33 Канал
ВСЕ І В ЦІМ ЗЛОЧИНІ ВПИРАЄТЬСЯ В ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ…
ВСЕ І В ЦІМ ЗЛОЧИНІ ВПИРАЄТЬСЯ В ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ…

НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2012 РОКУ БУЛА ЗАСТОСОВАНА В ЦІЛОМУ ПО КРАЇНІ ДУЖЕ ДОРОГА СИСТЕМА ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ. НА МИНУЛИХ ДВОХ – 2014 РОКУ, ЇЇ НАВІТЬ НЕ ПОКАЗАЛИ. БО ВЖЕ НЕ БУЛО ЩО ПОКАЗАТИ…

09.12.2014 0 коментарів

НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2012 РОКУ БУЛА ЗАСТОСОВАНА В ЦІЛОМУ ПО КРАЇНІ ДУЖЕ ДОРОГА СИСТЕМА ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ. НА МИНУЛИХ ДВОХ – 2014 РОКУ, ЇЇ НАВІТЬ НЕ ПОКАЗАЛИ. БО ВЖЕ НЕ БУЛО ЩО ПОКАЗАТИ…

 Нещодавно я запитав в прямому ефірі обласного радіо голову обласної ради Сергія Свитка про цю дорогу злочинну аферу, зокрема, в нашій області і він відповів, що чує про неї вперше. Попросив допомогти розібратися в ній.

 Отже, допомагаю панові Свитку і сотням тисяч інших чесних громадян краю розібратися в тому, як нас, українців, обмахлювало велике злочинне угрупування більш, як на мільярд гривень. Для наглядності використаю Ямпіль, на прикладі якого цей злочин видно, як в краплині води. Хоча аналогічна ситуація легко проглядається і у всіх інших районах області. З деякими, можливо, незначними відмінностями і виключеннями.

 Ось що повідомлялося на сайті одного із центральних українських телеканалів за 20 серпня 2012 року. (В той час, коли вся наша країна готувалася гідно зустріти найчесніші і найпрозоріші вибори до рідного парламенту за всі роки незалежності України, не уявляючи навіть на скільки цинічно вони проводитимуться під потужним і дуже дорогим «відео-ковпаком» Кремля). «Систему відеоспостереження на виборах до Верховної Ради створюватиме український підрозділ російської компанії “Сітронікс”… Ідеться про постачання необхідних товарів, проведення робіт і надання послуг з організації відеоспостереження за парламентськими виборами… На це Верховна Рада вже виділила 996 мільйонів гривень. Раніше компанія “Сітронікс” впроваджувала аналогічну систему під час останніх виборів президента Росії…». В цьому повідомленні була багатозначна примітка: «Відповідати за відеоспостереження на виборах-2012 будуть росіяни».

 От вони і відповіли… Ми кров»ю харкаємо і досі від обраного тоді складу парламенту. І не відомо коли ця гібридна українсько-російська війна закінчиться і чи виживе після неї світ.

 Я думаю, що крім іншого, в тих російських комп»ютерних системах були вмонтовані якісь технічні шпигунські хитрощі, які Москва аж ніяк не мала наміру залишати в Україні. Ось чому все було організовано високопрофесійно вкрадено і вивезено, зрозуміло куди одразу після виборів. А відтак величезні бюджетні кошти України накрилися російським мідним тазом. Залишалося лиш списати, чисто формально, те викрадене майно і, як кажуть, кінці у воду. В цьому нещодавно був використаний губернатор Вінниччини Анатолій Олійник. Не впевнений, що він усвідомлював до кінця що робить, підписуючи те розпорядження, замість звернення до МВС, Генеральної прокуратури і притягнення до кримінального переслідування десятків кандидатів у злочинці і стягнення з них великих збитків завданих державі.

 Ото ж подаю все як було на прикладі Ямпільського району в хронологічному порядку.

