Родина Виходзів на Оратівщині відома. Її голова Петро Васильович очолює селянсько-фермерське господарство «Ескіт», створене 2000 року.

– Орендуємо земельні паї селян з Рожични, Оратівки та Осични, всього у обробітку господарство має 1200 гектарів. Вирощуємо традиційні сільгоспкультури, маємо також і підсобні промисли – млин, олійню, пасіку. Займаємось і вирощуванням риби. Усе це дає змогу утримувати 20 постійних робочих місць, на період сезонних робіт їх кількість зростає до 30.

– Фермерство – справа сімейна…

– Так, два сини – Юрій та Василь також створили власні фермерські господарства, відповідно, «Династія» та «Династія В», і спільними зусиллями ми обробляємо 1400 га. Урожайність нинішнього важкого року в цілому непогана, зокрема озимої пшениці – 68,8 ц/га, озимого ячменю – 63 ц/га, ярої пшениці – 63 ц/га, ярого ячменю – 65 ц/га, що дає можливість вчасно розрахуватись з пайовиками та сплатити податки. Їх, до речі, минулого року було понад 1 млн 700 тис. грн.

– Тобто і сільський бюджет має надійне джерело прибутків?

– Рожична, де розташована виробнича база господарства, та Оратівка увійшли до складу Оратівської об’єднаної територіальної громади, тому перерозподіл бюджетних коштів відбувається в райцентрі. А село, його соціальна інфраструктура, як і раніше — об’єкт турбот господарства.

В Оратівці провели внутрішній ремонт будинку культури, поміняли покриття даху на фельдшерсько-акушерському пункті, облаштували артезіанську свердловину. У Рожичні власним коштом, а це 1 млн 200 тис. грн., відремонтували дитячий садок, займаємось благоустроєм вулиць села, відремонтували будинок культури, пам’ятник загиблим воїнам.

– Рожична відома і неперевершеним святкуванням Водохреща, традицію зберігаєте?

– Рожична, як і багато сіл в Україні, зазнала непоправних втрат у часи голодомору: якщо 1931 року у селі нараховувалось 350 дворів і 1300 жителів, то восени 1933 залишилось 180 дворів та 442 жителі. Залікувати генетичну пам’ять того жаху рожичанам і покликані, в першу чергу, духовність, віра. Господарство збудувало церкву в Оратівці, відремонтувало церкву в Рожичні, а святкування Водохреща дійсно збирає жителів навколишніх сіл. Цього року ми здійснили капітальний ремонт споруди на ставку, ремонт греблі, отож чекаємо зими.

— Відомо, що з початком російської агресії на Сході України родина стала потужним центром волонтерства…

– Це наш обов’язок — допомагати, чим можемо. Закуповували бронежилети, плели сітки, виготовляли «буржуйки» — робили хто що міг. Відправили у війська десятки тонн продуктів харчування, зокрема і тушонку та інші вироби із м’яса, виготовлені власноруч із резервів господарства. Юрій особисто возив на передову продукти, зібрані нами та небайдужими оратівчанами. Зрозуміло, усе це непередбачувані витрати, але настає час, коли кожен має зробити свій вибір – що для нього є головне. Ми свій вибір зробили.

– А що на сьогодні?

– Оскільки такої гострої потреби у допомозі військам немає, продовжуєм традиційні зв’язки з давніми «підшефними». Це соціальний заклад, де проживають одинокі престарілі громадяни у селі Фронтівка нашого району, та Стрижавський будинок-інтернат, періодично доставляємо у ці заклади продукти харчування.

— Чи не впливає негативно доброчинність на економіку господарства, адже кошти витрачаються чималі?

– Правильно було б сформулювати цю проблему по-іншому: що робить влада для того, щоб підприємства і підприємці мали можливість безболісно вкладати власні кошти у соціально значимі проєкти. Пояснюю на власному прикладі. Для збереження цілісності земельного комплексу господарства довелось брати участь в аукціоні на право оренди земельної ділянки в селі Рожична. У результаті – орендна плата за 13 гектарів фактично неугідь становить 170 тисяч гривень! Зрозуміло, що аукціон – правильний варіант перерозподілу земель, проте мають бути і певні запобіжні механізми, котрі унеможливлювали б доведення ситуації до абсурду.

– І яким чином «повернути» владу до згаданих проблем обличчям?

– Механізм єдиний і загальновідомий – у владі мають працювати порядні, професійно підготовлені, патріотично налаштовані фахівці. І від нас усіх залежить, кого ми приводимо у владу. Попереду у нас дві проблеми, здатні кардинально змінити життя сільських громад. Це місцеві вибори і ринок землі. Після об’єднання сіл району в одну територіальну громаду повноваження та можливості її керівника можуть забезпечити або ж її розвиток, або занепад. Тому надзвичайно важливо, щоб об’єднану громаду очолила людина, що добре володіє проблемами сіл району, має відповідний рівень юридичної та управлінської підготовки. Людина, здатна сформувати команду спеціалістів-професіоналів, здатних забезпечити сталий економічний та соціальний розвиток громади. На сьогодні, за моїм переконанням, цим критеріям відповідає діюча голова районної ради Галина Лошак, і у неї є всі підстави балотуватись на посаду голови ОТГ.

Петро Покорнюк