Вже другий тиждень точиться боротьба дружини покійного Володимира Чорновуса із жителями села Перемога, що в Козятинському районі.
Жінка звинувачує нових власників будинку, де проживав її покійний чоловік, у паплюженні світлої пам’яті героя. Адже вони вирішили зняти пам’ятну дошку, яка стоїть на честь одного з перших загиблих воїнів АТО. Як виявляється, після смерті чоловіка будинок перейшов у спадок його батькові та брату. А побратими, воїни та друзі із села, вирішили встановити в честь його пам’яті дошку.
– Хто б міг подумати, що найближчі люди покійного героя України продадуть будинок і дозволять зняти цю дошку? — розповідає дружина Катерина Чорновус.
– Ми з чоловіком познайомилися у Козятині, коли він ще навчався. Потім він отримав направлення на службу в Ужгород. Відповідно, ми переїхали та одружилися. Там він служив до початку АТО. Ми встигли разом відсвяткувати день народження синочка, йому якраз виповнився 1 рік. Це було в лютому, коли чоловік був у відпустці. Але розпочалися військові дії, і він сказав, що йому терміново потрібно у відрядження. Зібрався і поїхав на війну, хоч про це нікому і не сказав. Лише за 5 днів до його смерті я дізналася, що він знаходиться на війні. Загинув при виході з Луганського аеропорту 19 липня 2014 року. Я з маленькою дитиною знаходилася у мами в Козятині. Цей день повністю змінив моє життя. Вирішили його поховати на рідній землі — в Козятині, і через деякий час товариші встановили пам’ятну дошку на фасаді будинку, де він проживав. Він, як ніхто інший, був патріотом своєї країни і любив своє рідне село. Його там поважали і поважають по цей день. Так, ця дошка — це біль, але спершу — повага та пам’ять. Я думала, що зможу привести свого сина та показати, що ось тут жив твій тато. Але не склалося. Чому не шанують та не поважають героїв? Чому не сприяють тому, щоб підростаючі покоління знали тих, хто віддав своє життя за наше мирне небо? Те, що хочуть зняти дошку мого покійного чоловіка з будинку, де він жив, просто розриває мою душу.
Ось що розповідає голова села Перемога Майя Поліщук:
– Вже кілька тижнів ми разом боремося за світлу пам’ять нашого загиблого героя. Коли до мене звернулася дружина загиблого, ми були неабияк шоковані. Ніхто навіть подумати не міг, що нові господарі захочуть її зняти. Можна навіть сказати, що вмовляли всім селом. Звісно, допомагали і місцеві депутати. Власники розповідають, що при купівлі цього будинку вони домовилися зі старими господарями, що цю дошку можна зняти. Ми докладемо всіх зусиль, щоб ця пам’ятка знаходилася тут постійно. Ми патріоти, щиро та віддано готові боротися за права наших героїв. Ми здивовані байдужістю до долі героя нових власників будинку. Він захищав їх та їхніх рідних. І заплатив за це життям…
А вони ось так дякують?
Софія Копач