 

ЯК ВЛАСНІСТЬ ЦВК ПЕРЕКОЧУВАЛА У ВЛАСНІСТЬ КОРУПЦІЇ

 Після російської фінансово-технічної підготовки Центральна виборча комісія України, 13 вересня 2012 року видала постанову за № 892. Вона називалася дуже круто: «Про Порядок здійснення відеоспостереження на виборчих дільницях з використанням засобів відеоспостереження, доступу та контролю за функціонуванням системи відеоспостереження під час проведення виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року». Документ підписала заступник Голови Центральної виборчої комісії Ж.УСЕНКО-ЧОРНА.

 На погляд звичайного українського московсько-православного лоха, закоханого в Путіна, Януковича, «Русский мир» це був бездоганний документ. Він передбачав, зокрема, надійну охорону, порядок доступу та контролю за функціонуванням системи відеоспостереження, до складу якої входив «програмно-апаратний комплекс (далі – ПАК), а також обладнання для утворення каналів зв’язку…».

 Ось що, відповідно до цього документа, було встановлено на кожній, з десятків тисяч, звичайній виборчій дільниці: «ПАК складається з ноутбука, двох веб-камер, двох активних USB-подовжувачів, двох пасивних USB-подовжувачів, мережного подовжувача на 5 розеток, а також спеціальної металевої шафи та тросу безпеки (антивандальний захисний пристрій, що унеможливлює несанкціоноване вилучення ноутбука зі спеціальної металевої шафи), які замикаються ключами, спеціалізованого програмного забезпечення, інструкції користувача системи відеоспостереження. Крім веб-камер, усі технічні пристрої ПАК встановлюються в спеціальну металеву шафу, яка замикається ключем. У шафі також установлюється телекомунікаційне обладнання, за допомогою якого організовується канал зв’язку».

 Після тих виборів, які, зрозуміло, Росія визнала першою, зокрема, Ямпільська райдержадміністрація повеліла всім дільничним виборчим комісіям негайно доставити їй на зберігання всі оті зовсім нові програмно-апаратні комплекси. ДВК сумлінно виконали розпорядження, доставивши в Ямпіль, за словами зовсім не люстрованих правоохоронців, 38 ПАКів. Рівно стільки, скільки й отримували перед виборами. Заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Мирослава Василівна Марченко, до слова – людина з великим комуно-регіональним досвідом, прийняла ту комп»ютерну премудрість, розписалася у відповідних документах.

 П»ять ПАКів одразу відправили до Вінниці так ніби саме в них була найбільша шпигунська російська цінність, котру агенти Кремля мусіли в першу чергу вилучити. Згодом, коли інші їх 33 брати єдинокровні вже були успішно вкрадені, вони повернулися в РДА і були розміщені там в кабінеті єдиного державного реєстру виборців.

 

 ЯМПІЛЬСЬКА ЧОРТІВНЯ

 Відслідкуємо ж долю тих більш, як трьох десятків ПАКів, яким не пощастило сховатися в РДА. Коли їх привезли з сіл і міста в райцентр, в головний адмінбудинок району – там почалась якась чортівня. Чи то поробив хто, чи наврочив ту РДА, чи облив її водою з-під мерця, чи плюнув на неї тричі опівночі при великім місяці, чи напустив циганського туману… Як би там не було, але факт залишається фактом – її високе керівництво стало діяти неадекватно, як ніби не сповна розуму.

 Замість того, щоб поставити дорогі програмно-апаратні комплекси під надійну охорону в одному із своїх кабінетів, хоча б в тому ж таки кабінеті єдиного державного реєстру, чи в сховищі державного банку, чи в міліції чи хоча б в кабінеті прокурора району, чи в ще більшім – голови суду або, на крайній випадок, ближче до Бога – в якомусь молитовному будинку чи церкві не Московського Патріархату – вони відтаскали їх аж в другу, зовсім не корумповану школу, від якої вже мало що залишилося – більше десятка об»єктів її нерухомості давно перейшло в надійні торгові руки… Де директор не передавав своїй дружині свою посаду у спадщину, посідаючи крісло керівника відділу освіти району, вступаючи в актив перспективної Партію Регіонів.

