Ми вже писали про те, як відвідали село Городок, де народився один із військовополонених моряків України Андрій Драч. Поспілкувались із батьком Андрія та відвідали школу, де він навчався. Зустрілись із родичами та його вчителями, небайдужими жителями. Мама 25-річного старшого лейтенанта Андрія зараз служить у ЗСУ. В тому році на День незалежності він одружився в Одесі, де проходив службу, із дівчиною Оксаною. До арешту служив там та наймав квартиру.

Це він із іншими курсантами заспівав Гімн України, коли навчався у Військово-морській академії у Севастополі. Під час окупації Криму курсантам запропонували присягнути Росії і перейти туди на службу. Як відомо, так вчинила більшість їхніх викладачів із високими званнями. Але Андрій та інша група курсантів у відповідь на підняття російського прапора заспівали Гімн України. І перевелись довчатись до Одеської академії.

Якраз перед арештом батькові Андрія Леоніду зробили операцію на серці. Андрій ще встиг забрати його із кардіоцентру у Вінниці. Пізніше зідзвонювався із ним. Потім із телевізора дізнався про напад.

Як повідомив адвокат Андрія, Андрій Пепа, наш земляк заявив, як і інші, що він є військовополоненим. Тому інших свідчень не дає.

Під час останього суду Андрій передав коротку записку батькові. Адже знає, як йому зараз нелегко. І Леонід Драч каже, що написав короткого листа синові та передав його невісткою. Найголовніше – що його та інших не забувають в Україні та світі.

А ми тим часом ще маємо зробити все, щоб в ці важкі хвилини підтримати хворого батька, який після операції ще не отримав групу інвалідності та вживає ліки. Він не працює. Тому кошти на проживання дуже потрібні.

Після відвідин батька співзасновник «33-го каналу» та депутат Вінницької облради Тетяна Редько звернулась до голови Вінницької облради, колег по депутатському корпусу, повідомила про ситуацію. Попросила прискорити надання батькові нашого героя групи інвалідності, яка йому належна за законом. Крім того, готує на найближчу сесію звернення із колегами, що розуміють ситуацію, про виділення батькові нашого офіцера-моряка необхідної матеріальної допомоги.

Звертаємося до всіх небайдужих вінничан підтримати його в ці часи випробувань, як й інших моряків.

Дуже прикро чути повідомлення про те, як дружину Оксану в ці дні шантажують невідомі і пропонують дати кошти за його визволення. Лякають… Як відомо, і після публікації в нашій газеті на наш сайт обрушився шквал невідомих фейків та порад, в тому числі «доброзичливих родичів», негайно зняти публікації на цю тему, мовчати, щоб не зашкодити Андрію. Дійшло навіть до шантажу журналістів та перешкоджання їхній професійній діяльності.

Тому вкотре заявляємо, НАЙГОЛОВНІШОЮ на сьогодні є підтримка наших хлопців на всіх рівнях — від рідної вулиці та школи, села, де народився і виріс, до району, області, країни, світу. Бо лише вся ця спільнота може вирвати наших військовополонених із рук путінської кліки. Берімо за приклад сестру Олега Сєнцова Наталю Каплан. Там, як ви знаєте, також найближчій рідні запропонували мовчати. А сестра оббивала і оббиває пороги українських та міжнародних інстанцій, щоб Олега не забув і підтримав весь світ. І це дало йому не лише світове визнання, присвоєння почесних премій та нагород, а й силу духу. І вже сьогодні він пише книги, сценарії, займається спортом. Дасть Бог – і визволення наступить… А де б він уже був, якби погруз у темряву невідомості і мовчання?! Подумайте про це всі, хто щиро хоче допомогти Андрію, іншим військовополоненим морякам.

«Головне – не забувайте про нас», — ось які слова передають моряки через свої адвокатів українцям та вінничанам. Ми маємо свого земляка-героя. Тому повинні підтримувати Андрія і його родину. Окрема подяка його родичці Руслані, яка з перших днів зайняла саме таку позицію.

Редакція «33-го каналу»

Андрій Драч, полонений моряк із Вінниччини, передав записку батькові