Зі стажування у Британії — на передову

Терни. Краматорський район Донецької області.

Тут загинув Михайло Груша, уродженець Кунки. Стримуючи рашистів, стояв на своїй позиції до кінця. Бо ніколи не підводив. І зазнав поранень, несумісних з життям.

Він був одним з найкращих воїнів. Інших би не взяли на стажування до Великої Британії. Успішно пройшов його і знову туди — на передову, у самісіньке пекло боїв. За Україну. За те, щоб двоє синів – 13-річний Артем та 5-річний Русланчик — не бачили тих жахіть, через які пройшов він. І отримали ту омріяну, квітучу країну, за яку їхній батько не пошкодував життя.

Біль наскрізь пронизує Світлану Семенівну. У 54 роки вона втратила сина. Розділяємо горе. Співчуваємо. Але знаємо, що пішов недаремно, бо Михайло Груша був на боці добра.

Кунська земля прийняла навіки 35-річного воїна.

А напередодні Гайсинська громада прощалася із 53-річним Юрієм Іщуком. Ще у 2018 році підписав контракт та відбував службу в лавах ЗСУ на посаді старшого стрільця механізованого відділення військової частини А2960. Герой загинув у перший день наступу рашистів — 24 лютого — на Херсонщині під час виконання бойового завдання по охороні Антонівського мосту. Протягом усього часу він вважався зниклим безвісти.

У воїна залишились дружина, діти, онуки. І немає таких слів, які б вгамували їхній біль.

Батько 3-х дітей віддав життя за Україну

20 листопада до села Кармалюкове Жмеринської громади «на щиті» повертається наш земляк Віктор Бондарчук. 47-річний чоловік загинув 2 листопада на Луганщині від мінометного обстрілу, російська агресія забрала в матері коханого сина та залишила без батька 3-х маленьких діток.

Немирів на колінах

Немирівська громада продовжує втрачати кращих у визвольній війні проти російських окупантів. 18 листопада під час виконання службових обов’язків загинув вій­ськовий з с. Озеро 30-річний Ігор Янзюк. Війна забирає цвіт нації, у вічність ідуть найкращі сини Немирівської громади.

Віталій врятував командира екіпажу вертольоту, а сам помер від отриманих опіків

16 листопада помер майстер-сержант Віталій Голда. Фельдшер-рятувальник рятувальної повітряно-десантної групи вертолітної ескадрильї в/ч А1231. Герой народився і виріс в Тульчині. Потім закінчив Могилів-Подільське медичне училище та отримав освіту фельдшера. Мав класну кваліфікацію »Авіаційний рятувальник 2 класу». Брав участь у місії ООН у Демократичній Республіці Конго в складі окремого вертолітного загону. З 2015 року брав участь в АТО/ООС. З початку широкомасштабної агресії рф, ризикуючи власним життям, активно брав участь у пошуково-рятувальних заходах, які проводились в зоні проведення бойових дій. За мужність і героїзм, незламність духу, зразкове виконання військового обов’язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії рф проти України, наказом МОУ від 08.06.2022 року №470 нагороджений медаллю «За зразкову службу». Під час виконання завдання 11 листопада був підбитий з ПЗРК противника. Віталій Голда, ризикуючи власним життям, проявив мужність та героїзм, витягнувши командира екіпажу полковника з палаючого вертольота, при цьому отримав травми, внаслідок чого 16 листопада помер у лікарні.

Церемонія прощання з Героєм відбулася 21 листопада у Вінниці. Поховали Героя у селі Лука-Мелешківська, де проживав захисник.

Тепер Ігор буде добрим воїном у Бога

Ладижинець Ігор Шпакович увійде в новітню історію звитяжним визволителем Херсона. Він разом із побратимами загинув під час виконання бойового завдання під населеним пунктом Безіменне. Ладижинська громада провела Героя в останню путь. Люди стояли на колінах, а плач матері розривав серце. Ігор прожив коротке, але свідоме життя справжнього чоловіка та патріота.