 Розвантажили те добро там… у класі військової підготовки. І залишило його там без будь-якого договору оренди, без будь-якої охорони, навіть на рівні сторожа Ірини Іванівни Партакевич, вчительки-пенсіонерки. На відміну від Мирослави Марченко не підписувала ніякі документи про прийом виборчого майна і директор школи С.В.Кульбаба.

 Два роки той воєнний клас не відкривали… Навіть тоді, коли війна з Росією вже гриміла на повну котушку – не наважувалися потурбувати спокій російських ПАКів. Але ось нещодавно якась муха таки вкусила голову РДА і він наказав відкрити той клас військової підготовки шкільної молоді. Може вирішив пройти там курс молодого бійця, чи ще щось йому забандюрилося. Відкривають двері, переступають поріг класу, а там… – голий Вася! Голий голісінький – жодного із 33 трьох новесеньких ноутбуків!.. Металеві ящики в яких вони мали бути опечатаними на місці, а комп»ютера ні одного!

 Ніякої паніки не було. Тихенько, щоб не тривожити ЗМІ, місцеве населення відкрили в міліції досудове кримінальне провадження. Наглядає зараз за ним заступник начальника райвідділу Я.В.Марченко, син Мирослави Василівни. Він розказав мені що дуже старається розшукати пропажу. Що ніяких слідів злому не виявлено. Ні на замку, ні на дверях, ні на вікнах, ні на металічних шкафах, що працювали високопрофесійні злодії. Та я й сам це розумію – Московсько-Донецько-Ямпільські. Повідав також, що хоч мама і розписалася за ті вкрадені комп»ютори, але ключ від того класу був же ж не у неї, а в Миколи Колодніцького, її підлеглого. Так що крайнього немає… Шукають…

 29 липня 2014 року вступив в гру губернатор Вінниччини Анатолій Олійник. Він підписав розпорядження №421 «Про прийняття-передачу програмно-апаратних комплексів та обладнання системи відео спостереження, відеозапису і трансляції зображення». Як знущання над здоровим глуздом там є такі слова: «… з метою ефективного використання державного майна та забезпечення умов для своєчасного складання та опрацювання загальних списків виборців… райдержадміністраціям, виконкомам міських рад міст обласного значення повернути до 08. серпня 2014 року облдержадміністрації обладнання…». Документ вимагає, зокрема, від Ямпольської РДА повернути до вказаного терміну аж 40 ПАКів. За якими ще два роки тому слід простиг!..

 З Ямполя на Вінницю полетіли пояснення, уточнення, прохання, переконання в кришталевій чесності і непідкупності. Вінниця повірила, бо й сама така, все зрозуміла і… дозволила використати три із п»яти чудом не вкрадених ноутбуків ЦВК, які зберігалися не в школі, а в кабінеті Єдиного державного реєстру РДА. Один з них одразу пішов на робочий стіл голові РДА так наче там не було досі комп»ятерів, куплених з відповідного бюджету райдержадміністрації. Інші – в інші робочі кабінети цієї організації, (які теж були вкомплектовані комп»ютерною технікою вже давно з відповідного бюджету) для поточної роботи, зовсім не для «своєчасного складання та опрацювання загальних списків виборців», як велить розпорядження №421. Ще один ми з депутатом райради Г.В.Мельником все таки виявили в кабінеті єдиного державного реєстру, а п»ятий… був на той час дома в одного із трудівників цього органу і ми його і в очі не бачили.

 На мій погляд викрадені по всій області, країні ті зовсім новенькі комп»ютери ЦВК через магазини олігархів продані українському народові. Таким чином Україна заплатила за них двічі. Один раз росіянам офіційно, а другий – російсько-українським злодіям в наслідок ошуканства. Чи можна зараз хоча б частково повернути із злочинців ті колосальні кошти, які втратила держава і народ? Звичайно, що можна, була б лиш політична воля і відповідна державницька свідомість наших керманичів.

