Вагітну кореспондента «33-го каналу» штовхала «група підтримки» та кидалась із кулаками
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Вагітну кореспондента «33-го каналу» штовхала «група підтримки» та кидалась із кулаками

А голова чи депутати дали вказівку підперти двері шваброю, щоб не пустити на сесію в селі Агрономічному? Тільки після звернення редакції до начальника поліції області Юрія Педоса поліцейські завели кореспондента в залу. Тепер Людмила Поліщук – у важкому стані.

 

Чого сільський голова та депутати так боялися, не допускаючи на відкриту сесію журналіста, порушуючи одразу два закони: «Про доступ до публічної інформації» та щодо перешкоджання журналістській діяльності? Чому сільрада вдалась до послуг «тітушок»? З яких пір Агрономічненська сільська рада стала чиєюсь приватною власністю, а все, що там відбувається, — під грифом «секретно»?

 

Хто і навіщо налаштував місцевих жителів проти міфічних провокаторів, які мали зірвати сесію? Ці та інші питання стануть об’єктом для ще не одного журналістського розслідування та кримінальних справ. Редакція звернулась до поліції, СБУ, прокуратури розслідувати цю «НП», якої за всі часи існування «33-го» ще не траплялось. Якщо цього не станеться – готові до пікетів, щоб показати світовій спільноті, як в області Президента та Прем’єра дотримуються принципів свободи слова. Певно, ви розумієте емоції нашого колективу, коли кидаються з кулаками, перешкоджаючи професійній діяльності журналісту, та ще й жінці – ВАГІТНІЙ жінці!!!

 

На черговій сесії сільської ради Агрономічного, яка була призначена на 7 квітня, мали розглядати важливі земельні питання, зокрема про виділення ділянок для атовців Вінниці та 40 гектарів – для Донецького університету. Напередодні кореспондент зв’язалася із секретарем сільської ради Іриною Бербець і повідомила, що хоче бути присутня на сесії.

 

– Незважаючи на проливний дощ, під будівлею сільради стояло декілька десятків місцевих жителів. Ще чоловік двадцять – у холі приміщення. Я прошу мене пропустити на сесію. Та де там??? Спочатку у бій вступили жінки. «А хто ви така?», «Ми вас не запрошували!» — почали кричати вони і перегородили дорогу до кабінету сільського голови, де вже розпочалася сесія. Пояснюю, що журналіст, показую посвідчення, але це нікого не зупиняє. Більше того – мене оточили кремезні чоловіки, один з них у камуфляжі, і почали витягувати за руки з коридору сільради... А в спину штовхати ті ж самі жіночки, які тримали оборону дверей кабінету голови… Не знаю, що зі мною було б далі, якби тут не з’явився водій, який привіз мене в Агрономічне і чекав у машині, а коли почув галас у сільраді, одразу прибіг на допомогу… В його присутності запал мужиків, що тягалися із жінкою (я ще й при надії…), притих, але жіноча половина охорони не здавалася. Вони таки виштовхали мене за двері і зачинилися зсередини шваброю…

 

Вже на вулиці до мене підходили люди похилого віку і вибачалися. «Ти, дитино, не ображайся. Нам сказали, що приїдуть якісь провокатори, щоб зірвати сесію, то ми вже мусимо пильнувати», — пояснила якась бабуся. Її підтримали інші старенькі, розповіли, що перед сесією приїжджали студенти з університету і теж хотіли пройти на сесію, але їх не пропустили.

 

Достукатися до здорового глузду і дотримання законів я намагалася, й спілкуючись із сільським головою. На моє прохання його викликали із кабінету, але пан Шулікін не відреагував на моє посвідчення та пояснення про мету візиту, а лише заявив, що свою присутність на сесії я мала б узгодити за 10 днів! Цікаве дотримання законів!!! І навіть зараз він не може мене впустити, бо сесія вже розпочалася і, згідно з регламентом, він має запитати депутатів, а вони – проти… Тоді мені вже остаточно стало зрозуміло, що для цієї місцевої влади закони «Про доступ до публічної інформації» та щодо діяльності ЗМІ – не писані… І навіть нагадування про кримінальну відповідальність за перешкоджання професійній діяльності журналіста не переконало голову. Довелося викликати поліцію…

 

Через хвилин сорок у супроводі слідчо-оперативної групи мені таки вдалося потрапити на сесію. Депутати ще трохи обурювалися, чого я приїхала і заважаю їм працювати…

 

Так мені «пощастило» бути присутньою при розгляді двох головних питань. Перше, де депутати сільської ради Агрономічного більшістю голосів дозволили своєму голові підписати договір про співпрацю із Донецьким університетом. Йдеться про виділення для ДонНУ 40 га землі. На цій території передбачається будівництво цілого студмістечка із навчальними, адміністративними, житловими приміщеннями і навіть садочком… У сільраді вже й порахували, що, коли університет «пропишеться» у них, бюджет села поповниться, як мінімум, на 120 мільйонів – саме стільки ДонНУ сплачує у бюджет Вінниці. Лише один з присутніх депутатів не повівся на можливі інвестиції, а подумав про подальший розвиток села.

