Бо саме завдяки його працелюбству та наполегливості відродилася не лише стара козацька церква у Малій Ростівці, відродилося село і навіть район!
– Ви ж не місцевий, в Оратів приїхали вже після інституту?
– Так, приїхав сюди у 1984 році. Родом із Хмельниччини, але жив у Києві, закінчив КПІ. Потім працював в Якутії. В Оратів доля занесла, можна сказати, випадково. Розбудував пів району… Адміністрація райспоживспілки, санепідемстанції, податкової, майстерні, майже в кожному селі тваринницькі приміщення, храми в Оратові та Балабанівці…
У 1993 році у Малій Ростівці збудували цех з виробництва ковбас. Його потужність була в рази більша навіть за Вінницький м’ясокомбінат!
– А як стали фермером, це ж не пов’язано із вашою професією?
– Мені завжди було цікаве щось нове. А професія здобувається на практиці з досвідом. У 1997 році наше фермерське господарство «Агроросток» починав із 46 га землі, а тепер тисяча!
– А правда, що працівники вашого господарства отримують найвищу в районі зарплату?
– Так, я взагалі не розумію, яка може бути «урівнялівка». У комбайнерів титанічна робота, от вони й отримують по 30-40 тисяч.
(Для довідки: у господарстві працює 40 працівників і середня зарплата у них 14 тис. грн. – авт.).
– А є підтримка фермерства місцевою владою?
– Так, я сам депутат Оратівської райради, очолюю «освітню» комісію. З головою районної ради Галиною Лошак у нас тісна співпраця та порозуміння щодо розвитку громади.
– Кажуть, що ви великий прихильник усього українського і навіть техніку використовуєте лише вітчизняного виробництва, це так?
– Ми повинні підтримувати національне виробництво, бо це добробут нашої країни. Неодноразово звертався до влади на усіх рівнях з цього питання. А техніка у нас різна: Т-150, «Славутич», МТЗ і навіть «Джон Дір» один.
– А розкажіть про ваш унікальний метод обробітку землі. Який секрет високих врожаїв?
– Це завдяки моєму сину, він багато читав про землеробство наших пращурів. Довго мене вмовляв. Зрештою, ми таки відмовилися від оранки, чітко дотримуємося сівозміни, ніяких ГМО сортів, мінімум пестицидів та гібрицидів. Навіть цьогоріч, у вкрай складних кліматичних умовах, визріває потужний урожай кукурудзи, 57 центнерів з гектара збіжжя дала рання група зернових. У нашому господарстві ніхто жодної соломинки не спалить, всі пожнивні рештки використовуються.
– Ви один з небагатьох орендарів, які дбають за соціальну сферу. Які соціальні проєкти уже вдалося реалізувати?
– Об’єднавши сільську громаду та власні можливості, фермерське господарство у рекордні строки газифікувало Малу Ростівку. Будівництво та ремонт доріг на вулицях села, їхній благоустрій, влаштування водогону відбувається коштом господарства. У Чагові проводяться роботи зі створення центру надання соціально-побутових послуг.
– До відновленої вами козацької церкви сьогодні з’їжджаються віряни з усієї України. Це було ваше духовне покликання?
– А як було дивитися на ті руїни?.. Так само й важко сьогодні споглядати за станом садиби Леонтовича… Наша влада не вміє цінувати історичні пам’ятки, якою є і церква у Малій Ростівці. Як показала експертиза дерева, їй близько трьохсот років. При реконструкції намагалися зберегти автентичність храму. Нині сюди дійсно з’їжджаються люди з усіх-усюд. Ми маємо залишити нашим нащадкам свою історичну та духовну спадщину.
Петро Покорнюк
Міла ПОЛІЩУК
