Від голодної смерті померло більше половини жителів села
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Від голодної смерті померло більше половини жителів села

Отець Михаїл, настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці, що в селі Коханівці Липовецького району — єдиний священик на Вінниччині, а то й в Україні, котрий поіменно поминає померлих у голодовку 1933 року односельчан. Таких у списку — 239, з них — багато немовлят.

Дерев’яній церкві у Коханівці наступного року виповниться 150 років, а батюшці Михаїлу — 75. Він тут служить з 1991 року, тобто, відтоді, як церкву відкрили вдруге після закриття. Отець Михаїл і повернув у сільську церкву усе начиння, ікони, їх забрав на зберігання додому батько-священик, який тут служив з 1942 по 1962 роки. Разом з церковним начинням родина отця Михаїла зберегла журнал, в який записували померлих з 1805 року. Отця Михаїла вразила кіль­кість померлих у Коханівці за один голодний 1933-й рік. Це приблизно стільки, як нині більше півсела — 239 осіб! Навпроти кожної людини прізвище, ім’я, по батькові, рік народження і дата смерті. Біля померлих від голоду немовлят напис «младенец», яких тільки на першому листку нараховуємо 37. Це означає, що діти віком до 3-х років померли від голодної смерті у числі найперших. Список померлих закінчується 1937 роком — тоді закрила церкву влада.

Усіх цих померлих від штучного голоду, спричиненого 84 роки тому, отець Михаїл поминає поіменно на кожному богослужінні та у поминальні дні, відколи тут служить.

– Мій тесть прожив у селі більше 90 років і розповідав, що у Коханівці був дуже страшний голод, — каже батюшка. — Якщо у сусідньому селі померло у 1933 році 10-15 душ за рік, то у нас — більше половини жителів села. У Коханівці навіть зафіксовані випадки канібалізму. Не дай Боже, щоб таке повторилось.

Коли церкву закрили у 1937 році і в ній зробили склад, то люди познімали усі намолені ікони, склали у вівтарі та забили все дошками. А коли у Другу світову війну відкрили храм, то знову парафіяни поставили ікони на їхні місця і молилися аж до 1962 року — другого закриття. Й хоч якими великими потугами врятували меш­канці старі ікони в роки безбожної влади, та в демократичні часи були безсилі проти вандалів. За останні 10 років обкрадали церкву тричі. Крадії винесли старі ікони, вінчальні корони, лампади, кадильницю, навіть старе Євангеліє   1700 р., де написана анафема — прокляття тому і його роду, хто підніме руку на святиню, яка подарована Коханівській церкві.

Село тим часом старіє. Молодь його залишає, багато хат опустошується. Їх купують під дачі, бо це недалеко від Вінниці. Лише стара церква незрадливо служить людям, в ній моляться, щоб Господь врозумляв безбожників і ніколи лихоліття не повторилися, а які є — зупинилися.

 

Цієї осені та зими в Україні та в усьому світі поминають мільйонні жертви людей в роки Голодомору в Україні 1932-33 років, організованим Сталіним. Голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні, професор Василь Марочка називає середню смертність – 30% на 22,2 мільйона українців. Це означає, що від голоду померло за 1,5 року щонайменше 7 мільйонів українців та 600 тисяч ненароджених. В Україні був катастрофічний спад природного приросту населення у 2-й половині 1932 і 33-го років. На думку професора, Голодомор в Україні охопив 7 областей, у тому числі Вінницьку, де у Калинівському й Уманському районах вимерло 50-70% людей, та всі райони Автономної Молдавської Республіки, яка була у складі УСРР. Нині у Гарвардському університеті (США) започаткували науково-дослідний проект стосовно встановлення кількості жертв Голодомору, оперуючи даними переписів 1926 і 1937 років.

 

 

Ольга Вільчинська

Залишити коментар:
Нет комментариев