Не сумуй, гомінка моя Вінниця,
Із – перестуком – часу коліс…
Щось в душі моїй тане та міниться,
А в очах сяють… проліски сліз.

Хвилювань, як таких, не позбутися…
Коли в серці – ти здавна живеш.
І в турботах не шанс є забутися…
Як думки… на гостини зовеш.

Повернутися б з ніжними мріями
В рідну тишу… на довгі роки!
І розвіяти, сум, вітровіями…
Та чарівністю… Бугу-ріки.

Микола Собчук
м. Вінниця

Вінниця (вірш) Вінниця (вірш)Вінниця (вірш) Вінниця (вірш)