Наклеп, фальшування, предвзятість чи передвиборчий піар з елементами  корупції?

Спочатку в Мережі з’явився пост проректора з наукової роботи медуніверситету Олега Власенка. Він заявив, що йому незаконно «шиють» фальшування.

І що напередодні виборів ректора вишу це може вважатися спробою скомпроментувати його, як майбутнього кандидата.

Ось яку заяву зробив проректор Власенко:

“Друзі, сьогодні був розчарований повідомленням в.о. ректора Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова Вікторії Петрушенко про те, що викрито якийсь факт підробки документів, та мене без жодних експертиз відповідних органів, доведених фактів, з порушенням чинного законодавства звинувачено у фальшуванні.

Наразі мені дуже важко зрозуміти істинну причину такої заяви, але коли я приймав рішення балотуватись на посаду ректора медичного університету, я вважав, що це буде конкуренція ідей та думок про майбутнє університету.

Я буду непорушно стояти на принципах того, що університет не повинен перетворитись на майданчик для переслідувань, викладачі університету не повинні здійснювати викладацьку роботу в страху, що завтра вони можуть бути звільнені тільки за, те що мають власну думку.

Студентське самоврядування не повинно бути під контролем ректора, а всі наші кафедри повинні мати свободу дій та автономію у своїй роботі. Кожен викладач це унікальний спеціаліст, і виключна повага до кожного – це і є справжнє майбутнє нашого університету. Слава Україні!”

Редакція звернулася за коментарем щодо цього конфлікту до во ректора Вінницького медуніверситету Вікторії Петрушенко.

Ось що вона розповіла:

“Близьким особам – високі бали, а також виконання чотирирічних навчальних планів у чотири місяці». Саме так можна було би назвати цей пост.

Мене нітрохи не здивувала інформація, розповсюджена проректором із науки, проф. Олегом Власенком, де він спробував із запізненням відреагувати на мої повідомлення про  ведення Службового розслідування з питань виявлених порушень.

Основна інформація, котру треба знати про факти, за якими ведеться робота Комісій:

– Відкрито факти прямого конфлікту інтересів. О. В. Власенко, всупереч нормам чинного законодавства, що прямо визначають коло «близьких осіб», підписував документи своїй невістці. Вона захищала дисертацію «за прикріпленням», перебуваючи в прямому підпорядкуванні Власенка. Тривалий час працювала в паралельному прямому підпорядкуванні дружині Олега Володимировича (власній свекрусі). Це порушує вимоги антикорупційного законодавства, містить ознаки зловживання службовим положенням.

– О. В. Власенко поставив власній невістці «200 балів» за прослухану в нього дисципліну для аспірантів. Так само «відмінно» поставила і свекруха. В родинних стосунках, звісно, не бачу нічого поганого. Однак, у таких випадках, як підписи важливих документів чи оцінювання, родичі беруть «самовідвід» (пишуть заяву про конфлікт інтересів, а керівництво призначає інших викладачів і керівників).

– Хоча проф. О. Власенко має достатній стаж роботи і знайомий із основами антикорупційного законодавства, але він не відмовився головувати на засіданні Вченої ради, де затверджувалася тема дисертаційної роботи невістки. Родичі навіть підписували здобувачці наукового ступеня документи про звітність замість (!) наукового керівника роботи. Такий комічний досвід заміни наукового керівника маємо вперше.

– Вражає кількість документів із особових справ, де взагалі відсутні належні дозволи та підписи ректора, дати і номери протоколів тощо. Таким неналежним веденням службової документації проректор підставляє не лише власну невістку, але й усіх аспірантів.

– Відзначено факт проходження іншою аспіранткою, чиїм науковим керівником виступає О. Власенко, курсу чотирирічної аспірантури за чотири місяці. В минулому здобувачка вже навчалася в аспірантурі іншого закладу, де не захистилася. У ВНМУ Науковий керівник спробував піти шляхом «перезарахувань», перезараховуючи їй дисципліни, що не співпадають за назвами (!), кредитами, годинами. Крім того, відсутня заява аспірантки про прохання здійснити такі перезарахування.

– В доповідних записках окремих співробітників фігурує прикрий аспект. Так, проректор Власенко викликав деяких викладачів до себе в кабінет і просив «перезарахувати» певні дисципліни, хоча їхня назва не відповідала назві курсу з ВНМУ. Чи є в такій поведінці ознаки адміністративного тиску на викладачів? Чи не порушено норми академічної доброчесності? В усякому разі, надзвичайний поспіх може свідчити про гіпотетичну зацікавленість людини.

В умовах сучасного законодавства, розпочати службові розслідування без підстав неможливо. Таких підстав Університет має достатньо. Перераховані вище – лише частина.

Звісно, я намагалася попередньо спілкуватися з проректором Власенком, але він лише мовчав, посміхався або відповідав щось дивне: «Я так зробив, бо захотів». Написати «Пояснювальну записку» взагалі відмовився. Я прийняла закономірне рішення, на яке маю право: створила Комісії із проведення розслідувань.

Комісії не судять і не ображають проректора, а лише фіксують і намагаються пояснити викриті факти недбалості, порушень чи конфлікту інтересів.

На мою думку, щоб якось виправдатися і викликали жаль, О. Власенко дещо схитрував. Він сам оголосив себе «кандидатом у ректори ВНМУ». Водночас, перелік кандидатів у ректори ВНМУ наразі взагалі відсутній, оскільки Міністерство ще навіть не здійснювало їхню реєстрацію! Весь процес почнеться пізніше… Нині про реєстрацію навіть не йдеться. Відтак, хитрощі проф. Власенка схожі на крок, покликаний зафіксувати себе в ролі «постраждалого».

З інформацій, розповсюджених паном Власенком, випливає, що він один розчарований. Але, як керівник, я би хотіла звернути увагу: розчаровані його діяльністю всі працівники підпорядкованих проректору Наукового відділу та Відділу аспірантури й докторантури, що висловили йому письмову недовіру. Невже їхню думку не треба враховувати? Чи, можливо, не слід звертати увагу на доповідні записки професорсько-викладацького складу?

Робота Комісії має відбуватися об’єктивно, з урахуванням усіх обставин. Щиро закликаю проф. Власенка сприяти роботі Комісій і не публікувати недостовірну інформацію”.

Наскільки ця історія безпосередньо пов’язана з виборами, про які офіційно можна буде говорити лише після 29 червня, вирішуватиме колектив університету

Певно, там є симпатики кожного з ймовірних майбутніх кандидатів. Але, очевидно, що пора змін, продиктована війною, торкнеться і всіляких заплутаних сімейних схем отримання наукових ступенів та звань. До речі, як повідомляють наші читачі, вона прижилася майже у всіх вінницьких вишах. І з цим, дійсно, потрібно негайно розбиратися компетентним службам.

Анатолій Жучинський