Кожен розуміє це по-своєму, говорити за всіх не можу, але для себе давно визначив декілька основних критеріїв.
Перший і основний, на мою думку, це чесна, відкрита і прозора політика із сплатою податків. Сюди входить і виплата заробітної плати, і сплата за оренду земельних часток-паїв. Від цього виграє як громада, в якій живеш і працюєш, так і держава в цілому. Бо, за великим рахунком, у Пенсійному фонді на сьогоднішній день «велика дірка», і якщо не наповнювати його з доходів від землі, то про який соціальний захист наших людей можна казати? Кожен має зрозуміти, і я весь час наголошую на цьому своїм працівникам, що пенсія працюючих сьогодні людей обчислюється з тієї заробітної плати, з якої ми сплачуємо податки. І думати про це потрібно сьогодні, а не тоді, коли нарахували тобі мізерну пенсію, а виправляти щось уже немає часу. Гроші потрібні завжди, а не тільки коли ти молодий і здоровий. Тому і важливо розуміти це як роботодавцям, так і працюючим.
Друге – це підтримка соціальної сфери — інфраструктури наших сіл. З державного бюджету коштів надходить стільки, що заклади освіти, культури, охорони здоров’я можуть лише виживати, ні про який розвиток чи вдосконалення мови не може бути. Зрозуміло, що ми сплачуємо податки, і, за великим рахунком, ті кошти мають слугувати засобом для підтримки вказаних сфер, але насправді, якщо ми хочемо бачити навколо себе не руїни і зарості бур’янів, а справді процвітаючі села, без яких, до речі, Україна не буде собою, маємо допомагати і брати на себе відповідальність.
– А що вже вдалося зробити?
– Зроблено багато, але ще більше заплановано на найближчу перспективу. Для прикладу, в с. Гоноратка відремонтовано будинок культури, на що вилілено 1,5 млн грн., здійснено капітальний ремонт ФАПів в селах Скибин та Лопатника, проведено капітальний ремонт та закуплено меблі в початковій школі с. Дібровенці. Тільки на заміну даху та укладення тротуарної плитки біля школи с. Лопатника виділено понад 1,5 млн грн. Щороку виділяються кошти на благоустрій територій сіл, ремонт пам’ятних знаків та багато іншого, в чому є необхідність.
– Місцеві медики розповіли, що Ви особисто виділили більше двох мільйонів гривень на модернізацію центральної районної лікарні?
– Модернізація – це голосно сказано, бо для того потрібно закупити нове медичне обладнання, сучасні меблі, до цього ще руки не дійшли, але ремонти приміщень дійсно зроблені. Ми домовились із головним лікарем Миколою Садиком, що щороку будемо ремонтувати один поверх приміщення лікарні, так і працюємо. Краще, звичайно, туди не потрапляти, але якщо вже сталася біда, то люди мають лікуватися в пристойних і комфортних умовах.
– Яка саме була надана допомога закладам охорони здоров’я у зв’язку з епідемією коронавірусу?
– Ну, по-перше, разом з сім’єю ще одного аграрія – Петра Виходзя – виділили кошти на проведення кисневої магістралі до 25 ліжко-місць на випадок, якщо епідемія набуде таких розмірів, що не будуть справлятись спеціалізовані заклади, бо ж наша лікарня не є профільною щодо лікування COVID–19. По-друге, виділив 100 тисяч гривень на закупівлю ліків для соціальної аптеки, знову ж таки, на випадок, якщо ця недуга набуде загрозливого характеру. Закуплено 30 захисних багаторазових костюмів для медичних працівників на суму 45 тис. грн. Надалі є домовленість з колегами-аграріями допомагати за будь-якої потреби.
– А придбати будинки для молодих лікарів — Ваша власна ініціатива, чи до Вас зверталося керівництво району з таким проханням?
– Це було наше спільне з головою районної ради Галиною Лошак рішення, оскільки заклад є комунальною установою районної ради, а також і головним лікарем ЦРЛ. Адже ми добре розуміємо, що молоді спеціалісти не затримаються довго там, де не створено належних умов праці, а також і життя. Сьогодні дві молоді сім’ї лікарів-терапевтів забезпечені будинками в смт Оратів з моєю допомогою. І не лише я займаюся цією проблемою. Нещодавно ще один аграрій теж придбав будинок для сім’ї двох молодих наших лікарів.
– Люди розповідають, що ви ще й дороги ремонтуєте, це так?
– Якщо будемо чекати, що держава колись виділить необхідні кошти на ремонт доріг, то їздити не буде по чому. Тому ремонтуємо власними силами. Це з одного боку сторони, а з іншого – знову ж таки прохання голови районної ради Галини Лошак. Хоч це і не входить безпосередньо до кола її обов’язків, але вона переймається цими питаннями, постійно тримає на контролі ситуацію і є фактично з’єднувальною ланкою між Погребищенським райавтодором, дільницею якого є і Оратівський район, та нами – аграріями району, які підтримують її ініціативу та надають допомогу транспортом, робітниками, а часто і власними коштами. Таким чином, фактично до всіх, за невеликим винятком, населених пунктів нашого району дороги відремонтовані.
– Тобто співпраця з місцевою владою налагоджена? Є взаєморозуміння і співпраця?
– Звичайно! Маємо надію на небайдужих і ініціативних керівників, з якими є перспектива розвиватись і впевненість досягати успіхів. Бо коли бачиш, що людина старається не в свою кишеню, а для блага громади, є бажання працювати, вкладати кошти і йти назустріч в усіх добрих починаннях. Я більше скажу, тут живуть і працюють мої діти, діти моїх працівників, і мені зовсім небайдуже, якими дорогами вони будуть ходити, в яких лікарнях лікуватись, які школи чи заклади культури відвідувати. Ми самі маємо будувати своє життя і життя наших дітей і онуків, а для цього потрібно мати розумних, чесних і відповідальних людей у владі. Це моя позиція!
Лідія СКОРИК
