У грудні він першим разом із митрополитом Симеоном і більшістю віруючих парафіян перейшов до Православної Церкви України після отримання нею Томосу від Вселенського Патріарха Варфоломія.

І тут в день виборів стоять турнікети, охорона, а за нею моляться парафіяни храму. За 15 метрів – інша група людей. Під собор прийшла група батюшок УПЦ, так званого Московського патріархату, з ними організовані парафіяни Московського патріархату із хором. Принесли ікону Матері Божої Казанської, включили мікрофони і розпочали молитву… Паралельну тій, яка звучала із традиційних гучномовців собору українською і старослов’янською мовами (до речі, така ж ікона стояла і тут – в храмі ПЦУ). Заглушуючи молитву Симеона із 30-ма іншими священиками ПЦУ, з мікрофонів промосковських священиків лунали молитви російською і старослов’янською. Колонки включили на повну – тому ця молитва здавалась якимось несамовитим криком і дивувала перехожих. Це все дійство, повірте, було дуже далеким до Божого промислу.

Цікаво, що цей весь релігійний сумбур чомусь ніхто не зупиняв. Бо коли морди б’ють – можна, коли заважають молитись тисячам і провокують їх на своїй Богом даній землі і державі – ні.

І, як на мене, найстрашнішим в цьому видовищі було те, що це протистояння ось так публічно демонстрували християни однієї віри – православної.

– Вже вкотре парафіян МП запрошували митрополит Симеон і інші священики до спільної молитви у храмі. Але вони заявили, що такі походи під храм будуть регулярними, бо вони не визнають «розкольників» (ПЦУ — авт.) А те, що владика Симеон і священики, які належать в кінцевому результаті до однієї церкви – ПРАВОСЛАВНОЇ, бо вона одна – і керує нею все-таки Вселенський Патріарх, а не російські спецслужби і їхні ставленики – вже не їхні – у них є свій священик Никодим, якого вони рано чи пізно сюди поставлять. І те, що Російська і Українська – повноправні пелюстки, які разом із 14 церквами світового православ’я до неї входять, вони не визнають. Як і турецького Томосу (читай: документа із наданням канонічності Православній Церкві України Вселенським Патріархом, який дійсно знаходиться у Стамбулі – колишньому Константинополі – і його визнають всі інші Православні Церкви світу). А вони – ні. Бо у них — істинна віра!

– Яка це – важко пояснити. Бо ж і російською, як би мали, вони себе не називають – бо люди відвернуться в час війни, але і УПЦ Московського патріархату вже юридично і канонічно не існує. Її розпустив Вселенський Патріарх, а не ми, – заявляють парафіяни собору ПЦУ і підозрюють, що такі вже регулярні походи під храм парафіян МП із священиками  — є спробою захопити собор і виконати завдання воюючої країни — розхитати ситуацію на релігійному грунті.

І це почалось, за їхніми переконаннями, після таємної зустрічі агентів Кремля в рясах, які приїздили нещодавно на Вінниччину і наказали «йти в наступ» при зміні влади. Але ж чи це була та влада, чи ця — ті, що працюють на ворога і яких використовують спецслужби ворога для розхитування невдоволення в країні — однаково небезпечні для України, наголошують вони.

Бо ж ті парафіяни ПЦУ, хто вимушений був стояти біля турнікетів на подвір’ї під палючим сонцем і слухати перебивання їхньої служби у мікрофони священиками і хором промосковської церкви розуміли, що це все провокація і вона за мить до масового протистояння. І далі – картинки «для ЗМІ Росії».

– Бо ж чого ви, люди, прийшли сюди і так нахабно заважаєте молитись іншим, маючи десятки на цей час пустих храмів? – не стримувались віруючі, хто вже щонеділі ось так – молитвою і єднанням боронить свій храм.

Собор ПЦУ хоче захопити Московський патріархат? Протистояння одних і інших уже триває другий місяць. Задіяно тисячі людей.
У центрі міста більше тисячі «наелектризованих» людей. Протистояння очевидне. Чому цього не помічають влада та правоохоронці? Чекають спровокованого конфлікту?

