22-го вересня стало відомо, що помер Великий Вчитель – Олександр Сухомовський… Олександр Григорович народився 2 вересня 1945 року в м. Вінниця.
Після закінчення Вінницького державного педа¬гогічного інституту ім. М. Островського (1970) працював директором початкової школи с. Сорочин Вінницького району, директором клубу кондитерської фабрики м. Вінниця, учителем початкових класів, організатором позашкільної виховної роботи, заступником директора з навчально-виховної роботи середніх шкіл № 4 та № 22 м. Вінниця. З 1990 року директор навчального закладу «Середня загальноосвітня школа І—ІІ ступенів – ліцей № 7 м. Вінниця». Спеціаліст вищої категорії.
Як керівник вирізнявся аналітичним мисленням, активним творчим пошуком, баченням чітких перспектив розвитку загальноосвітньої школи.
За керівництва О.Г. Сухомовського в школі-ліцеї № 7 створено якісну навчально-виховну базу: обладнано навчальні кабінети, комп’ютерні класи, відкрито комп’ю¬терний центр, ізостудію «Палітра», в управлінську діяльність впроваджено комп’ютерну техніку. Щороку ліцеїсти стають переможцями міських, обласних, всеукраїнських і між¬народних олімпіад.
О.Г. Сухомовський – ініціатор створення інтернаціональних класів, у яких забезпечується вивчення мов і культур національних меншин, налагодження побратимства з ліцеєм ім. Бенуара (м. Лімож, Франція).
У 2004 році навчальний заклад визнано переможцем акції «Народний бренд – 2003» (корпорація «РІА») у номінації «Найкраща школа». У 2006 році школа-ліцей № 7 стала лауреатом конкурсу «100 кращих шкіл України» в номінації «Школа успіху». За резуль-татами атестаційної експертизи управління освіти Вінницької міської ради навчальний заклад атестований з відзнакою.
Заслужений працівник освіти України (2006). Нагороджений нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський» (2006) і медаллю Поль¬ського Сейму та Грамотою консула Польщі за популяризацію польської мови та культури.
– Я – не кабінетний директор. Стільки років пропрацював у школі, що стільки не живуть.!, – колись розказав у своєму інтерв’ю Олександр Сухомовський. – Але крім «Діра» і «Усатіка» клікух не було…» Грав «в очко» з учнем на роздягання прямо на уроці… Дозволяє курити старшокласникам біля майстерень школи. Одна умова – там не повинно бути менших. І порядок: для недопалків поставили відро. «Якщо вони вдома з мамою і з татом курять, я їх не перевиховаю…» Хто, як не він, знає чому і коли у вінницьких школах з’явилась охорона. У 2002 році пережив викрадення онука губернатора Юрія Іванова. Другокласника виманила зі школи жінка… Перший випадок кіднепінгу в області… Після того дорослих в школу не пускають. «Ми не знаємо, хто саме прийшов, тим більше, що тепер няні приходять за дітьми… Тому закінчення уроків дорослі чекають на вулиці… Та ви Керч згадайте…» «Злочинцем» сам себе називає. Бо «усі найкращі випускники тепер за кордоном, а не в Україні…» Вважає, що в освіті мало уваги вихованню патріотизму. Та й АТО вже не хвилює школярів… Зате сам із дітьми дискутує про політику. Вчить бути не байдужими у суспільстві. Цитуючи героїню фільму «Училка»: «Моя задача — наполнить вас знаниями. Открыть новые горизонты жизни. Так вот, если мне это удастся, то я достигну высшей цели своего дела — воспитание личностей, способных творить историю государства, лепить время…» Кожному ліпити своє… Але він не запатентував свою методику навчання дітей читати і рахувати. Колеги користуються… Уже діти вчать дітей… «Це сьома освітня реформа на моїй пам’яті. Жодну не завершили… Завжди починають із початкової школи. Але ж не парти вчать дітей… До речі, перший клас нової української школи у Вінниці забезпечений підручником лише на 34%…» Ще він мудрий педагог: «Як мені казав батько: «Я в твоїх штанах ходив, а ти в моїх штанах ще ходити будеш». Якщо думаєте, що ви списали, то це вчитель зробив вигляд, що не побачив. Всі ваші мульки давно відомі…». Сльози витирає, коли згадує своїх учнів. «Ще невідомо кому з випускників поставлять табличку «За цією партою сидів…»: відміннику чи двійочнику…» Розрізняє добро і зло соцмереж. Без Фейсбуку сам жити не може. «Я вже так хворію, що давно не дивився, що там у світі робиться, поки з вами спілкуємось…» Це із тих інтерв’ю, які краще слухати. Важлива інтонація, кожна пауза… Хтось згадає такий знайомий голос, посміхнеться… Або заплаче. Це ж так важливо, коли хтось для тебе знаходить правильні слова. Навіть коли ти виріс… Олександр Сухомовський – із тих вінничан, яких треба чути. Бо він любить наших дітей. І ще. «В очко» Олександр Григорович тоді виграв. Весь клас був свідком. «А Фелікс тепер – велика людина в Канаді…»
Висловлюємо співчуття рідним та близьким.
