Коли збагачуються лише керівники держави, а громадяни біднішають – це нездорове суспільство. Я за соціальну справедливість і успішну країну.

Голосом вінничан у парламенті буде кандидат в народні депутати Анастасія Приходько.

Анастасія Приходько: Іду на вибори, щоб закінчилася ера панування чиновників та ментів, а настав час соціального захисту простої людини, якій належить влада в Україні

Заслужена артистка України Анастасія Приходько добре всім відома як успішна співачка. Вона справжня патріотка, і свого часу будучи представницею Росії на «Євробаченні» співала там українською. Настя багато зробила після початку війни в нашій країні, аби своєю творчістю надихати вояків на захист нашої держави. Вона не донька олігархів і не має спонсорів, вона не проміняла Батьківщину на заробітки в окупанта.

За 5 років дала сотні концертів на Сході, дбає про бійців, їхні родини, тимчасово переміщених осіб і всіх нужденних. Нещодавно Анастасія Приходько оголосила про закінчення музичної кар’єри та вирішила йти в політику. Адже після численних відвідувань прифронтової зони і спілкування з нашими героями зрозуміла, що допомагати хоче не лише творчістю, а і реальними справами. Нині вона – кандидат-мажоритарник від партії «Батьківщина» по округу №11 – Вінниця та Вінницький район. Про концерти для бійців, судову тяганину з Петром Порошенком, проблеми округу та відновлення соціальної справедливості Анастасія Приходько розповіла нашому кореспонденту.

Анастасія Приходько: Іду на вибори, щоб закінчилася ера панування чиновників та ментів, а настав час соціального захисту простої людини, якій належить влада в Україні

– Для багатьох стало приємною несподіванкою, що Ви вирішили йти у народні депутати по округу №11. Як приймали це рішення та чому вибір впав саме на Вінниччину?

– Все дуже просто. Я перемогла Петра Порошенка у себе вдома, у Києві, а тепер приїхала добити його вже у нього вдома. Він першим почав цю боротьбу, і я хочу довести її до кінця, заручившись підтримкою вінничан, тому що тільки разом ми переможемо. Результат роботи вже колишнього Президента не влаштовує не тільки мене, а й мільйони українців. Команда екс-президента проявила себе за останні 5 років обкраданням нації, захмарними тарифами, антинародною медичною реформою. Та, незважаючи на це, команда Порошенка знову рветься до влади. Візьмемо моїх опонентів: Володимир Кістіон – шістка Петра Порошенка. Кістіон потрапив в уряд за вказівкою Порошенка і виконував там його забаганки. І цей прихвостень Порошенка йде до парламенту як самовисуванець, хоча є плоттю від плоті Порошенка. Смішно.

Ті політики, які показали, що можуть тільки красти – не мають права проходити до парламенту. Я розумію, що до мене буде дуже багато питань, бо всі знають, що я, в першу чергу, співачка. Але найголовніше для людини, яка йде до Верховної Ради – бути справжнім слугою народу.

Окрім того, хочу зазначити, що йду на вибори від «Батьківщини». Бо, як казала мудра Маргарет Тетчер: «Якщо ви хочете поговорити – йдіть до чоловіка. Якщо зробити реальні справи – йдіть до жінки». Юлія Тимошенко – досвідчений політик, і я дуже пишаюсь тим, що знаходжусь в її злагодженій команді. Там зібрались виняткові професіонали, які знають, як робити зміни на користь людей. Юлія Тимошенко разом з інтелектуальним цвітом нації розробили «Новий курс». Це, свого роду, інструкція для змін в країні.

– Ви мама донечки та сина, щаслива дружина. З ким радились, коли приймали рішення йти в парламент?

– Чоловік та діти – це мій тил, і я дуже за ними сумую. Донечка навчається у звичайній школі, синочок ходить до садочка. В мене вдома нема культу Анастасії Приходько. А щодо виборів, то тут я радилась сама із собою, бо потім нікого не хочу робити винним. Пожертвувала найдорожчим, що було – успішною кар’єрою співачки, де всього досягнула сама. Я закрила свій бізнес, бо якщо стану народним депутатом, його заборонено мати. Якщо бути чесною, то у всьому. Я не можу розмовляти з людьми і водночас десь тихенько виступати.

