Геннадій Керничний із Слободи-Гулівської Барського району ще з дитинства марив армією. Після школи вступив до Буковинського військового ліцею, де став інструктором рукопашного бою, командиром відділення та прапороносної групи.

На початку 2015 року наш земляк пішов добровольцем на війну. Його прикріпили у полк спецпризначенців. Перша ротація на передовій тривала близько восьми місяців.

– Бойове хрещення Геннадій отримав на Луганщині, коли сепаратисти обстрілювали позиції українських воїнів з артилерії. Дивом вдалось тоді вижити, — розповіли нам земляки героя. — А одного разу хлопець став свідком того, як бойовики обстріляли маленьке село із великокаліберної зброї. Від цього пекла тікала жінка на руках з маленькою дитиною. Та міна, яка впала біля неї, миттю вибухнула. Дівчинці відірвало кінцівки. Геннадій відразу кинувся на допомогу. Схопив дитя — і мерщій до медиків. Проте врятувати життя не вдалось, больовий шок виявився страшнішим. Після повернення з ротації боєць з позивним Малий повернувся на полігон, пройшов міжнародні навчання, де його визнали одним із найкращих та нагородили почесним значком. Далі знову війна та нарешті рідна домівка… Проте у Слободі-Гулівській Геннадій довго не пробув, адже на Вінниччині та в інших областях оголосили воєнний стан. Хлопця мобілізували на фронт.

Того лютневого дня Геннадій Керничний та інші бійці-спецпризначенці, які діяли у смузі оборони на північному напрямку, завчасно виявили висування ворожої диверсійно-розвідувальної групи до наших спостережних постів. У ході короткого бою ворог відступив. Чотирьох диверсантів було знищено, одного захоплено в полон. На даний час із полоненим проводяться оперативно-слідчі дії. У ході бою двоє наших захисників, старший солдат Артем Кузьміч та солдат Геннадій Керничний, отримали поранення під час вибуху протипіхотної міни. Бойові побратими відразу їх евакуювали з місця бойового зіткнення, надали невідкладну медичну допомогу та доставили до військово-медичної установи. Там воїнів прооперували. На жаль, зберегти праву ногу нашому земляку не вдалось, її ампутували.

Зараз Геннадій перебуває у Києві на лікуванні та реабілітації. Поряд його рідні, друзі та односельчани. Підтримують місцева та районна влада. Як тільки люди дізнались про біду, відразу кинулись збирати кошти та морально підтримувати земляка.

– Як депутат обласної ради надав матеріальну підтримку бійцю, також кошти будуть виділені і на сесії районної ради. Постійно підтримуємо зв’язок із батьками героя, — каже голова Барської РДА Володимир Саволюк. — Його тато Руслан, до речі, теж служив на передовій. Уже демобілізувався, а син — контрактник. Знаю, що Геннадій вже потрохи розминається, сам спортсмен, має велику жагу до одужання. Впевнений, що все у нього складеться якнайкраще. А ми підставимо своє плече.

За мужні дії військовослужбовців групи спеціального призначення буде подано до нагородження відзнаками Командувача Об’єднаних сил. Це вже не перша нагорода Геннадія за його мужність та патріотизм.

Віталіна Володимирова