Сергій Томчук із Літина пересувається на інвалідному візку. Його дружина Таня також.
Молоді люди перевіряють на доступність заклади та роблять селище зручним для пересування на візку. Але мало хто знає, який непростий шлях їм довелось пройти, щоб нарешті стати щасливими.
– Початком «нового» себе, переосмисленням життя стала дата 2 листопада 1999 року. Був мій останній осінній ранок на ногах, — каже Сергій. — Хотів полагодити антену в старому двоповерховому будинку, де проживав з батьками в Хмільнику. Поліз на дах. Мов на лижах, почав ковзати по слизькому шиферу. Результатом падіння став перелом хребта з ураженням спинного мозку та перелом основи черепа. Лікар-реаніматолог шансів на життя не дав…
Вінниця відмовилася від такого пацієнта. Повезли у Київ. Зробили мені операцію. Сидіти лікарі дозволили лише через 14 місяців після випадку. За весь цей час я вдячний своїй, на превеликий жаль, уже покійній мамі, що в мене не було пролежнів.
І після того розпочався новий етап життя, яке так раптово і болісно поділилося на «до» та «після». І цей процес неможливо зупинити, адже зупинка — це втрачені надії на самостійне життя в соціумі як повноцінної людини.
Зі своєю коханою Тетяною чоловік познайомився 2006 року в кінці табірної зміни для людей з обмеженими фізичними можливостями. Невдовзі взяли шлюб. Після одруження подружжя мешкає у Літині, працює та веде активний спосіб життя.
– Я не можу себе назвати невтомним і наполегливим борцем з обставинами, у яких опинився через травму, але саме цей факт робить мене таким кожного дня, — додає Сергій Томчук. — Ти мусиш повсякчас вигрібати воду з човна, інакше хвилі втоми, самотності, відчаю, безпорадності, депресії, алкоголю потоплять його. Та й увесь світ в твоїх очах буде наче ворог. Але це не мій сценарій. Мною рухає любов до життя, бажання складати своє щастя з найменших дрібниць. Прикро, що наш район втратив можливість участі в програмі уряду для отримання соціального таксі, бо ми не подали заявку, але подамо. Бережіть себе, своїх рідних від нещасних випадків. Будьте здорові та радійте життю і за все дякуйте Богу.
Віталіна Трудько
