Під Миколаєвом обірвалося життя Валерія Миколайчука

Захищаючи рідну землю від нападу російського окупанта, загинув 51-річний Валерій Миколайчук, житель с. Вила Томашпільської громади.

Валерій Володимирович захищав нашу Батьківщину ще з 2014 року як учасник АТО. Мужній та хоробрий воїн, старший солдат, кулеметник стрілецького батальйону, вірний військовій присязі. У бою поблизу с.Новомиколаївка Миколаївської області віддав життя за Україну.

Загинув Олександр Мороз з Вапнярської громади

Олександру тільки виповнилося 26… А вже 22 липня в бою біля Новомиколаївки Миколаївської області життєва зірка Олександра навіки згасла. Олександр Мороз був стрільцем-помічником гранатометника стрілецького батальйону. Жорстока війна забрала в донечки батька, в дружини чоловіка, у батьків сина.

Уже 11-й житель Липовецької громади поліг за Україну

Ігор Бардиненко народився у селі Щаслива. По закінченні школи вивчився на шофера. Згодом відслужив строкову військову службу і продовжив займатися улюбленою справою — працював водієм у будівельній компанії Вінниці. Одружився, виростив сина і доньку. Коли в 2014 році ворог розпочав агресію на Сході України, в числі перших пішов її захищати. Після демобілізації спробував знайти роботу в Поль­ щі. А коли ворог розпочав широкомасштабну війну, сам повернувся у 95 пересувну мотопіхотну бригаду, де вже воювали його побратими. Поліг при виконанні завдання у Миколаєві 17 липня.

Ще четверо своїх синів втратила Гайсинщина

24 липня в останній земний шлях проводжали відчайдушного воїна, справжнього патріота, безстрашного захисника України – Олександра Чаленка.

Олександр ще у 2014 році став на захист української землі в зоні АТО/ООС. Мав досвід у бойових діях і вболівав за українську державність. У перші ж дні з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов боронити нашу державу. Служив у складі 59 ОМБр, був вірним присязі солдатом, надійним побратимом та людиною слова. Загинув воїн Олександр Чаленко 19 липня на Миколаївщині під час виконання бойового завдання, отримавши важкі поранення, не сумісні з життям.

Поліг на полі бою й 51-річний Віталій Вихованчук. Він вступив до лав Збройних сил України ще в 2016 році. Був учасником АТО\ООС. Служив на посаді командира відділення енергозабезпечення взводу штабних машин роти зв’язку командного пункту польового вузла у 59 ОМПБр. Сержант Вихованчук загинув 17 липня у Миколаєві, отримавши несумісні із життям поранення під час ракетного ворожого обстрілу.

У селі Кущинці провели у вічність захисника України Михайла Демка

Знатний у Кущинцях землероб у перший день повномасштабного вторгнення російських окупантів пішов добровольцем захищати Україну, свою землю, свою родину. Проходив військову службу у складі 59 ОМБр. Загинув 19 липня на Миколаївщині внаслідок ворожого ракетного обстрілу, отримавши важкі поранення, несумісні з життям.

Кунківська громада прощалася з Михайлом Покотилом з села Носівці. Він пішов на війну вдруге… Був депутатом сільськоі ради, сином, чоловіком, братом, другом…. Загинув від ворожого обстрілу.

У Северинівській громаді жалоба

20 липня у районі населеного пункту Берестове Донецької області загинув старший стрілець механізованого батальйону, старший сержант, житель села Сербинівці — 45-річний Олександр Подгаєць. З перших днів він вірно захищав свою Батьківщину. Зокрема брав участь й у антитерористичній операції, за що 17 лютого 2016 року був нагороджений відзнакою Президента України.

Загинув 22-річний Олександр Хухлей

Він був випускником Вінницького інституту економіки. У навчальному закладі траур:

– На Сході під час виконання бойового завдання загинув випускник ВФКЕП ЗУНУ та ВННІЕ ЗУНУ Олександр Хухлей. Спочивай з миром, Воїне. Ти обов’язково побачиш з неба свою Україну вільною та квітучою, — сумують у навчальному закладі.

– Наш усміхнений, наш найменший… Брат, друг… Малеча, хто ж буде тепер постійно жартувати і яскраво посміхатись мені кожного разу… Я пам’ятаю ДУК ПС, потім позиції під ДАП, вже коли ти був в ЗСУ. Потім Київ, потім Схід…. Ти вимахав у чоловіка, яким ми усі безмежно пишаємось, сильного, сміливого і справжнього. Я мріяла побувати на твоєму весіллі. Мріяла побачити твоїх діточок…. Російська сволота, я до останього свого подиху ніколи вам не пробачу його смерті, — у великій скорботі волонтерка Тетяна Власюк.

