На фото: Ось таким був курс болгарського лева до інших валют тиждень тому.
Виходить, що зібрати кошти на соціальні потреби з українських виробників уряд уже не може. Бо тих власних виробників при теперішніх цінах на енергоносії, дозволи і погодження, податки та хабарі чиновникам уже майже не зосталось. І замість того, щоб всі зусилля направити на відродження вітчизняних високотехнологічних галузей, влада іде шляхом найменшого опору. Бюджетоутворюючими робиться митниця та інфляція. Перша оподатковує імпортні товари, якими вже забиті всі наші крамниці. А друга допомагає олігархам отримати більшу гривневу масу від проданої за кордон сировини та напівфабрикатів.
Але виходить замкнуте коло. Через різку інфляцію знецінюються доходи населення. Якщо сім років тому ваша пенсія, скажімо, була 1600 гривень, то в перерахунку виходило 200 доларів. А зараз це тільки 55. Те ж саме із зарплатами та всіма соцвиплатами. Дехто каже, що це не має значення, бо, мовляв, у нас тих доларів все одно немає. Але ж ті імпортні товари, які ми купуємо, перераховуються по курсу долара. Та сама пральна машина, за яку правили 2000 грн., нині вже коштує майже 8000. І так з ліками, одягом, взуттям, продуктами. Бо дорожчають газ, бензин, електроенергія, яку олігархи-монополісти оцінюють за світовими стандартами.
Навіть ті вітчизняні виробники, які використовують у своєму виробництві імпортну сировину, комплектуючі чи витратні матеріали, змушені підвищувати вартість своєї продукції. От і виходить, що в результаті у нас лише збільшується кількість нулів на купюрах і тонаж грошової маси. А життя навіть зі збільшеною мінімалкою кращим не стає.
Лише за останні кілька місяців через інфляцію прості люди знову збідніли на 15 відсотків. І, виявляється, що влада, яка би мала захищати інтереси народу, продовжує грати на боці олігархів. Як, наприклад, трапилось із дешевою електроенергією, що виробляється на АЕС. Їх майже зупинили, а людям продають в рази дорожчу, так звану відновлювальну, генерація якої в основному, знову ж таки, належить олігархам. А те, що в бюджеті на наступний рік закладається долар більше, ніж по 29 гривень? І де гарантія, що через місяць він не стане по 40? Адже життя в Україні стало просто непередбачуваним.
Мені дивно, чому суспільство належно не реагує на такі речі. Чому таке різке здорожчання іноземної валюти не викликає національного обурення? Набагато бідніша від нас Болгарія, незважаючи на соціальні непорозуміння, за сім років укріпила свого лева на тих же 15%. У поляків, чехів, румунів, угорців — стабільний курс валют, а ми летимо в прірву. Навіть в Ізраїлі, де також триває багаторічне збройне протистояння, курс шекеля стабільний.
Хто робить економічну політику у державі? Незалежний уряд чи розставлені олігархами міністри-маріонетки та керівники силових відомств, які гребуть лише під себе через такі ж суди? Для себе і зарплати, і пенсії відсудили по 100 та по 500 тисяч із загального пирога, а простим людям-виборцям, платникам податків – нещасні копійки. Здається, що така суспільна модель, яка вже опустила країну і народ нижче плінтуса, нарешті має бути кардинально змінена. І це вже персональна відповідальність кожного українця. Звісно, якщо ми сподіваємось жити по-європейськи, а не повернутися назад в совдепівське стійло, в якому спотворена держава й надалі паразитуватиме на тому, кому, за Конституцією, належить влада.
Головний редактор газети «33-й канал»