– Треба зазначити, що ця споруда є історичною пам’яткою, власністю держави, тому її лише передають у оренду. Ось і зараз держава передала ПЦУ.

Це протистояння викликає великий резонанс серед віруючих і наших читачів. Вони надсилають багато відгуків. Ось деякі із них.

«Церква у Вінниці була знищена ще до війни»

– Я давно досліджую історію Вінниччини, зокрема історію церков.

Хочу розчарувати віруючих Московського патріархату про «істинну церкву». У 20-х роках минулого століття всі храми Вінниці і майже усі нинішньої області перейшли до Автокефальної Церкви України, яку проголосив Собор і вибрав патріархом її нашого земляка митрополита Василя Липківського. Як відомо, радянська влада жорстоко розправилась із цією церквою і Липківським. Інший факт – до Вітчизняної війни на Вінниччині не було жодного діючого храму – всі священики були або розстріляні, або репресовані – це архівні дані!

Відновилась церква за німців. Митрополит Евлогій разом із іншими священиками також увійшов у історію тим, що відспівав і перезахоронив по-християнськи тисячі розкопаних у вінницькому парку, інших місцях таємно розстріляних НКВД репресованих. Але через це разом із іншими священиками вимушений був виїхати із Вінниці до приходу радянських військ.

Вони розбрелись по світу, і не у нас їхні могили. Так що, по суті, ми маємо у нас післявоєнну гебістську церкву – хоче це хтось усвідомлювати чи ні – вона була, є і залишатиметься із сіткою кегебістів, бо жоден священик не міг правити без співробітництва із кегебе. В Росії це продовжується, як і в Україні, бо донедавна СБУ і КГБ були, по суті, одним підрозділом, і це показала влада Януковича. А церква Московського патріархату, тісно взята в сітку феесбе. Тому хочу застерегти «істинних» віруючих: сьогодні вам кажуть – врятуй свою церкву і не йди до розкольників. Зомбують тим, що вони не «турецькі вихристні», а завтра вам скажуть: поклич Путіна, лише він врятує нашу церкву – і ви несамохіть це зробите! Ви стали на шлях московського талібану – прошу пам’ятати це, – ділиться Юрій Ковальчук, вінничанин.

Собор ПЦУ хоче захопити Московський патріархат? Протистояння одних і інших уже триває другий місяць. Задіяно тисячі людей.
Священики із вірянами УПЦ так званого Московського патріархату заявили, що тепер щотижня приходимуть під собор із мікрофонами і вестимуть свою службу

«МП, а ви ще покличте Путіна, щоб допоміг, як мої земляки»

– Я переселенка. Зізнаюсь чесно, з переляком сприйняла таке протистояння. Чого ви, люди, прийшли під собор, де моляться за мир, Україну, її військо? Ви хоч розумієте, що було б, якби та влада і воїни, добровольці, народ України не зупинив війну там, на моїй батьківщині, і вона прийшла сюди? Скільки б горя ви ковтнули, як би бігли світ за очі, голі і босі? Як би сиділи у підвалах і чекали закінчення мінометного обстрілу і жахались свисту «Градів»?

А у мене в Донецьку точно так само збирались земляки і скандували за «Руский мір», за «вєру православную», їм навіяли, що вони, кормільци України, – будуть жити краще…

Покликали Путіна, щоб допоміг «осуществіть мечту», «вєру і мір» утвердив… Як «утверділ», можу розповісти на своєму прикладі.