             Василь КІЗКА, Ямпіль


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

І ЦЕЙ ЗЛОЧИН ВПИРАЄТЬСЯ В ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ…
І ЦЕЙ ЗЛОЧИН ВПИРАЄТЬСЯ В ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ…

НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2012 РОКУ БУЛА ЗАСТОСОВАНА В ЦІЛОМУ ПО КРАЇНІ ДУЖЕ ДОРОГА СИСТЕМА ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ. НА МИНУЛИХ ДВОХ – 2014 РОКУ, ЇЇ НАВІТЬ НЕ ПОКАЗАЛИ. БО ВЖЕ НЕ БУЛО ЩО ПОКАЗАТИ…

08.12.2014 0 коментарів

І ЦЕЙ ЗЛОЧИН ВПИРАЄТЬСЯ В ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ…

НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2012 РОКУ БУЛА ЗАСТОСОВАНА В ЦІЛОМУ ПО КРАЇНІ ДУЖЕ ДОРОГА СИСТЕМА ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ. НА МИНУЛИХ ДВОХ – 2014 РОКУ, ЇЇ НАВІТЬ НЕ ПОКАЗАЛИ. БО ВЖЕ НЕ БУЛО ЩО ПОКАЗАТИ…

Нещодавно я запитав в прямому ефірі обласного радіо голову обласної ради Сергія Свитка про цю дорогу злочинну аферу, зокрема, в нашій області і він відповів, що чує про неї вперше. Попросив допомогти розібратися в ній.

 Отже, допомагаю панові Свитку і сотням тисяч інших чесних громадян краю розібратися в тому, як нас, українців, обмахлювало велике злочинне угрупування більш, як на мільярд гривень. Для наочності використаю Ямпіль, на прикладі якого цей злочин видно, як в краплині води. Хоча аналогічна ситуація легко проглядається і у всіх інших районах області. З деякими, можливо, незначними відмінностями і виключеннями.

 Ось що повідомлялося на сайті одного із центральних українських телеканалів за 20 серпня 2012 року. (В той час, коли вся наша країна готувалася гідно зустріти найчесніші і найпрозоріші вибори до рідного парламенту за всі роки незалежності України, не уявляючи навіть на скільки цинічно вони проводитимуться під потужним і дуже дорогим «відео-ковпаком» Кремля). «Систему відеоспостереження на виборах до Верховної Ради створюватиме український підрозділ російської компанії “Сітронікс”… Ідеться про постачання необхідних товарів, проведення робіт і надання послуг з організації відеоспостереження за парламентськими виборами… На це Верховна Рада вже виділила 996 мільйонів гривень. Раніше компанія “Сітронікс” впроваджувала аналогічну систему під час останніх виборів президента Росії…». В цьому повідомленні була багатозначна примітка: «Відповідати за відеоспостереження на виборах-2012 будуть росіяни».

 От вони і відповіли… Ми кров»ю харкаємо і досі від обраного тоді складу парламенту. І не відомо коли ця гібридна українсько-російська війна закінчиться і чи виживе після неї світ.

 Я думаю, що крім іншого, в тих російських комп»ютерних системах були вмонтовані якісь технічні шпигунські хитрощі, які Москва аж ніяк не мала наміру залишати в Україні. Ось чому все було організовано високопрофесійно вкрадено і вивезено, зрозуміло куди одразу після виборів. А відтак величезні бюджетні кошти України накрилися російським мідним тазом. Залишалося лиш списати, чисто формально, те викрадене майно і, як кажуть, кінці у воду. В цьому нещодавно був використаний губернатор Вінниччини Анатолій Олійник. Не впевнений, що він усвідомлював до кінця що робить, підписуючи те розпорядження, замість звернення до МВС, Генеральної прокуратури і притягнення до кримінального переслідування десятків кандидатів у злочинці і стягнення з них великих збитків завданих державі.

 Ото ж подаю все як було на прикладі Ямпільського району в хронологічному порядку.