Тростянеччина прощалася із моряком

17 листопада у шпиталі Дніпра від отриманих ран помер відважний захисник України, житель села Оляниця Олександр Євтєєв. Олександр народився в Краснодарському краї, де закінчив школу. Навчався в Одеському вищому морському училищі імені Маринеско за фахом механік суден. Працював на Укрзалізниці стрілцем воєнізованої охорони. Маючи досвід бойових дій у складі сил АТО, з перших днів військової агресії старший лейтенант Олександр Євтєєв був мобілізований до лав ЗСУ. 21 жовтня на Донеччині при виконанні військового обов’язку Олександр був важко поранений.

У вічному строю…

10 листопада, героїчно виконуючи свій військовий обов’язок перед народом України, загинув Ігор Шпакович, сержант Збройних сил України.

11 листопада в боях за Україну загинув військовий Андрій Бродніков із села Лука-Мелешківська Вінницького району.

Своє життя поклав, захищаючи Батьківщину, наш односельчанин — захисник України Василь Завадецький.

За український Донбас віддали життя вінничани

Новітній Герой України Ігор Брожина загинув 9 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області. Воїн востаннє повернувся до рідного дому в місто Гайсин. Не кожен готовий пройти через пекло війни. А він, Ігор, був готовий. Та, на жаль, війна забрала його назавжди. Йому тепер навіки 42…

Навідник 2 мотопіхотної роти, солдат Юрій Горенюк загинув 8 листопада в районі н. п. Невельське на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського удару. Юрій був доброю та відважною людиною, надійним побратимом, чудовим чоловіком та батьком двох дітей. Поховали воїна на Слободо-Шаргородському кладовищі.

12 листопада на Донецькому напрямку в бою загинув боєць-доброволець 120 бригади ТРО з Вінниці Олег Денисюк. Без чоловіка залишилася дружина, без батька — троє дітей, без дідуся — маленький онучок, який народився вже під час війни.

14 листопада під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в населеному пункті Мар’їнка Донецької області загинув військовий Дмитро Гиржеу. Герою було 42 роки. Боєць проживав в селі Марківка Вапнярської громади. Солдат Гиржеу був стрільцем аеромобільного взводу, призваний за мобілізацією.

Фєдя з Літина був талісманом для побратимів

На півдні України героїчно загинув Віталій Фєдулєєв — житель смт Літин. Він із 26 лютого, не вагаючись, пішов захищати Україну. Віталія знали як хороброго, дужого та кмітливого воїна. Для військових побратимів він був наче талісман безпеки і оптимізму, котрий завжди першим ішов у бій, боровся за справедливість. Літинчани пам’ятатимуть його як доброго, дружного сусіда, вірного друга, дбайливого господаря, сина, батька. Світла пам’ять Герою…

Дядько та племінник загинули один за одним…

15 жовтня віддав життя за Україну 20-річний іванківчанин Артем Москаль, а 14 листопада обірвалося життя його племінника — 35-річного Сергія Федорука з Іванковець.

– Ти назавжди залишився моїм найкращим, найріднішим братом. Ти пішов до свого племінника, моєї кровиночки. Тепер у нас два Янголи. Як тепер жити без вас, без душі? Ви для нас назавжди будете Героями, Захисниками! Легких вам хмаринок, мої найрідніші, найдорожчі, найкращі! — голосить розбита горем мати загиблого Артема Москаля.

Останні слова дружини…

Тобі був лише 31 рік… Герой нашого часу!

Під час виконання службових обов’язків загинув вінничанин Вадим Кондратюк. Вадим родом з Літинського району, с.Осолинка. Ранком 24 числа пішов як справжній захисник України берегти сон своїх рідних. Був найкращим чоловіком, батьком, другом, сином, братом, побратимом… Був прикладом для свого сина Діми! Як же він тебе чекав… Був чесною, доброю, щирою людиною… Болить душа, і серце розривається навпіл… Хочу подякувати тобі за найкращі роки нашого життя! А батькам Ярослава — за сильного, мужнього сина-Воїна! Спочивай з Богом, наш Герою!

Аліна Кондратюк