– Ви активно працюєте зі своїми виборцями, проводите зустрічі, і все це без жодного популізму. Які проблеми вже взяли на свій особистий контроль та працюєте над їх вирішенням?

– Так, за останній тиждень у нас було багато саме неформальних зустрічей, на які я приходила просто як людина, якій небайдужа доля України. І на сцені завжди наголошувала, що ні в кого нічого не проситиму, хочу лиш, щоб всі разом об’єднались заради спільної мети. Ми були на святкуванні дня народження одного із місцевих видань, вдалось поспілкуватись з представниками Якушинецької ОТГ. Зустрілись із колективом соціального вінницького підприємства УТОС, де працює понад 50% людей з особливими потребами. Взимку їм вимкнули опалення і залишили незрячих у холоді.

Замість того, щоб забезпечити людям гідне життя і роботу, команда Порошенка кинула людей сам на сам з їх проблемами. Ми змінимо ситуацію, підприємство буде далі працювати. Але знаєте, в якому б куточку України я не була, помічаю в людей зневіру до влади, яка обіцяла зміни. Це і трапилось з Петром Порошенком, який, будучи мільярдером, все одно обкрадав народ. Найулюбленіша моя історія пов’язана із тим, як він свою президентську зарплатню начебто жертвував на благодійність. Але, на жаль, це не так. Бо за кошти, які він перераховував у благодійний фонд своєї дружини, вона купувала солодощі у «Рошен» та роздавала. Тобто, Президент отримує гроші з бюджету, на які купує цукерки на своїй фабриці, і називає це благодійністю. Соромно. Люди це бачать і радісно реагують на нові обличчя.

Мені дуже приємно, що люди завжди сприймають мене тепло, підтримують та бажають перемоги. Хоч я і вперше у Вінниці, але мені місто дуже подобається. Воно чисте та охайне, мені імпонує ставлення людей до свого міста. А ще, тут більшість розмовляє українською. Думаю, що ми ще поспіваємо з вінничанами і поспілкуємось. Тому не буду лукавити, з округом знайомлюсь, готова працювати та бути голосом вінничан у парламенті.

– Від початку війни Ви займаєтесь волонтерською та благодійною діяльністю, виступаєте для воїнів. Вагітною об’їздили шість штатів США та зібрали 50 тисяч доларів, на які закупили медичне обладнання та передали нужденним. Розкажіть детальніше про це.

– Все почалось ще з анексії Криму, яку я бачила на власні очі. Останній свій концерт там давала 8 березня 2014 року у Керчі. Вже тоді нас зустрічали з автоматами, вже був штучно створений кордон нібито Російської Федерації. Розчарувало, що наші прикордонники стояли із собаками й нічого не робили, коли російські найманці без шевронів обшукували людей, перевіряли паспорти, забирали кошти, які випадково випадали з кишень. Було лячно. Керч вразила тим, що на вулицях майже не було людей, але ми виступили, поспілкувались з місцевими. І я розуміла, що повернусь сюди лише, коли ми повернемо Крим. Пригадую, що пішла до моря, тому що в мене з Кримом дуже багато чого пов’язано. Саме там я вперше побачила море в 13 років, перший мій концерт як співачки теж відбувся там, у залі «Ювілейному», і останній був теж там…Коли я згадую це та розповідаю, дуже болить на душі, тому що це моя земля й вона анексована.

Коли почалась війна на Сході, ми поїхали спочатку до військових частин Одеси, Миколаєва, Чернігова, Житомира. А потім вже по всіх звільнених містах, куди пускали хлопців. Пригадую, що у Сєвєродонецьку довелось ночувати у тому готелі, де раніше жили бойовики Гіві та Моторола. Я всю ніч просиділа в холі, тому що було настільки огидно, що навіть не хотілось спати. Коли терористи дізнались, що я в Попасній, почали розвертати «Гради». Ми змушені були скоротити концерт, але, незважаючи на це, прийшло багато людей, й вони були приємно вражені. Бо, як потім з’ясувалось, до них з артистів вже 30 років ніхто не приїжджав. Тільки у Слов’янську для воїнів десантної 95-ої бригади давали концерти більше 5 разів. У Маріуполі бували у морпіхів, дуже люблю добровольчий батальйон «Арата» та по сьогодні дружу із їх комбатом Андрієм Гергертом з позивним Червень. На самому «нулі» не виступали, бо не могли дістатись через потужні обстріли.