– Я, як кажуть, центрова донеччанка, із заможної родини, як і чоловік. Тому батьки подарували нам квартиру в центрі, ми зробили євроремонт, вмеблювали її. Але коли почали свистіти снаряди – залишила і її, і все – зібрали із чоловіком і дитиною лише рюкзаки. І вже 5-й рік наймаємо у Вінниці квартиру. Купити власну не можемо. Чому? Бо регулярно їжджу до Донецька, особисто сплачую комуналку щоб не відібрали квартиру і відвідую батьків, сестру. Вони виїхати не можуть – бізнес рухнув, квартиру наймати – не потягнуть. Моє місто стало анклавом, де ціна життя – копійка. А квартира – та, яку я могла за України продати «на ура» за 280000 у.о. – з ремонтом і меблями тепер коштує… 10000 доларів за все!!! Ось вам і «руский мір із істінной церков’ю».

О, забула, племінниця вимушена ходити в ту денеерівську середню школу. Знаєте, які там тепер наддефіцитні учителі-репетитори української мови! Вони дають уроки у великому підпіллі, тому це дорого коштує — 20 доларів за урок. Але попит величезний! Бо у більшості батьків єдина мрія – відправити дитину вчитись в український вуз, бо ж тут мир, безвіз… Ось вам і рускій мір! – розповідає переселенка Майя.

«За що священики МП купили новенькі автомобілі?»

Люди, не піддавайтесь на провокації – я не вірю, що московські священики роблять це розхитування і нацьковування братів у Христі – православних ПЦУ і МП — безкоштовно. Ми із друзями провели експеримент – проїхались біля храмів Московського патріархату у Вінниці: подивіться, скільки там новеньких авто найпрестижніших марок з’явилось? Звідки так раптово священики взяли кошти, щоб їх купити? Подумайте, подивіться, де і в яких хоромах живе їхня верхівка, скільки шуб норкових матушки змінюють за сезон, в які елітні клуби та фітнес-центри ходять вони та їхні діти, доки в будинках пашуть наймити. Скільки тонн креветок з’їдають під час посту – скажуть вам їхні особисті кухарі, якщо захочуть. Де там Бог? – ділиться вінничанка Ганна.

Собор ПЦУ хоче захопити Московський патріархат? Протистояння одних і інших уже триває другий місяць. Задіяно тисячі людей.
Парафіяни ПЦУ за турнікетами і під палючим сонцем оберігають свій собор у Вінниці

– Всі розуміють, що після виборів і поразки Порошенка Московський патріархат бере реванш.

І закономірно, що розпочинає він цей бій за знищення Православної Церкви України саме із вінницького кафедрального собору. Без перебільшення, серця Православної Церкви України. Бо саме він увійшов у історію тим, що разом із Митрополитом Симеоном першим в Україні перейшов до ПЦУ. А Митрополит виконав історичну місію – пішов на об’єднавчий Собор для створення ПЦУ.

– Хіба у Московського патріархату нема де молитись? Адже у них 32 храми лише у Вінниці! Парафіян там не так багато. Священик Сергій Виговський нехай би краще добудував свій храм на Електромережі, а не тратив час на провокації, — обурюються парафіяни, що покинули його ж храм і пішли до собору ПЦУ.

– Де служби, де влада, чому нас кинули напризволяще? Чому ми в Україні маємо це терпіти і нам ось так мають перебивати службу гучномовцями?

– То вони хочуть, щоб у чоловіків і атовців не витримала психіка і вони почали їх розганяти – тоді вони зняли б картинку і покликали Путіна, як донеччани – мовляв, «приди спаси»!!!

– Вже є офіційні висновки СБУ про те, що Росія використовує Московський патріархат для дестабілізації ситуації в Україні та приходу до влади проросійських сил. Сигналізує за розгалужену там сітку агентів ФСБ та русофобського впливу.

Про маргіналізацію фанатичних груп Московського патріархату попереджають соціологи – де реакція новопризначеного голови СБУ – обурються вінничани.

– Це страшно, бо ті, які ще вчора називали нас братами і сестрами і з якими ходили в один храм, сьогодні із сповненими ненавистю очима приходять сюди мститись, коли бачать на вулиці – очі відводять, щоб не вітатись. Це якесь безумство. А скільки жовчі у їхніх висловах? Мовляв, Вселенському Патріарху вірити не можна, бо він турецький. То виходить, що Ісусу і Єрусалиму не можна, бо ж вони у Ізраїлі, у євреїв. Віфлеєм у мусульманській Палестині – теж ні, Священна річка Іордан і Назарет також не в Росії – як знаєте. То що, вже російська церква – єдина православна, істинна? А 14 інших – ніщо? – діляться читачі.

