Або нехай по-чесному виставлять це приміщення на аукціон. Адже сьогодні квартира коштує більше, ніж виставлена ціна на все велике приміщення. Люди дуже роздратовані, і зайвий раз їх нервувати підприємці не радять, бо Шаргород відомий вже на всю Україну своїми протестними настроями.

 

Люди стверджують, що для того, аби отримати це приміщення, була вигадана схема. Мовляв, у райспоживспілці важкий фінансовий стан, споживче товариство «Левада», до засновників якого входять його дружина, син, адміністратор, надає фінансову допомогу. А приміщення — як розрахунок...

 

Сам Ігор Винокур стверджує, що вже стомився пояснювати всім, що ресторан у нього на цілком законних підставах.

 

– Моя мама у 1973 році відкривала цей ресторан і все життя працювала там. Працював у райспоживспілці і мій батько. Я цей ресторан орендував. Як тільки став міським головою — вийшов зі спілки, там залишилася моя дружина. І нічого я не купував! Райспоживспілка попросила в моєї дружини півмільйона допомоги. Просто позичити. У нотаріуса ніхто не був, жодних документів не оформляв. А приміщення належить споживчому товариству «Левада», ніхто його на продаж не виставляв. Сюди я у 1984 році прийшов на роботу.

 

Коли 15 років тому райспоживспілка передала мені це приміщення, то воно було в ава­рійному стані. Дах протікав, каналізація та водогін не працювали, система опалення була в жахливому стані. Все це приводилося до ладу так, щоб заклад став привабливим і туди було приємно зайти. І коли я вже не буду головою, то обов'язково туди повернуся. А шаргородські під­приємці давно на мене ображаються, бо я вимагаю, щоб все було за законом, щоб податки сплачувалися до бюджету. Ме­­не обурює інше: як можуть люди, котрим не більше 30 років, ніде не працювати, отримувати субсидії і в той же час роз'їжджати на дорогих автівках?

 

У нас таких у Шаргороді вистачає. Є такі, що користуються своїм бізнесом дуже успішно, але зовсім не платять до бюджету податок за користування землею. Інші дозволяють собі незаконні прибудови. У мене батько і брати живуть в Австралії, племінник офіційний міль­йонер, але всі вони сплачують податки, а в нас багато хто цього робити не хоче. Тому й шукають приводу, аби мене дістати. Тепер вони хочуть, щоб я ще раз купив те, у що 15 років вкладав гроші. Так не буде!

 

 

 

Тетяна Кондратьєва

Залишити коментар:
Нет комментариев