І ніякого «Все включено!» у 5-ти зіркових готелях, до чого звикли наші мандрівники! Бо унікальний вінничанин Вадим не просто застряг у Дахабі, а вже 6-ту зиму зимує в теплих краях і днями знову збирається «у вирій» до Єгипту…
До речі, на інтерв’ю для “33-го каналу” Вадим прийшов не з пустими руками, а дошкою із 750-ма цвяхами. Своєрідний тренажер для ніг пан Редько освоїв уже кілька років тому, а тепер сам виготовляє цю «диковинку» для екстремалів-цвяхоходів!
– Вадим, як тебе занесло до не туристичного Єгипту? І тебе там не сприймають, як білого «чужинця»?
– Я зимую в Єгипті із 2011-го… Але кілька зим я пропустив і загалом провів там уже 6 зимових сезонів. Все почалось із захоплення фрі-дайвінгом – пірнанням на великі глибини із затримкою дихання. І в Єгипті це все дуже просто – заходив у тепле Червоне море і одразу глибоко… Тому це моє основне захоплення там.
– А зимувати там справді дешевше ніж платити комуналку на Вишенці?
– Раніше було дешевше, тепер трішки ціни піднялись. Але комуналка реально це 20-30 доларів, якщо це не спекотний сезон і увімкнений кондиціонер. Загалом найняти квартиру там прямо над морем коштує не дорожче ніж у Вінниці чи Одесі… Але ти живеш в абсолютно натуральному світі, серед чистої природи, їсиш натуральні продукти і серед відкритих щирих людей. Плюс там не має алкоголю та міської суєти і це дуже розвантажує голову. Прийняли мене в компанію не одразу, бо люди там живуть за простим принципом – взяв – віддай! Якщо ти тільки береш, то тебе швидко виженуть із кола спілкування. Буває важко, були абсолютно голодні дні, навіть тижні, але новий день приносить тобі нове диво, нові зустрічі, емоції та їжу – духовну, музичну і в тарілці… Заробити грошей іноземцю в Єгипті майже не реально, бо це заборонено Законом. Але коли ти граєш на дивній трубі Діджеріду з екваліпту в кафе до 3-ї ночі для всіх, коли ти приводиш компанію іноземців, які все замовляють і платять чайові – то тебе приймають, тебе пригощають і садять за спільний стіл. І класні відчуття…
Більше читайте в цю середу в газеті “33-й канал”.
Не ходить по цвяхах. А стоить 😉