Своє життя за Україну віддав Вадим Церковний

19 липня у Агрономічному вінничани прощалися із своїм другом, колегою, побратимом Вадимом Церковним. Море сліз і море болю за світлою людиною, за героїчним воїном.

Під Миколаєвом загинув Анатолій Черниш

– Добрий, відвертий, ввічливий… Любив Україну понад усе. Світлі спогади про Анатолія завжди будуть сильнішими за смерть… Нехай світла пам’ять назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя і спокій, — сумують друзі та знайомі.

Десантник з Бара до останнього подиху боронив Україну

Важка звістка знову прийшла до Барської родини… У бою за незалежність України з російськими окупантами загинув стрілець парашутно-десантної роти 41-річний Роман Белінський. Його ім’я навіки буде викарбуване на сторінках історії нашого краю як взірець мужності, патріотизму, незламності.

Герой повернувся додому

22 липня Тульчинська громада прощалася із захисником України Олександром Петровим. Живим коридором траурний кортеж із загиблим проїжджав через Крищенці, Нестерварку, Тульчин, Копіївку. Сотні земляків віддали останню шану Герою. Поховали воїна у рідній Копіївці.

Загинув жмеринчанин Анатолій Войтович

Головний сержант захищав нашу країну в Миколаєві, але 17 липня рука ворога забрала життя військового. Без люблячого чоловіка та батька залишилися дружина та син. Щирі співчуття родині загиблого…

Олег Семененко став небесним воїном

Віддав своє життя за жителів міста Горняк, що на Донеччині, де народився, за левківчан, бо тут жив і навчався, жителів Соколівки, де продовжив навчання у місцевій середній школі, за мешканців Вінниці, де працював. Віддав життя за усіх нас…

Олег жив і працював для блага не лише своєї родини, а України. Створив мале підприємство з обробки декоративного каменю. А 18 квітня покинув улюблену справу і пішов на військову службу до ЗСУ. Брав участь у боях у Донецькій області. Загинув 26 травня біля Авдіївки.

Загинув журналіст Микола Рачок

Микола — автор україномовного видання InfoCar, редактор новин, автор статей, філолог за освітою.

Ось як про Миколу згадують його колеги і друзі:

– З перших днів великої війни Коля пішов захищати країну. Занадто світла, занадто інтелігентна людина, без бойового досвіду, без якихось фізичних даних, без військової спеціальності. Але ніхто цьому не здивувався, бо знали, що він не може не піти.. За ці 5 місяців патріотизм, мотивація та сила духу зробили з Колі воїна. І за його наснагу доля подарувала йому смерть, про яку мріє справжній боєць. Його підрозділ (58 бригада) неочікувано прийняв нерівний бій з досить чисельним загоном «вагнерівців». Ворога було повністю знищено. Прорив зупинено. Трупи «елітних» спецпризначенців купами валяються навколо позицій. За словами побратимів, Коля був справжнім воїном і свідомо йшов у бій… Він загинув за нашу майбутню перемогу.

Тростянеччина в жалобі

Навічно залишився на війні захисник України, старший солдат Володимир Окульський із села Демківка... Він загинув 17 липня, виконуючи військовий обов’язок на Миколаївщині. Вічна слава герою!

Вадиму Галеті було лише 20…

20 липня живим коридором зустрічали у Малих Крушлинцях 20-річного Вадима Галету. 17 липня головний сержант 3-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону в/ч А1619 поліг у бою за нашу свободу. Кляті рашисти будуть відповідати за обірване молоде життя нашого патріота…

У боях за волю України загинув барчанин

Молодший сержант, командир стрілецького відділення Сергій Заєць віддав своє молоде життя заради всіх нас, заради перемоги над ненависним ворогом. Тепер він у Небесному війську. Світлий, добрий спомин залишиться в серцях тих, хто його знав, любив, поважав.

Сум і біль у Тиврівській громаді

На Миколаївщині у кривавій війні від рук російських окупантів під час боїв загинув житель села Рахни-Польові — Михайло Синевудський. Коли біда прийшла на Україну, Михайло, не вагаючись, пішов на передову разом зі своїм сином та братом дружини. Відважний боєць не ховався за спини побратимів, мужньо захищав кордони від ворога і його найманців. І понад усе бажав миру на Україні і найшвидшого повернення додому з перемогою. А вдома чекали дружина Алла, троє дітей і троє онуків…