Сиділа на лавці під вишитою власними руками картиною. На 95-річний ювілей зібралися найрідніші — син Микола та невістка Катерина. А ще — найближчі сусіди, друзі, односельці. Було багато квітів гарних і щирих побажань.

У свої дев’яносто п’ять Ірина Павлівна має світлий розум та ясну пам’ять. Ще донедавна вона сама городи обробляла, картоплю садила, а тепер її доглядають син з невісткою.

Крім побажань і вітань, гості все випитували у ювілярки секрет довголіття. Вона тільки посміхалася і казала: «Та все просто, але не кожен зможе  того дотримуватись». Ірина Павлівна давно відмовилась від м’яса та м’ясних продуктів, лише двічі на рік їсть рибу, суворо дотримується усіх постів, не вживає жодних ліків і щиро вірить у Бога.

– Якось мама дуже занедужала. Скільки не просили її хоча б випити молока, не погоджувалася. Довелося запросити священика, щоб він дав їй дозвіл на це, — пригадує невістка Катерина Кіліхевич. — Тоді я взяла на себе ще один гріх, підсипала їй у молоко три пігулки, бо вже не знала, чим рятувати. Мама молоко випила, і їй стало легше. Це були перші та останні пігулки, які у своєму житті приймала Ірина Павлівна.

А на своєму віку довелося їй пережити чимало. Найперший спогад — страшний. Голодомор забрав батька і сестричку… Мама як могла ховала останнє відро зерна, висипала його на черінь і застелила рядном. Зверху посадила своїх чотирьох донечок. Але це не допомогло. Дітей поскидали, все до зернини забрали… Як пережила це — страшно згадувати. Аби вижити, дівчина вже  у шістнадцять років стала під вінець із сільським парубком Іваном. А в сімнадцять на світ з’явився їхній первісток — Миколка.

Чоловік пішов на фронт, а Ірина з маленьким сином на руках вчилася виживати у страшному пеклі війни. Ще один страшний спомин — коли загинув чоловік. Цю втрату переживала тяжко і більше заміж не вийшла, на все життя залишившись солдатською вдовою. Бог дав їй сили, щоб самій поставити на ноги сина, збудувати дім, викопати криницю, а потім допомагати своїм односельцям у всьому. А добро завжди повертається сторицею.

Соломія КАЛЮЖКО

Без ліків і з вірою в Бога дожила до 95 років солдатська вдова
Ірину Кіліхевич першими привітали син та невістка