Редакцію звинувачують, що ми не вислуховуємо представників Московського патріархату, тому даємо без виправлень і в оригіналі відгуки, що надійшли до редакції.

«Привет от Русской Весны:»

Анонім: — Пцушников в Храм Гроба Господня действительно не пустили, и Благодатный огонь им не передали, выгнали пинками, помощник посла достал зажигалку (некурящий, запасся заранее), зажег лампу и сказал кому-то из мелких клерков: «Дуй в аэропорт, хохлам и так сойдет».

«Бийте поклони Стамбулу»

Юра: — Я хрещений батюшкою в 1991 роцi. Весь час вiн був прихильником православної церкви та служив народовi багато рокiв, але не прийняв вiру стамбульско-американсько-грекокатолицької ПЦУ. Зрозумiло, що це вас не влаштовує. ПЦУ не визнана христианським свiтом. Бийте поклони Стамбулу, який гнобив завжди Україну. Щастя Вам у розколi.

«Винница всегда была русским городом»

Анонім: — Секта, которую ни одна епархия не упоминает, нет ее в диптихе, РПЦ на 5 месте, а СЦУ нет, их и на Афон не пускают, и правильно. Винница испокон веков была русским городом, все документы со времен Хмельницкого на русском языке. Русский Пирогов бесплатно лечил местных крестьян, русский матрос Петр Кошка (нет в укромове слова «кошка») защищал русский Севастополь. Кому не нравится — котомка, телега, Лемберг.

Але є і такі:

«А ви подайте газету до суду»

Павло: — А ви візьміть і подайте на газету в суд, як ви кажете, що вона брехлива… І тоді я б на місці журналістів зробив би це публічним судом: нехай всі бачать, що буде далі… А далі буде ось що: ви не зможете підтвердити свого незалежного статусу!!!! Бо такої церкви, як Українська Православна Церква – чи то з приписом Московського патріархату, чи без нього – не існує!!!! Ні за канонами Православної матері-Церкви у світі! Ні за правом! Ні навіть за статутом Православной русской церкви с патриархом Кириллом! Бо саме там, на суді, це і випливе!!!! Що ви – всього лиш підрозділ Руской церкви! Несамостійний підрозділ!

Ніхто не каже – Русская церковь – канонічна церква, рівна із 14-ма іншими церквами, як і Православна Церква України! Але ви не УПЦ, як називаєте себе, а Русская православная церковь в Украине! І вже вона та ПЦУ на рівних ходять у світову матір-Церкву, Вселенський Патріарх якої знаходиться у Константинополі! І він вирішує, що кому робити, а не ваш Кіріл.

– В усі православні справжні храми, а не промосковські, впускають усіх людей. Ніхто нікого не ділить і не вирішує – впускати чи ні!

У Кувуклію, маленький храм, що розміщений всередині великого храму Гробу Господнього, впускають лише одного Єрусалимського Патріарха, щоб він вимолив у Бога Вогонь! Він був, до речі, побудований тим самим Вселенським Патріархатом із Константинополя (Стамбулу), на подаяння Єлени – матері царя Костянтина, якого ви називаєте турецьким!  А в храмі Гробу Господнього в цей час десятки тисяч вірян! І ніхто нікого не перевіряє і не виганяє. Церемонію роздачі Благодатного вогню здіснюють лише два патріархи – грецький та вірменський! У Москві, може, і рускій, але в Єрусалимі – ні. Тому не лукавте!!!

– Молодці вінничани – відстояли Українську церкву! Ви – справжній народ Божий! Бережи Вас Господь! Дійте так дружньо і далі – відгукується Іван Петренко.

Тетяна КВАСЮК