– Минулого тижня у Вінниці помер громадський діяч Олександр Комарніцький, який отримав удар від оперативника Сергія Пивовара, бо відмовився бути понятим під час слідчих дій. Після цього в центрі був пікет обурених людей і Ви теж виступили перед громадою. Що думаєте з даної ситуації?

Анастасія Приходько: Іду на вибори, щоб закінчилася ера панування чиновників та ментів, а настав час соціального захисту простої людини, якій належить влада в Україні

– В першу чергу, висловлюю співчуття родині загиблого. Ви знаєте, якось воно все сходить нанівець, я бачу, що один за одного тягне, а те, що деякі силовики показово покарані – бо нема кому за них «замовити» і дати відкупного. Коли свого чіпають – все «замазується», бо, як кажуть у народі, рука руку миє. Так, мені відома історія Олександра Комарніцького, і дуже дивно, що чомусь мало про неї говорять у Києві. Я хочу, аби цю справу довели до кінця. Це правильно, що у Вінниці повстали люди на захист потерпілого, і я на їхньому боці. Розумію, яким би було розслідування та покарання у тій же Європі чи США. Уся правоохоронна система нашої країни прогнила до самих кісток, процвітають вседозволеність та беззаконня замість справедливості. Хочу її змінити, щоб людина, платник податків, у цій країні була на першому місці, а не панували чиновники та менти.

– 15 травня було підписано Закон »Про забезпечення функціонування української мови як державної». Знаю, що Ви були однією з тих, хто активно його підтримував ще до голосування депутатами.

– Звичайно, адже мова – це зброя кожної країни. Француза чи італійця не назвуть націоналістами, коли вони співають своїм дітям колискові рідною мовою. Тепер і нашу мову захищає Закон. Проти закону виступили лише росіяни, тому що їм вигідно стерти з лиця земля українців та українську мову. Ми дуже потужні, маємо дух свободи і ніколи не були рабами! Щодо російської, то я нічого проти не маю, бо, як приклад, Майдан та війна об’єднали мільйони патріотів і зовсім не важливо було, хто якою мовою розмовляє.

– Коли станете народним депутатом, будете співпрацювати з новим Президентом?

– Команда «Батьківщини» вже є опорою Президента у парламенті. У новому скликанні ми створимо коаліцію між «Батьківщиною», «Слугою народу» і іншими демократами. У Володимира Зеленського великі амбіції, він хоче розвивати нашу державу, а ми знаємо, як це робити. Мені сподобалось, що Президент надав громадянство людям, які воювали за нашу країну і не могли його отримати за часів Петра Порошенка.

– В минулому році спалахнув скандал, команда Петра Порошенка незаконно зняла Вас у його передвиборчому ролику, хоча під час перемовин йшлось про соціальну рекламу. Знаю, що так просто це Ви не залишили і єдині, хто зі своїм адвокатом звернулись до суду, але за весь цей час ніхто зі сторони опонентів не з’являвся на засіданнях. Який фінал цієї історії?

Анастасія Приходько: Іду на вибори, щоб закінчилася ера панування чиновників та ментів, а настав час соціального захисту простої людини, якій належить влада в Україні

– Коли вперше побачила той ролик, стало прикро, бо я на те не давала згоди та не підписувалась під жодну політичну силу. Перш ніж звернутися до суду, я вимагала, щоб команда Порошенка публічно вибачилась. Але чоловіки вирішили, що вибачатися перед жінкою не треба. Тому ми подали позов і через рік його виграли. Суд зобов’язав виплатити мені 260 тисяч гривень. Хоча ми вимагали лише одну гривню моральної компенсації. Я щиро вдячна всім людям, які мене підтримували. Але зараз боротьба знову почалась, тому що команда Петра Порошенка не згодна з рішенням суду та подала апеляцію. Хоча всі докази та свідчення на моєму боці. Мені дуже смішно, коли Петро Олексійович розповідає про відстоювання прав людей, а сам їх порушує, і коли програє в суді – не може з цим змиритись. Я вважаю, що треба вміти програвати. Він так не вміє. А я жінка сильна, все витримаю.

