Під час штурму Мар’їнки загинув Олег Рогозянський

У Гнівані розповідають, що 34-річний Олег у цивільному житті отримав фах будівельника, але усе його життя займав футбол, був гравцем ФК «Гнівань». Мав багато друзів, був відкритим та щирим. Влітку пішов добровольцем на війну. Після військових навчань воював на Донецькому напрямку, сміливо та мужньо захищаючи нашу Батьківщину від агресора. У захисника залишилися дружина, дві доньки 6 та 13 років та батьки.

Тростянеччина зустрічала на щиті героїв…

24 вересня, внаслідок важкого поранення, отриманого при стримуванні атак ворога на Донеччині, помер житель села Ободівка Володимир Кіпорук.

– Володимир став до лав захисників України ще в перші дні війни і мужньо боронив кожен клаптик рідної землі до останнього. Завжди справедливий, розсудливий, відповідальний та товариський, – згадують у Тростянецькій громаді. У чоловіка залишилося двоє дітей, овдовіла дружина.

На війні проти росії загинув військовий Роман Огороднік, родом з Тростянця. Романові був 31 рік. Він загинув 1 жовтня на Донеччині. У військового залишилися батьки, овдовіла дружина.

Батьки втратили єдиного сина

Вінничанин Валентин Присіч загинув, захищаючи незалежність України. Осиротіла батьківська хата, бо Валентин був єдиним сином. Вінниця прощалася з Героєм 25 вересня. Поховали його на кладовищі села Пирогово.

А 28 вересня Вінниця зустрічала на щиті Героя Олексія Браткова. Його поховали на Алеї слави у Сабарові.

Григорій будував будинки для людей і мріяв розбудовувати Україну…

Іллінеччина попрощалася з героєм-захисником Григорієм Фльорком.

2 жовтня жителі сіл Сорока та Кальник живим коридором, зустрічали свого земляка — 47-річного Григорія Фльорка.

– Разом з дружиною виховали чудового сина, у с. Сорока облаштував прекрасний будинок. Григорій був господарем і майстром на усі руки. Він зводив добротні будинки для людей, даючи надію на життя багатьом сім’ям і родинам. Адже він і сам любив життя, дбав про свою родину. Але коли на нашу рідну землю ступив ненависний чобіт окупанта, він не стояв осторонь, не ховався, а на початку березня пішов на фронт, у лави артилеристів, захищати свою землю, свою Батьківщину, свою сім’ю та родину. Та, на жаль, 29 вересня солдат Григорій Фльорко загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, — повідомили у громаді.

У боях за Лиман загинув Анатолій Ромашов з Оратова

У самому пеклі фронту, під Лиманом, 28 вересня загинув житель с. Ора­тів 45-річний Анатолій Ромашов.

– Анатолій Васильович 1 липня був мобілізований до лав ЗСУ.

Після тяжкого повідомлення про його загибель лікарі боролись за життя дружини Оксани Василівни, яка не може змиритись з найважчою втратою свого коханого чоловіка, друга, порадника. Це неможливо передати словами…

Немає слів, щоб зменшити біль батьків Анатолія Васильовича, які проживають у м. Бар. Горе у ще молоденьких донечок Ілони і Анни, яким батько ще дуже був потрібен, — повідомила голова громади Галина Лошак.

Ігор потрапив під артобстріл

– Вінничанин Ігор За­єць 19 вересня, виконуючи наступальні операції поблизу н. п. Новоселівка Донецької області, потрапив під артилерійський об­стріл, в результаті чого отримав множинні осколкові поранення, несумісні з життям. Родина втратила сина, чоловіка та батька. Залишилась дружина з маленькою донечкою, — сумну звістку повідомила Олена Гурзенкова.

30 вересня у місті Він­ниці відбулася церемонія війсь­кового поховального ритуалу загиблого захисника України. Поховали Героя на діючому кладовищі у Сабарові.

Похоронку отримали у Хмільнику

28 вересня, захищаючи Україну, у районі н.п. Білогорівка Луганської області загинув старший сержант 28-річний Максим Андрущак.

– Ми не забудемо жодного, хто поліг за рідну землю, не пробачимо жодного втраченого життя! Здобудемо Перемогу! А наші вороги згинуть безславно. Ніхто і ніколи не здолає міць українського народу, — в жалобі земляки.

Залізничник поліг на фронті

1 жовтня у Козятині день жалоби за Валерієм Поповим.

– У цивільному житті він був провідником Київської вагонної дільниці. З 1991 року працював на залізниці. Тут, у ВЧ-1, працює провідником і його дружина Катерина. На початку вторгнення він став до лав територіальної оборони рідного Козятина, а загинув 26 вересня на першій лінії фронту в районі Бахмута. Добрий і світлий спомин про Валерія назавжди лишиться у пам’яті тих, хто його знав і шанував, — кажуть колеги.

26 вересня на фронті загинув його земляк – 44-річний Ігор Фомін.

Укрив навіки себе славою Героя

У бою з ворогом на Донеччині 18 вересня загинув житель села Долиняни Вік­тор Таран. Військовому було 35 років.

Віктор — учасник АТО/ООС. Не стояв осторонь і після повномасштабного вторгнення.

– У розквіті сил і життя… Така ціна миру і волі, ціна наближення нашої перемоги… Віктор укрив навіки себе славою, адже загинути в бою за Батьківщину — велика честь для чоловіка. Пам’ять про Вік­тора житиме завжди в нашій громаді, в Україні! Вічна слава Герою! — у жалобі Мурованокуриловецька громада.

«Мам, я в бою за волю пішов в далечінь»

Барська громада втратила ще одного славного сина — на війні загинув сержант Михайло Ласюк із с. Слобода-Ялтушківська. Трагічну звістку повідомили у Барській міській раді:

Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка — віддав своє життя за цілі­с­ність і незалежність України. На віки-вічні його ім’я буде вписане в історію нашої громади та України як воїна-Героя. Глибокі слова співчуття та підтримки родині, друзям, товаришам і побратимам Михайла. Вічна пам’ять Герою! Вічна слава Герою!