 

ЯК ВЛАСНІСТЬ ЦВК ПЕРЕКОЧУВАЛА У ВЛАСНІСТЬ КОРУПЦІЇ

 Після російської фінансово-технічної підготовки Центральна виборча комісія України, 13 вересня 2012 року видала постанову за № 892. Вона називалася дуже круто: «Про Порядок здійснення відеоспостереження на виборчих дільницях з використанням засобів відеоспостереження, доступу та контролю за функціонуванням системи відеоспостереження під час проведення виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року». Документ підписала заступник Голови Центральної виборчої комісії Ж.УСЕНКО-ЧОРНА.

 На погляд звичайного українського московсько-православного лоха, закоханого в Путіна, Януковича, «Русский мир» це був бездоганний документ. Він передбачав, зокрема, надійну охорону, порядок доступу та контролю за функціонуванням системи відеоспостереження, до складу якої входив «програмно-апаратний комплекс (далі – ПАК), а також обладнання для утворення каналів зв’язку…».

 Ось що, відповідно до цього документа, було встановлено на кожній, з десятків тисяч, звичайній виборчій дільниці: «ПАК складається з ноутбука, двох веб-камер, двох активних USB-подовжувачів, двох пасивних USB-подовжувачів, мережного подовжувача на 5 розеток, а також спеціальної металевої шафи та тросу безпеки (антивандальний захисний пристрій, що унеможливлює несанкціоноване вилучення ноутбука зі спеціальної металевої шафи), які замикаються ключами, спеціалізованого програмного забезпечення, інструкції користувача системи відеоспостереження. Крім веб-камер, усі технічні пристрої ПАК встановлюються в спеціальну металеву шафу, яка замикається ключем. У шафі також установлюється телекомунікаційне обладнання, за допомогою якого організовується канал зв’язку».

 Після тих виборів, які, зрозуміло, Росія визнала першою, зокрема, Ямпільська райдержадміністрація повеліла всім дільничним виборчим комісіям негайно доставити їй на зберігання всі оті зовсім нові програмно-апаратні комплекси. ДВК сумлінно виконали розпорядження, доставивши в Ямпіль, за словами зовсім не люстрованих правоохоронців, 38 ПАКів. Рівно стільки, скільки й отримували перед виборами. Заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Мирослава Василівна Марченко, до слова – людина з великим комуно-регіональним досвідом, прийняла ту комп’ютерну премудрість, розписалася у відповідних документах.

 П’ять ПАКів одразу відправили до Вінниці так ніби саме в них була найбільша шпигунська російська цінність, котру агенти Кремля мусіли в першу чергу вилучити. Згодом, коли інші їх 33 брати єдинокровні вже були успішно вкрадені, вони повернулися в РДА і були розміщені там в кабінеті єдиного державного реєстру виборців.

   

ЯМПІЛЬСЬКА ЧОРТІВНЯ

 Відслідкуємо ж долю тих більш, як трьох десятків ПАКів, яким не пощастило сховатися в РДА. Коли їх привезли з сіл і міста в райцентр, в головний адмінбудинок району – там почалась якась чортівня. Чи то поробив хто, чи наврочив ту РДА, чи облив її водою з-під мерця, чи плюнув на неї тричі опівночі при великім місяці, чи напустив циганського туману… Як би там не було, але факт залишається фактом – її високе керівництво стало діяти неадекватно, як ніби не сповна розуму.

 Замість того, щоб поставити дорогі програмно-апаратні комплекси під надійну охорону в одному із своїх кабінетів, хоча б в тому ж таки кабінеті єдиного державного реєстру, чи в сховищі державного банку, чи в міліції чи хоча б в кабінеті прокурора району, чи в ще більшім – голови суду або, на крайній випадок, ближче до Бога – в якомусь молитовному будинку чи церкві не Московського Патріархату – вони відтаскали їх аж в другу, зовсім не корумповану школу, від якої вже мало що залишилося – більше десятка об»єктів її нерухомості давно перейшло в надійні торгові руки… Де директор не передавав своїй дружині свою посаду у спадщину, посідаючи крісло керівника відділу освіти району, вступаючи в актив перспективної Партію Регіонів.