Не маю великого бізнесу та впливових бізнес – партнерів, не залежу від олігархів та політиків

Анастасія Приходько народилася 1987 року у Києві.

Із самого дитинства проявляла неабиякий інтерес до музики, зокрема співу. Тому, коли 1994-го року її віддали до звичайної загальноосвітньої школи — вона влаштувала своєрідний бунт, і батьки перевели її до КССМШ ім. М.В. Лисенка, де вже навчався її старший брат Назар.

Хоч вступила вона на клас флейти — спів не кидала, продовжуючи співати скрізь, де була змога, і, зрештою, доля посміхнулася: Анастасія вступила на факультет народного вокалу до КДВМУ ім. Гліера (нині — Київський інститут музики). Там її талант відкрився по-справжньому. На іспитах вона завжди зривала гучні оплески, і не тільки за голос, а ще й за особливу харизму.

Та їй і цього було мало…

Вона регулярно відвідувала різноманітні кастинги. У 16 років пробувалася до «Віа Гра», але не судилося. Та вона не опустила рук. 2007 року продюсер Костянтин Меладзе оголосив кастинг на російську «Фабрику звезд-7», і Анастасія пішла. Пішла — і пробилася!

Незважаючи на труднощі, котрі її буквально переслідували, Анастасія впевнено перемогла «на чужому полі». І її зірка засяяла на повну. Гастролі, концерти, корпоративи… А далі було «Євробачення».

Можна довго змальовувати всі перепетії довкола Українського Національного відбору-2009, але можна сказати просто: перемогла не Анастасія, а корупція в НТКУ. Їй довелося виступати від Росії, хоча і тут вона залишилась вірною і собі, і Україні, заявивши, що так — вона виступатиме, але половина пісні «Мамо» має бути українською мовою, що і було затверджено. Вона виступила і зайняла місце ВИЩЕ за конкурсантку від України — Світлану Лободу (яка тепер, до речі, фактично живе в Росії), таким чином підтвердивши свій високий виконавчий рівень.

Після «Євробачення» Анастасія ще два роки була пов’язана різноманітними умовами контракту, але 2012-го року повністю припинила концертну діяльність в РФ сконцентрувавшись на Україні, країнах Європи та СНД.

З початком Революції гідності у 2013-му році — обірвала ВСІ контакти з російським шоу-бізнесом і вийшла на Майдан як громадянин, а вже 14.12.2013 — заспівала на сцені Майдану. Весь час Революції — допомагала як волонтер, купуючи продукти і ліки, а в найстрашніший день, 20.02.2014 — приїхала на Майдан з усім чим тільки можна, включно з гарячою їжею, приготованою власноруч.

Далі почалась війна… Анастасія одразу ж зрозуміла, що потрібна Хлопцям і Дівчатам, що стоять на обороні нашої Держави, і вирушила на фронт, де подекуди співала в бліндажах і шанцях, піднімаючи бойовий дух Воїнів. Паралельно з цим їздила в цілі тури, зокрема в США, Канаду та Іспанію, де давала концерти для української діаспори, а зібрані гроші — передавала на фронтові потреби. Також варто згадати звільнені прифронтові міста, де Анастасія збирала аншлаги як в концертних залах, так і на площах, і знову ж таки ВСІ виручені кошти йшли на фронт.

Чому вона зробила вибір займатися політикою? Напевно, тому, що вона ідеаліст і максималіст, і поки не буде по максимуму і не відповідатиме її ідеалам — вона не зупиниться. В Україні ще багато чого не зроблено. І вона хоче це виправити в міру власних сил. Вона зможе.