Марина, як завжди, провела мене на вокзал — я працював у обласному центрі, – а сама повернулась додому і вирішила прийняти ванну. Не знаю, навіщо моя дружина, розумна 30-річна жінка з вищою освітою, полізла у воду з телефоном у руках, який через подовжувач під’єднала до електромережі. Забула про техніку безпеки? Та вона це зробила! Взяла у мокрі руки телефон, а далі… Дітей попереджають про це на уроках фізики — її вдарило струмом! Серце зупинилось одразу, як потім відзначив патологоанатом.
Шестирічний син Назар довго “мамкав” біля ванної, а потім відчинив двері… Те, що він побачив у пінній воді, назавжди травмувало його психіку, ворогам такого не побажаєш!
Назар знав три номери телефонів — мій, мамин і мого брата, його дядька Діми. Я їхав у поїзді, зв’язку не було. Мамин мобільнік лежав на дні ванни. Коли мій брат почув: “Дядьку Дімо, це Назар. Мама померла, а тато поїхав у місто!” – то спочатку не міг зрозуміти. Жив він далеко, допомогти міг тільки порадою. Діма заспокоював, забалакував Назарчика, а тим часом дзвонив мені з іншого телефона.
… Я намагався зірвати стоп-кран, але провідниця мене відмовила. Виходити посеред поля безглуздо — зустрічний поїзд не зупиниться, навіть якщо я ляжу на колію. Дочекався станції. Поїзда довго не було, побіг на трасу, щоб спіймати машину. Тільки у кабіні згадав, що забув сумку з речами і грішми. Та водій довіз безплатно…
Перед ранком я повернувся додому. Назар спав на дивані, а поряд з ним — ввімкнений телефон. Брат Діма весь час тримав зв’язок з наляканим племінником, я йому безкінечно вдячний за це. Далі все на автопілоті – викликав поліцію, потім хлопців із моргу. Подзвонив мамі, попросив забрати онука до себе.
Не знаю, де я взяв сили, щоб все це пережити. Тримався заради Назара, бо знав, що йому ще гірше, ніж мені. Він втратив сон, почав заїкатись і впісюватися. Власник фірми, де я працював, звільнив мене за прогули, навіть не вислухавши, що в мене сталось.
Мама боялась, щоб я не спився. Та мені треба було лікувати сина, шукати нову роботу і вчитись жити без Марини. Іноді мене таке зло бере, як подумаю, що вона накоїла! Та вороття немає…
Вислухала
Ірина ЗОНОВА
