Історія сім’ї барчан Іваницьких пов’язана з царським родом Романових?
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Історія сім’ї барчан Іваницьких пов’язана з царським родом Романових?

Трагічна доля молодої дворянки Катерини Генріхівни Іваницької більше сотні років тривожить уяву барчан. Вона померла у 1911-му несправедливо рано, на 24-му році життя... Напис “За что?” на білосніжному обеліску на її могилі нікого не залишає байдужим. Людський поговір твердив, що її убив закоханий у неї військовий. Сьогодні у Вінниці живе родина, яка зберігає пам'ять про свою родичку Катю Іваницьку.

-Вона — перша дружина мого діда Сергія Михайловича Іваницького (1876-1947), - розповіла вінничанка Людмила Володимирівна Антонів (дівоче прізвище Іваницька). - Жили вони у селі Шпирки поблизу Бару, мали власну садибу, землю. Дід був хороший господар, привозив у Шпирки кращі сорти плодових дерев, овочів. У подружжя підростав синочок Міка (Мишко)... Катю дійсно убив військовий, польський офіцер, але не спеціально, а випадково, розряджаючи наган. А потім комуністична пропаганда придумала легенду, що коханець убив жінку пана, ось, мовляв, яка недостойна поведінка була у дворянському суспільстві. І пішла ця брехня по світу!

Мій дід вдруге одружився на Антоніні Алоїзівні Кліцберг родом із Дубно. Вона взяла прізвище Іваницька, народила дідусю двох синів, менший із них, Володимир, був моїм батьком. Разом з ними жив Міка, Михайло Сергійович Іваницький, син Каті. Важка йому випала доля... Він одружився, переїхав під Москву, мав сина. У кінці тридцятих його незаконно засудили і заслали на Колиму. Там, протестуючи проти беззаконня, він оголосив голодовку. Мій дідусь Сергій Михайлович добився перегляду справи і повіз звільнення сину. Але спізнився... Міка помер, його дружину знайшли вбитою. Їхнього сина, найменшого Іваницького, віддали у дитячий будинок на Колимі. І після цього остаточно загубились сліди єдиного онука Катерини Генріхівни Іваницької... Я дуже хотіла б його знайти!

Розповідаючи сімейну історію, Людмила Володимирівна згадала про більш глибокі родинні корені.

-Батько моєї прабабусі, за переказами родичів, мав родинні зв’язки із царським родом Романових. Він був вдівцем, мав чотирьох доньок. Ось на фото 1870-х років за часів царя Олександра ІІ вони в білих комірцях поряд з батьком. Одна з його доньок (крайня праворуч) всупереч волі родини вийшла заміж за поляка Михайла Іваніцького. За що була позбавлена спадку. Їхній син Сергій Михайлович Іваницький і є мій дідусь! - посміхнулась пані Людмила. - Цікаво, що другий мій дідусь, Гнат Дмитрович Дрозд, служив кучером у Сергія Михайловича Іваницького. А їхні діти, Володимир Іваницький і Марія Дрозд, одружились при німцях у 1943-му, це мої батьки. Збереглось свідоцтво про їхній шлюб у Барській управі, як бачите, печатка на ньому — український тризуб. Брат дідуся Дрозда виїхав у Канаду, так що і там у нас є родичі.

Звичайно, ці твердження жінки про родинні зв’язки з Романовими потребують ретельної перевірки з боку професійних істориків. Ще у 90-х роках минулого ХХ століття Людмила Володимирівна Антонів добилась повернення їй дідусевого будинку у селі Шпирки. Колись там була школа, але тепер будівля вкрай зношена, частково розібрана, засипана сміттям.

-Дійсно, будинок і близько гектара землі належать родині Людмилі Антонів. Про це сільська рада готова видати офіційну довідку, - сказав ВалерійМагльона, сільський голова Шпирки. - Зараз вони мають право робити із своїм майном, що хочуть.

Життя продовжується, людські зв’язки не перериваються... І сто років, які відділяють нас від Каті Іваницької, здаються зовсім невеликим часом.

Ірина ЗОНОВА

Ірина Зонова

Залишити коментар:

- Аноним

Трандець! Якійсь недодворянці повернули будинок пращура панка...А мій дід володів хутором і двадцятьма гектарами землі,про це теж є офіційні свідчення,але я ж не йду і не вимагаю повернути мені все це! Ця жіночка шизофренічка,бо спочатку говорить про поговір людей,які розповідали про вбивство Іваницької у 1911,а далі пассаж -"А потім комуністична пропаганда придумала легенду, що коханець убив жінку пана" -це взагалі на рівні ідіотизму,бо в 1911 році не було офіційної "комуністичної пропаганди".Ще цікавіше виглядає підтвердження,що українські націоналісти співпрацювали постійно з гітлерівцями під час війни :"Володимир Іваницький і Марія Дрозд, одружились при німцях у 1943-му, це мої батьки. Збереглось свідоцтво про їхній шлюб у Барській управі, як бачите, печатка на ньому — український тризуб. Брат дідуся Дрозда виїхав у Канаду, так що і там у нас є родичі." Хто такий брат дідуся Дрозда і коли саме він виїхав в Канаду? Якщо під час війни в німецькому обозі драпав,то все ясно