Але зараз вона працює хірургом в Арабських Еміратах. Чому вирішила ризикнути та поїхати за кордон — читайте далі.
– Маргарито, тобі вже 32 роки, ти проживаєш в Еміратах. Як проходило навчання та життя в Україні?
– Я навчалася у школі №2, потім закінчила з золотою медаллю медичний клас у ліцеї №7. Вступила на безкоштовне навчання до ВНМУ ім Пирогова і закінчила з червоним дипломом. Отримала контракт на 5 років у державній поліклініці. Відпрацювала, але мені було дуже важко. Тому що працювала лише на пів ставки як стоматолог з червоним дипломом на зарплату 740 гривень.
– Нам відомо, що зараз в Еміратах ти успішно працюєш лікарем. Як та коли ти ризикнула виїхати за кордон?
– Ще будучи в Україні, я глибоко розчарувалася нашою системою медицини та владою. Я люблю свою країну, бажаю їй лише добра! Проте майбутнє побудувати тут вкрай важко. Я постійно навчалася, ходила на нічні чергування, сиділа годинами в бібліотеках, не пропускала жодної лекції, у мене не було часу навіть думати про влаштування свого особистого життя. Але коли я подивилася на те, що мої однокурсники гуляли по нічних клубах, зустрічались та на повну відпочивали, коли я так важко працювала… А потім виявилося, що в них вже свої приватні клініки та реклами по всьому місту висять… «Папіки» і «маміки» повирішували. Мені стало дуже образливо. Адже я так довго йшла до успіху… Та коли був розподіл, то навіть місце в державній лікарні важко було знайти.
І в той нелегкий для мене період я і познайомилася зі своїм коханим чоловіком. Один одного ми знайшли в Інтернеті. Два роки переписувалися, і я зрозуміла, що це воно — справжнє кохання мого життя. Час від часу він телефонував мені, але я ніколи не відкривала камеру. Коли стало зрозуміло, що наші почуття взаємні, він запросив мене до Єгипту. І після такої довгоочікуваної зустрічі ми одружилися – 27 червня, на мій день народження. Ось так здійснилася моя справжня жіноча мрія — жити поблизу моря. Майже рік щасливого життя з коханою людиною пройшов у Хургаді.
– А як із роботою у Єгипті? Там дійсний наш диплом? Важко тобі було працевлаштуватися? Чи посприяв твоїй кар`єрі твій чоловік?
– Звісно, важко, тому що це була чужа країна для мене спочатку. Чоловік завжди підтримує мене, не покидає ні в горі, ні в радості. Але щодо роботи, то починала я зі звичайних маленьких клінік та аптек. Також якийсь період працювала в госпіталі. Проте бачила перспективу, тому було значно легше чесно та віддано працювати в медицині. І це дало свій результат.
– Зараз ви успішно працюєте та проживаєте в Арабських Еміратах разом з чоловіком. Чому вирішили та як вдолося переїхати в одну із найзаможніших країн світу?
– Емірати — це дуже багата країна. І це не може не радувати, коли все чесно та справедливо. Бо коли все чесно та прозоро, то жити стає набагато краще. Тут закон є закон, і його всі дотримуються. Є відповідні правила поведінки. 24 години на добу за тобою спостерігають, і це не лякає, а навпаки, ти розумієш, що твоє життя бережеться. Ініціатором переїзду був чоловік, тому що він мав вже тут роботу, а я була не проти, також хотілося розвиватися.
– Чи реально взагалі порівняти Україну та Емірати? В чому найбільша відмінність?
– В Еміратах немає системи «кумівства» або «рішити все по телефону». Тут все організовано. І посправжньому цінуються професіонали. А це обов’язково чесні та порядні люди… Я працюю щелепно-лицьовим хірургом у медичному центрі. Влаштуватися на роботу нелегко. Українські дипломи тут не проходять. Потрібно заново захищати знання. Але якщо ти професіонал і в тебе є мета, то тебе обов’язково побачать. Я ці етапи пройшла.
– Ким працює твій чоловік? Як його родина ставиться до того, що ти християнка?
– Мій чоловік працює фінансовим менеджером. Я християнка, а він мусульманин… У нас немає ніяких проблем і ніколи не було на цей рахунок. Він не змушує мене носити паранджу, хоч і віруючий, проте в нас немає жодних суперечок чи непорозумінь. Я не живу в гаремі. А він у всьому мені допомагає. Навіть на кухні. Тому не важливо, з яких ви світів. Якщо ваші серця закохалися одне в одне — це доля…
Софія Копач
