В Україні та на Вінниччині зокрема, масово скорочується поголів’я свиней. Тільки за останні три роки їх стало менше на 30%. Одна із причин ― це африканська чума. Крім того, значна частина свиней знаходиться руках приватних підприємців, які скорочують своє господарство через високі ціни на корми і м’ясо. В результаті займатися розведенням свиней малим підприємцям стає економічно невигідно. Невже і справді через якихось десять років свинина для українців стане дефіцитом й те саме відоме на всю країну подільське сало ми будемо імпортувати?!
Віталій Волинець з Хмільницького району не один рік торгує свининою на ринку. Розповідає, що вирощує свиней на своєму подвір’ї. На життя не скаржиться, мовляв, товар швидко завжди розбирали. З гордістю показує білосніжне сало і пропонує скуштувати. Справді, смачне. За його словами, бізнес має невеликий, в господарстві залишилося три свині, годує їх із вирощеного на земельному паї. Та цього року через карантин та здорожчання кормів і ветпрапаратів тримати поросят не зовсім вигідно.
-Свинячий бізнес занепадає: корма дорогі. Щоб купити порося, треба викласти 1,5-2 тис. грн. Вигодувати його — важка праця, після всіх витрат прибуток невеликий. Щоб свиня набрала вагу трохи більше центнера, треба згодувати в середньому 700 кілограмів зерна, -каже чоловік. – Кілограм збіжжя коштує три гривні. За кілограм живої ваги дають не більше 40 гривень. Хіба то великі кошти? Мені вигідніше гусей і качок купити. На траві і рясці виростають за три місяці. Або кролів завести. Ті на траві можуть все літо пастися
Тетяна Єрмолаєва із Козятинщини близько п’яти років теж займалась вирощуванням свиней. Але відмовилась від них та перейшла на рослинництво – сіє зернові.
«У нас були працевлаштовані четверо людей. Щомісяця для поголів’я потрібно було купувати комбікорм та зерно. Зрештою, після реалізації виходило чистого прибутку не так вже й багато. Тваринництво –річ довготривала, адже свині та велика рогата худоба ростуть багато років. Ти маєш займатись поголів’ям, маточником, мати породу та слідкувати за генетикою. Все це займає від трьох до п’яти років, а в нашій країні кожні півроку змінюються закони, бюджетний кодекс та зростають податки. Одним словом, в нас, фермерів, немає страховки, що нічого не зміниться за той час, поки ти будеш вкладати у свою справу та розвивати її. А ще не існує жодної державної підтримки для малого та середнього бізнесу. Особисто моя позиція – коли в селі буде три-чотири дрібних фермери, це в тисячі разів краще ніж один великий. Тому що перші залишаються на місці, розвивають громаду, думають про дорогу та односельчан. По друге, ціна на м’ясо теж весь час то опускається, то підіймається. Але проблем зі збутом не було, адже існують великі виробники та м’ясокомбінати. Крім того, зараз свинарство переживає таку страшну хворобу як чуму. Тобто ти вирощуєш тварин, вкладаєш гроші, а тоді тобі забороняють її реалізувати. В кращому випадку ти її годуєш і чекаєш три місяці, поки вони ще більше виростуть, хоч і не треба цього робити. В результаті заробиш вже менше. В мене є фермери з Вінниччини, яким взагалі через чуму всіх свиней знищили і нічого не повернули. То ж тоді постає вибір – чи мати тваринництво із людьми, процесами, відсутністю гарантій і величезними ризиками чи все ж перейти на більш вигідне рослинництво. Ми вибрали останнє . Безумовно, тут теж є ризики, але менші. Ти повинен посіяти, зібрати, покласти в склад і зиму відпочивати, поки не буде та ціна, яка тебе влаштує, – каже Тетяна Єрмолаєва. –З одного гектара збираємо від 50-70 центнерів пшениці. Цьогоріч за тонну мають платити 5600-5700 гривень. Але зараз на півдні України засуха, то ціну мають підняти. Рентабельність стовідсоткова».
Україна могла б завалити свининою Європу. Але, мабуть, це комусь невигідно. Тому й господарюємо в екстремальних умовах – із валідолом у кишені. Хіба не так?
Вікторія Снігур
