Шановна редакціє, вже більше року б’ю тривогу стосовно Тульчинської зони відпочинку на Броварському ставку та про стан громадської «кршталевої» криниці, яка знаходиться там же.

Однак, як кажуть, «ні слуху ні духу».

Щоправда, перед святом Івана Купала приходив працівник з мотокосилкою, трохи подзижчав на «пляжу». Зверніть увагу – пісок на пляж, якщо це місце можна так назвати, не завозився років 5. Кілька разів приїздив трактор з причепом, завантажили мішки з сміттям, яке зібрали рибалки – любителі, і на тому усе закінчилось. А сміття як було, так і залишилось.

«О верби-верби»… До старих «висяків» на 100-літніх деревах добавились нові після літнього бурелому. Правда, люди дещо прибрали на дрова. Приїздив посланець від пана, чи то друг, чи то сват, голови з сином, і оглядав 100-літні вільхи, це наше українське червоне дерево, їх то залишилось там півтора десятка, та коли я запитав, що він оглядає, то він мені сказав: «Мені сказали, щоб я зрізав обламані вільхи та пустив на гроби». Але ж ці дерева захищають від вітрів. Тому я сказав: нехай пан голова прийде і покаже те дерево, яке він за більш ніж 14 років посадив біля ставка.

У березні 2006 року прийшов він до влади, а уже взимку, з 2006 на 2007, на березі ставка вирізав близько 1,5 десятка багатолітніх тополь, натомість не посадив нічого.

Ось уже і літо, а «кришталева» криниця так і залишається в занедбаному стані, і все впирається у крилатий вислів наших чиновників: «А мені що з цього». Кажуть, що невдовзі знову вибори до місцевого самоврядування і знову будуть змагатися за владне крісло. Корито, звичайно, не бідне, заробітна плата більша, ніж у президента, та плюс пенсія держслужбовця, та при кожному підписанні документів: «А мені що з цього». У людей одне питання: «Коли вони уже понаїдаються?»

М. Підгорний