 

– Зараз у Донецькому університеті майже 5 тисяч студентів, це ж як вони до нас переїдуть, то будуть брати участь у виборах. Від них, а не від наших мешканців, залежатиме доля села. Бо якщо їхній ректор скаже голосувати за того кандидата, а не за іншого, то донецькі й голову, й депутатів в Агрономічному обиратимуть…

 

Наступним питанням сесії було виділення землі для пільговиків Вінниці. Слід зауважити, що в договорі із міськрадою не конкретизується, що мова йде саме про атовців… А «пільгові категорії» — доволі широке поняття…

 

Під час дискусії сільський голова уточнив, що йдеться про 800 ділянок — а це приблизно 120 гектарів землі.

 

– Ми вже віддали місту 67 ділянок. Навіщо знову так багато? Нехай будують нам каналізацію, водою забезпечать, світло проведуть, а то Вінниця нас лише доїть… Скільки можна?! У нас свої атовці є, — обурювалися деякі депутати. Але більшість мовчки ставила підписи під даним питанням.

 

Вже на вулиці мене дочекалися «оперативники», щоб відібрати пояснення та заяву. Але натякали, що нічого з цього не буде. В кращому випадку, скинуть усе на дільничного, нехай розбирається. Бо хоч я вказала на конкретних людей, які мені перешкоджали виконувати професійні обов’язки, показала фото і відеодокази, але нікого з них не опитали, бо вказані особи відмовлялися давати свідчення проти себе… Але чи дійсно такими неговіркими були інші учасники конфлікту? Бо поки я була на сесії, виявляється, в Агрономічне приїжджали керівники поліції Вінницького району, зокрема сам підполковник Стахов. І водій особисто чув, як слідчим «роз’яснили», що насправді журналісту ніхто не перешкоджав зайти на сесію… Це просто у сільраді вузькі дверний прохід та коридори, ось кореспондент і не міг протиснутися… (Ну куди ж мені з моїми 60-ма кілограмами разом із животом вагітної жінки…. І що посвідчення мого тут теж ніхто й в очі не бачив. За версією керівництва районної поліції, кореспондент мало не сама влаштувала цей дебош.

 

Напевно, що це така розплата «33-му каналу» за критичні матеріали на адресу поліції Вінницького району, адже наші журналісти неодноразово піднімали теми, де висвітлювали дії бандугруповань у районі, зокрема у Вороновиці, де воїни АТО самі, через бездіяльність поліції, вимушені були захищати побратима від розгулу бандугруповання, яке тероризувало його, здійснивши погром кафе?..

 

Скажу чесно, після усього цього я, здавалось, сильна жінка, вже не могла стримувати сліз. Це ж якщо до журналіста таке ставлення, то як поводяться із звичайними громадянами?!

 

Від редакції. Прочитавши ці зізнання журналіста та переглянувши відеодокази, думаємо, ви зрозуміли, з яким шокуючим беззаконням ми зіштовхнулись. І це вже після Революції гідності, коли газета, ризикуючи всім, вийшла на Майдан із народом. Коли журналіст Людмила Поліщук, ризикуючи життям і щоденно чуючи погрози, писала правдиві матеріали, працюючи 24 години. Колектив «33-го каналу» заявляє: або правоохоронні органи роблять об’єктивне розслідування та карають винних, у тому числі поліцейських, які так «опрацьовували електорат», або ми дійдемо не лише до вищих ешелонів влади, але й до посольств США, Великобританії, Євросоюзу, залучимо міжнародні журналістські організації.

 

Бо це – про що ми сьогодні повідомили вам, шановні читачі – характеризується коротко: правове та моральне свавілля з ознаками поліцейської держави.

 

Просимо голову ОДА Валерія Коровія, голову облради Анатолія Олійника, прокурора області В’ячеслава Соколового, начальника УСБУ У Вінницькій області Ігоря Шкурата, начальника поліції області Юрія Педоса взяти цю справу під особистий контроль, а матеріал вважати офіційним зверненням. Чекаємо, згідно з Законом «Про доступ до публічної інформації», відповіді. А ще повідомляємо, що наступного дня після подій в Агрономічному кореспондент захворіла. Після перенесеного лікарі діагностували важкий стан і високу температуру. Вона зараз на лікарняному. Сподіваємось, не потрібно пояснювати, чим це загрожує жінці на 7-му місяці вагітності!

Колектив газети

Залишити коментар:
Нет комментариев