Розпочнемо із того – чому ми опублікували? Бо саме покликання справді демократичної газети «об’єктивно відтворювати дійсність». Щоб суспільство дивилось цей зріз і саме собі ставило діагноз. Кожен із вас думав – добре це чи погано, як я до цього ставлюсь.

Замовчування – це не вихід із ситуації. Бо хотіли б ви цього чи ні – світ одностатевих стосунків і, як бачите, створення сімей – раніше підпільно, тепер уже відкрито – був, є і буде.

Всі знають, що саме геєм був відомий на весь світ Чайковський. Більше того, закохався навіть у свого малолітнього племінника! Геєм був Фреді Меркурі та є Елтон Джон, Рікі Мартін, десятки інших світових зірок. В тому числі і російських, як би вони це офіційно не приховували. А також і українських. Геї є і були серед політиків та депутатів Верховної Ради. Кажуть, там таких стабільно до 20 відсотків.

Вони є у Вінниці та області. Є серед бізнесменів, ріелторів, у т.ч. і держслужбовців та науковців, художників та артистів. Причому не лише геї – але й лесбіянки.

І від того, як ми до цього ставимось, ЛГБТ-спільноти менше не стає. Тим більше, що Україна прийняла закон щодо толерантного ставлення до таких людей. Науковці переконують, що такими ці люди народжуються. Тому Європа, Америка, інші цивілізовані країни й узаконили їхні стосунки, керуючись приблизно такими переконаннями: хочете – живіть. Бо не нам вас судити. За все відповідатимете перед Богом.

Робитимете щось протизаконне – когось зваблюватимете чи примушуватимете – будете відповідати за законом. Вже за це передбачене суворе покарання. Пропонуємо вашій увазі деякі відгуки, що надійшли до редакції.

Як я закохалась у гея

Я була знайома із Сергієм Облонським, назвемо його так, який ще раніше цієї пари визнав себе гомосексуалістом, довів, що його на Вінниччині переслідують за його переконання та саме через це отримав прихисток у Франції. Він був єдиним сином у дуже заможних батьків. Сам за фахом лікар. У нього закохувались всі одногрупниці… Якось, побачивши такого досконалого, вихованого неодруженого юнака, закохалась у нього і я.

Він запрошував мене на зустрічі – я була переконана, що на побачення… Розфуфирувалась по повній… І він мне зваблював… але, як кажуть, безконтактно.

Одного разу ми пішли до наших спільних друзів на день народження. Він цілий вечір мене «обхажував». Ми танцювали, «строїли глазки» один одному… А на другий день я дізналась, що його партнер, з яким у них, як виявилось, були роки кохання, мало руки на себе не наклав, приревнувавши Сергія до мене. А він цим грав… Бо чогось із ним посварився. В мене весь цей «голубий трикутник» викликав шок. Так я стала свідком нетрадиційних стосунків.

Я ж традиційна жінка. Але до цих людей ставлюсь спокійно. Так сталось, що саме через дружбу із Сергієм я знаю багатьох «із них»…

Вони є! Що тут поробиш. І про це треба знати та говорити. Але щоразу при згадці про них я пригадую, як закохалась в «гея»…І так само думаю: ну чому він надав перевагу чоловікам? Мав би таких красивих, як сам, дітей, заможні батьки – онуків. Вони б скрасили їхню старість, а так… Та ні, кажуть, і Сергій вже має пару – отож потім якась сурогатна матуся народить їм діток. А далі вже – як вони сприйматимуть цих батьків, кого називатимуть мамою, кого батьком?… Правда, багато умовностей? Але хіба не краще ось так – традиційно?

Тетяна Василенко,
читачка

А якщо раніше садили за таке – то це краще?

Знаєте, хто б що не казав, але прочитали цю публікацію всі. І кожен сказав свою думку. У нас вся школа це обговорювала. Згадували інші випадки. Дійсно екзотика – перший офіційний шлюб нетрадиційного вінничанина. Але багато хто знає, що і у середовищі педагогів є такі люди. Вони прекрасні вчителі і навіть директори шкіл. Гарно знають предмет та викладають його, користуються авторитетом. А особисте життя вимушені через нашу нетерпимість ховати за сімома замками… Але іншими вони вже не стануть, бо це невиліковно! Про це має знати кожен, хто таких людей засуджує. Не суди і несудимий будеш! Я з задоволенням подивилася б такий парад навіть у нас. Бо цікаво, хто ці люди…. Нехай собі живуть, як хочуть. Аби нікому не заважали і все було по добрій волі.

Хочу нагадати, особливо молодим людям, що саме у Вінницькій зоні відбував покарання відомий режисер, творець неперевершеного українського кіно «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов. Саме за «мужеложество» йому впаяли сувору статтю. Здається, 7 років.

