Люди обурені, зокрема і тим, що агропідприємство зовсім не приділяє уваги соціальній сфері села. Дороги, якими регулярно їздять великовагові вантажівки, розбиті і не ремонтуються.

– Через інтенсивний рух вантажівок трасуться хати і на стінах з’являються нові тріщини. Всю ніч олігархи везуть зерно, а ми не можемо спати. Змушені регулярно ремонтувати стіни. А село щодня ризикує провалитися в катакомби. Таких проблем би не було, якби фури не їздили перевантаженими та була рівна дорога. Але вона ремонтувалась дуже давно, тому зараз тільки суцільні вибоїни, — скаржаться жителі Новоселиці. — Крім самої дороги, страждає і місток. Найближчі мости — Брацлав та Тиврів. Наш — аварійний. Поля, з яких вивозять урожай, зовсім поряд. Звісно, що в Тиврів чи Брацлав ніхто не поїде. А мосту, між районами, скоро буде «кирдик». Така проблема актуальна не тільки для Новоселиці, але і для смт Браїлів. Вантажівки продовжують їздити й там. Зрештою, чи не кожного села Вінницької області.

Фури олігархів розбивають сільські дороги на Вінниччині

Схожа ситуація і у Жеребилівці Могилів-Подільського району. На «гарячу лінію» газети звернувся місцевий житель Анатолій Пушкар й теж не приховує свого обуренням станом траси.

– Я проживаю в селі 26 років й, коли не було важкої техніки, їздили нормально. Тепер не можна взагалі ніяк проїхати. Чотири кілометри суцільного бездоріжжя до траси, а ще 7 — до Кукавки, де млин і олійня, якими ми користуємось. Яма на ямі, розминутись — зась. А коли дощ — то ситуація ще гірша. Люди змушені постійно ремонтувати автівки, «швидка допомога» їде більше години… Трактор може на першій передачі тільки їхати. Раніше звертався до помічників колишнього нардепа Юрія Македона, але ті лише обіцянками годували й не могли визначити, кому та дорога належить. Потім один з меценатів засипав ями щебенем, але й вже від нього сліду не залишилось. Ми знову сам на сам зі своєю бідою, влада допомагати не хоче. Так само й агропідприємство, яке нібито сплачує податки, але невідомо куди вони витрачаються. Люди добрі, досить з нас знущатись. Нас і так мало залишилось!

Віталіна Трудько