 Розвантажили те добро там… у класі військової підготовки. І залишило його без будь-якого договору оренди, без будь-якої охорони, навіть на рівні сторожа Ірини Іванівни Партикевич, вчительки-пенсіонерки. На відміну від Мирослави Марченко не підписувала ніякі документи про прийом виборчого майна і директор школи С.В.Кульбаба.

 Два роки той воєнний клас не відкривали… Навіть тоді, коли війна з Росією вже гриміла на повну котушку – не наважувалися потурбувати спокій російських ПАКів. Але ось нещодавно якась муха таки вкусила голову РДА і він наказав відкрити той клас військової підготовки шкільної молоді. Може вирішив пройти там курс молодого бійця, чи ще щось йому забандюрилося. Відкривають двері, переступають поріг класу, а там… – голий Вася! Голий голісінький – жодного із 33 трьох новесеньких ноутбуків!.. Металеві ящики в яких вони мали бути опечатаними на місці, а комп»ютера ні одного!

 Ніякої паніки не було. Тихенько, щоб не тривожити ЗМІ, місцеве населення порушили в міліції досудове кримінальне провадження. Наглядає зараз за ним заступник начальника райвідділу Я.В.Марченко, син Мирослави Василівни. Він розказав мені що дуже старається розшукати пропажу. Що ніяких слідів злому не виявлено. Ні на замку, ні на дверях, ні на вікнах, ні на металевих шафах, що працювали високопрофесійні злодії. Та я й сам це розумію – Московсько-Донецько-Ямпільські. Повідав також, що хоч мама і розписалася за ті вкрадені комп»ютори, але ключ від того класу був же ж не у неї, а в Миколи Колодніцького, її підлеглого. Так що крайнього немає… Шукають…

 29 липня 2014 року вступив в гру губернатор Вінниччини Анатолій Олійник. Він підписав розпорядження №421 «Про прийняття-передачу програмно-апаратних комплексів та обладнання системи відео спостереження, відеозапису і трансляції зображення». Як знущання над здоровим глуздом там є такі слова: «… з метою ефективного використання державного майна та забезпечення умов для своєчасного складання та опрацювання загальних списків виборців… райдержадміністраціям, виконкомам міських рад міст обласного значення повернути до 08. серпня 2014 року облдержадміністрації обладнання…». Документ вимагає, зокрема, від Ямпільської РДА повернути до вказаного терміну аж 40 ПАКів. За якими ще два роки тому слід простиг!..

 З Ямполя на Вінницю полетіли пояснення, уточнення, прохання, переконання в кришталевій чесності і непідкупності. Вінниця повірила, бо й сама така, все зрозуміла і… дозволила використати три із п’яти чудом не вкрадених ноутбуків ЦВК, які зберігалися не в школі, а в кабінеті Єдиного державного реєстру РДА. Один з них одразу пішов на робочий стіл голові РДА так наче там не було досі комп»ятерів, куплених з відповідного бюджету райдержадміністрації. Інші – в інші робочі кабінети цієї організації, (які теж були укомплектовані комп»ютерною технікою вже давно з відповідного бюджету) для поточної роботи, зовсім не для «своєчасного складання та опрацювання загальних списків виборців», як велить розпорядження №421. Ще один ми з депутатом райради Г.В.Мельником все таки виявили в кабінеті єдиного державного реєстру, а п»ятий… був на той час дома в одного із трудівників цього органу і ми його і в очі не бачили.

 На мій погляд викрадені по всій області, країні ті зовсім новенькі комп’ютери ЦВК через магазини олігархів продані українському народові. Таким чином Україна заплатила за них двічі. Один раз росіянам офіційно, а другий – російсько-українським злодіям в наслідок ошуканства. Чи можна зараз хоча б частково повернути із злочинців ті колосальні кошти, які втратила держава і народ? Звичайно, що можна, була б лиш політична воля і відповідна державницька свідомість наших керманичів.

  Василь КІЗКА, Ямпіль


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Підпишись на оновлення
телефон
+380 432 515-226
адреса
21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
e-mail
gazeta@33kanal.com

Всі права захищені.
При будь-якому використанні матеріалів посилання на 33kanal.com є обов'язковим.