Кому він що зробив поганого? Чому сидів із вбивцями, злочинцями? Зрозуміло, що його запроторили за ґрати через те, що возвеличував українську історію, був непідконтрольним радянським шаблонам… Отож, знайшли в його особистому житті саме це. І саме за одностатеву орієнтацію саджали… Скажіть, хіба це правильно?!

Людмила Квітнева,
читачка

Чому клянуть геїв, а вбивць та маніяків часто прославляють?

Великий резонанс серед моїх знайомих викликала публікація «Два геї одружилися – вінничанин та житель США». Мова йде про те, що у Нью-Йорку побралися громадський діяч Богдан Глоба та наш земляк Василь Бануляк. Вони стали громадянами США. Там їх зрозуміли, тут – мало не проклинають.

А я скажу декілька слів на захист цих хлопців та їм подібних. Ви називаєте це гріхом та злочином? А вбивства, крадіжки, розбійні напади — це не гріх? Чи це, може, не злочин? Тож чого про серійних вбивць чи крадіїв, розбійників фільми знімають, «возвеличують» їх… Книги пишуть. Є ті люди, що всерйоз захоплюються ними — мовляв, які «круті хлопці — молодці»! Борці, герої! Або «жертви суспільства». Пишуть — а чому це він так вирішив вчинити, от що його подвигло різати-вбивати? Чи це в усьому, виявляється, суспільство винне, держава… А сам він ну просто теж «жертва обставин»… А тут двоє хлопців вирішили побратись. Так, люблять один одного, не соромлячись цього. Так, розповіли про це в повний голос. І їх вже проклинають на увесь світ! А маніяка, який вбив більше ста людей, зокрема дітей, за якого декількох невинних розстріляли, ті самі люди, які кляли геїв, серйозно вважають ну просто «жертвою суспільства». Огидна дволикість.

Олег,
лікар з Вінниці

ЛГБТ — це цивілізація вільних людей

Мені симпатичні геї з кількох причин. По-перше, тому що вони бачать, відчувають і виражають себе трохи інакше, ніж я, і це збагачує мою власну картину світу. Я люблю їх за естетичність, артистичність, креативність, емоційність, захопленість. Без них життя було б нудним та нецікавим. Щодо другої причини, то для мене геї уособлюють перемогу принципу особистої свободи. Колись в Америці ЛГБТ теж забороняли, гнобили і принижували, як зараз в Україні, і їм доводилося боятися, прикидатися і ховатися. Але за півстоліття вони змогли домогтися своїх прав і загального визнання не тому, що більшість змінило орієнтацію, а тому, що всі нарешті зрозуміли, що свобода кожного — єдина гарантія свободи всіх. Те, що в Києві гей-паради, подібні нью-йоркському або паризькому, неможливі, говорить лише про те, що на світі є дві цивілізації, які по-різному ставляться до особистої свободи людини. Я відношу себе до цивілізації вільних людей.

Марина,
студентка

Однокласника мого сина – гея доводили до самогубства

Знайомий мого сина Сергій – гомосексуаліст. Зараз він в університеті. Ще у школі через Інтернет спілкувався з хлопцем-геєм, він і скинув своє листування із ним. Виявилося, що Сергія обдурив, виявився типовим пранкером і гомофобом. Переписка містила дуже відверті зізнання, переживання. Але все-таки він знайшов в собі сили піти на ранок в школу. Коли зайшов, всі відразу ж почали кричати: «Оооо, піда ** с!». Діти зачитали переписку перед усіма. Тривало це все досить довго та довело Сергія до спроби суїциду. Коли вдома нікого не було, порізав собі вени, але вижив. Через кілька місяців після викриття і моральних знущань на вінничанина напали. Побили біля самої гімназії з криками: «Здохни». Після цього він став більш уважним, тепер носить з собою шокер. У Сергія чудові стосунки з батьками, але поки він не може зізнатися, що гей. Він мріє швидше закінчити вуз і виїхати подалі з ненависного міста. І я його підтримую, бо наше суспільство зле та нетолерантне до інших!

Валентина Іванівна,
Калинівка

Від редакції. Як бачите, думки наших читачів різноманітні. Багато з них – із засудженням та нетерпимістю до таких людей – ми не оприлюднили. Бо ж більшість із нас прагне в Європу, до цивілізованого світу. А там до таких людей – терпимі. Це ж не означає, що цю культуру насаджують. Але забороняти, карати за це – то вже шлях тоталітаризму.

Ми обіцяли вам писати правду – якою б вона не була. Ви маєте знати її та робити висновки. Дискутувати й робити власні висновки. Ось це і є СВОБОДА СЛОВА.