Антону Пустовгару навіки 21…
Захищаючи державний суверенітет України, 25 червня загинув юнак з Могилева-Поділь ського — Антон Пустовгар. Живим коридором зустрічала свого однокласника, друга, брата, щирого та веселого за життя хлопця багатотисячна громада. Дівчата з квітами та у чорних косинках не стримували сліз, бо Антон міг стати чиїмось з них коханим, кавалером, нареченим… Юнаки, ровесники Антона, стискали кулаки до болю, бо ще недодружили, недогуляли разом із своїм другом дитинства… Мліла від горя мати…
Могилів-Подільська громада втрачає наймолодших, найвідданіших своїх синів.
Напередодні тут поховали Олексія Юрчака. 28-річний солдат ЗСУ загинув в боях за Донеччину.
Немирівська громада прощається із В’ячеславом Поповим
Загинув їхній земляк – В’ячеслав Попов. В’ячеслав народився та проживав в селі Селевінці, йому було лише 28 років.
– Нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто його знав, любив та шанував. Сумуємо разом із вами та підтримуємо вас у годину скорботи. Вічна пам’ять і слава українському Герою! — у жалобі земляки.
Не стало Богдана Борща
Вінничанин загинув під Ізюмом… У суботу вінничани прощалися зі своїм другом — щирою, світлою, розумною людиною. Він любив життя, українські краєвиди, подільську культуру, тому пішов на фронт самовіддано захищати те, що любив…
Поховали героя на Алеї слави у Сабарові. Море людей оплакувало воїна, який сплатив найвищу ціну, щоб захистити Вінницю, Україну.
– Хто буде на Шипоті — запаліть гарну ватру на його честь, — закликали побратими.
Відлетіла у вічність душа Олександра Жолукевського
Герой — із села Козинці Вінницького району. Для рід них, близьких, земляків — це надзвичайно велика втрата.
– Олександр віддав своє життя за нашу свободу і мирне небо, якого, на жаль, більше ніколи не побачить.., — розділяє горе Турбівський селищний голова Ігор Соць.
Знову страшна звістка сколихнула Уланівську громаду…
Штаб-сержант Олександр Серебрянський загинув за Україну 26 червня в районі населеного пункту Времівка Великоновосільського району Донецької області під час обстрілу.
– Висловлюємо співчуття рідним та друзям загиблого захисника. Вічна та світла пам’ять ГЕРОЮ, — сумують у громаді.
У результаті мінометного обстрілу загинули два калинівських нац гвардійці – старший солдат Андрій Бондар та молодший сержант Володимир Четверук
Андрій Бондар народився 4 січня 1996 року у Загребельні Калинівського району. Після закінчення школи навчався у Вищому професійному училищі №7 Вінниці. Після одруження Андрій з родиною проживав у Черепашинцях. Останні чотири роки проходив службу за контрактом у Національній гвардії України.
3 липня у Черепашинцях та Корделівці провели в останню путь загиблого воїна.
– Старший солдат Андрій Бондар загинув 28 червня поблизу Лисичанська внаслідок артилерійського обстрілу російських загарбників. Ми з Ан дрієм разом з дитячого садка, разом служили, стали кумами, у 2016 році пішли на контрактну службу, — розповідає його друг і побратим Олександр Безживотний. — Перший контракт Андрій служив у мінометній роті, другий — був водієм. Він був у місцях, де тривали найзапекліші бої — у Сіверодонецьку, Лисичанську. Андрій був надзвичайно порядною людиною, вірним другом. Він завжди допомагав всім, коли не міг сам, просив інших, але не залишав друзів наодинці з проблемами. Дуже боляче втрачати друга і побратима, рідну людину.
У загиблого героя залишилася молода дружина, без батька — дворічна донечка.
Володимир Четверук народився 17 жовтня 1973 року у селі Громадське Літинського району. Разом із сім’єю проживав у Вінниці. Був призваний на військову службу по мобілізації у лютому цього року. Уся Літинщина в скорботі…
Захищаючи Сіверодонецьк, загинув Кузя
Юрій Кузьменко (23.02.1987 — 11.06.2022) загинув в результаті танкового обстрілу, виконуючи вій ськовий обов’язок з оборони міста Сіверодонецьк.
З початком повномасштабного вторгнення у складі батальйону «Свобода» виконував бойові завдання на Броварському напрямку та брав участь у звільненні міста Ірпінь, потім був мобілізований до лав НГУ (в/ч 3018) та відправився з підкріпленням на передові позиції батальйону у місті Сіверодонецьк.
Побратими відгукуються про нього як про просту та товариську людину, що беззаперечно виконував накази та стійко переносив тяжкість військової служби. Вдома у нього залишилися дружина та маленька дочка.
