Волонтеркою поезії називають Валентину Павліченко
ДОДАТИ ОГОЛОШЕННЯ
ЗАВАНТАЖИТИ

Волонтеркою поезії називають Валентину Павліченко

У наш наскрізь матеріалізований час духовному залишилося не так багато місця.

 

На хуторі Трактовому, колишньому відділку Моївського цукрозаводу, живе дивовижна жінка Валентина Арсенівна Павліченко. Все життя вона відпрацювала ветеринарним фельд­шером, лікувала коней, корів. У неї більше 60-ти років трудового стажу. Але її захоплення — поезія, вона закохана у вірші і всіма силами прославляє творчість наших вінницьких поетів.

 

– Уявіть, проста сіль­ська жінка на восьмому десятку років, така ж, як всі. Копає картоплю, на плечах мішки носить, тягає із землі буряки, вигодовує свиней — треба ж дітям, онукам допомагати... Але якщо випадає вільна хвилина, вона купує квиток, заходить у рейсовий автобус чи маршрутку і запитує у людей: «Ви не проти, щоб я у дальній дорозі почитала вам вірші?» Люди і шофер погоджуються, Валентина Арсенівна бере мікрофон — і линуть чудові рядки поезій Василя Стуса, Ніни Гнатюк, Василя Кобця, Анатолія Бортняка та інших поетів Вінниччини, — розповів письменник Вадим Вітковський, земляк Валентини Арсенівни.

 

– Люди дякують, називають її народною артисткою. Вінницькі поети кажуть, що у виконанні Валентини Павліченко їхні вірші зазвучали зовсім по-новому. Так само Валентина Арсенівна пропагує поезію на базарах, в магазинах — кругом, де збираються люди. Недавно її запрошували почитати вірші у Чернівецьку райраду!

 

Жаліються, що у нас люди не читають книжок. Може, тому, що серед сучасного літературного мотлоху роздобути високоякісні твори нелегко. А Валентина Арсенівна знаходить. Щовечора вона відкриває книгу чи газету — і черпає радість у спілкуванні з розумними поетами, нашими земляками. Жінка ділиться цією радістю з людьми — в цьому її покликання.

 

Валентина Арсенівна Павліченко мріє зберегти здоров’я і дожити до ста років. Щиро бажаємо, щоб її мрії збулися!

 

 

 

Ірина Зонова

Залишити коментар:
Нет комментариев