– Сашко — наш наймолодший син. Він вчився у Вінницькій філії Національного університету харчових технологій, у Донецькому національному університеті. Мав багато друзів. Золоті руки були у Сашка! З юних років він за кермом автомобіля, працював на будівництві у Києві, Миколаєві, Львові, Польщі, Москві. Зараз у Києві живе наша старша донька. То Сашко із іншим нашим сином Денисом, який старший від Сашка на рік, допомагали родині сестри робити ремонт. Хлопці на початку серпня влаштувались до служби таксі. Працювали одним автомобілем: вдень — Денис, увечері — Сашко. Або навпаки. Сашко не хотів довго працювати там, — плаче мати загиблого Світлана Степані0вна. — 28 серпня син був у нічну зміну. Вранці 29 серпня мав віддати автомобіль Денису. Але брат не дочекався Сашка. Телефони теж не відповідали. Тож Денис першим й забив на сполох.

Тоді близько о пів на першу ночі Сашко ще спілкувався телефоном зі своєю дівчиною та Денисом. Десь о першій годині заїхав на заправку. Там до нього підійшла молода пара із дитиною та попросила завезти за потрібною їм адресою. Син оформив цей виклик. До речі, це було неподалік його місця проживання. Але згодом на окружній дорозі міста водії побачили скривавленого хлопця, який біг, тримаючись за шию. Один водій зупинився, аби допомогти пораненому, викликав йому «швидку медичну допомогу». Юнак ще з останніх сил прохрипів слово «таксі». Це був Олександр… На жаль, медики вже не змогли врятувати сина. А Денис із колегами-таксистами за декілька годин першими й знайшли покинуту його службову машину зі слідами крові у салоні…

Півтори доби оперативники та слідчі Святошинської районної й київської міської поліції шукали вбивць. Я дуже вдячна їм, зокрема лейтенанту Дмитру Стрижевському. Ми звернулись до міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова із подякою на адресу поліцейських, які розкрили цей страшний злочин. Велику допомогу надала служба таксі, де працюють Сашко із Денисом. Бо саме служба чітко зафіксувала за допомогою GPRS-навігаторів рух автівки сина. Сина вбили пасажири — громадянин Молдови зі своєю співмешканкою та чотиримісячною дитиною. Їм впав у око автомобіль Сашка. Ще думали, що у сина багато коштів. Але у Сашка було при собі лише десь 70 гривень. Бо пасажири на його службі таксі розраховуються із перевізниками, в основному, банківськими картками.

Таксиста Олександра з Хмільницького району вбила у Києві пара молдован-нелегалів... (відео)
Загиблий Сашко

– За попередніми даними слідства, 34-річний іноземець заздалегідь підготувався до вчинення злочину, взявши з собою кухонного ножа. Дорогою вдарив потерпілого декілька разів ним у шию. Коли смертельно поранений водій вибіг із машини, то підозрювані викрали його автівку. Декілька годин їздили вулицями Києва, а згодом кинули її, — розповіла нам прес-секретар прокуратури Києва Надія Максимець. — Викрали ще мобільні телефони, банківські картки та кількадесят гривень потерпілого. Намагались розрахуватись цими картками у крамниці та зняти кошти у банкоматі. Але ж не знали PIN-код.

Підозрюваних, які нелегально перебували в Україні, затримали за їхнім місцем проживання у Київській області. Знаряддя вбивства та інші речові докази вилучені. Суд заарештував чоловіка та його 24-річну співмешканку без можливості внесення застави. Їм загрожує й довічне ув’язнення. Ще з’ясовується, чи точно із ними була дитина під час вчинення злочину.

– Сашко сильний, займався боксом. До останнього захищався. Увесь салон авто був у слідах від ударів ножем. На жаль, він не зміг натиснути «тривожну кнопку» загального виклику колег. Ми шоковані ще тим, як це можна на очах у власної дитини вбивати іншу людину! Поки дитина вбивць Сашка у київській дитячій лікарні, — плаче мама загиблого. — Я обов’язково клопотатиму, аби її батьків офіційно позбавили батьківських прав. Але навіть у тюрмі вбивці добре житимуть за наш із вами рахунок. А наша дитина вже спочиває у землі…

Сашка поховали у рідних Війтівцях. Були сотні людей… Усі друзі Сашка з коледжу, університету, колеги-будівельники, таксисти, однокласники, старі й малі… Ми живемо на іншому від цвинтаря краю села. То труну із сином несли на руках декілька кілометрів під жалобне звучання клаксонів автівок. Уся дорога була встелена живими квітами.

Ми з простої родини. Я — вчителька на пенсії, чоловік — оператор газової станції. Нашій онучці півтора року. У листопаді має бути весілля Дениса. Сашко теж планував створити родину. Але замість святкового столу ми сіли за поминальний…

Рідні та друзі Олександра Качура присвятили його світлій пам’яті цей вірш-некролог:

Ти багато навчив нас:
любити, прощати всім,
Досягати мети,
цінувати сім’ю і друзів,
Радіти життю,
не тримати образ і гнів,
За своїх — до кінця,
навіть в пекельному крузі.
Знай: назавжди
залишишся сином і братом
По крові, по духу; коханим,
надійним другом.
Вічна пам’ять!
Спокій душі, Олександре!
Приходь уві снах,
коли стане сумно.

Редакція висловлює співчуття рідним і близьким Олександра Качура.