Більш того, захворіли кілька колег журналістки, які безпосередньо робили репортажі з інфекційних відділень, де перебували хворі!
– Коронавірус не вигадка – він існує!!!
Я давно про це знала і ні на хвилину не сумнівалась, каже Марина Микитенко,- Але коли злягли з «короною» мої колеги – подруги, зрозуміла « COVID-19» дихає мені не те що в спину , а в обличчя. Від цього ставало моторошно і обливало холодним потом. А потім , як по сценарію, на вихідні пропав нюх, піднялась температура, слабкість в тілі і страшенно боліла голова. Ті хто захворів раніше, заспокоювали, так буде кілька днів. ПЛР – тест показав- коронавірусу немає, а от КТ кричало, двобічна коронавірусна – пневмонія. І тут понеслось…Медики призначили лікування, мій стан був середньої важкості. Їсти не хотілось, говорити теж, налаштовувалась на позитив, і вірила « виживу , бо ще нібито молода» , а от за хатніх, сина і маму , чоловіка і брата хвилювалась не на жарт. Тому всі були на самоізоляції. Хвороба лякала, бо про неї мало , що відомо , я категорично заборонила заходити до мене в кімнату рідним. Рятувала переписка в Інеті з «конованими» подружками і слова підтримки рідних за дверима. На 6-7 день я відчула полегшення, з’явився апетит, але «Корона» не відпускає так просто і легко своїх полонених, мене «загребло», перекрило дихання і підскочив тиск. Та Бог мене милував і я потрапила до першої міської клінічної лікарні. Тут мене взялись ремонтувати, мудрі лікарі та добрі медсестри і санітарки. Вразило не тільки те, що медперсонал був добрим і привітним , а і те що всі ліки давали безкоштовно. Спочатку , було дивно і страшно , бо медперсонал був в захисних костюмах, як космонавти, але я розуміла – безпека перш за все. І нині я дякую своїм Ангелам – рятівникам Костянтину Ліваковському директору першої міської лікарні , який за останній час для багатьох людей став не тільки другом , а і хрещеним татом , інфекціоністу Наталі Банах та усім медсестричкам , які розповідали веселі вигадки і байки, аби відволікти хворих від дурних думок і вправно робили уколи та ставили крапельниці. А ще , хочу побажати здоров’я тим жінкам з якими лежала в палаті. До того як вони захворіли , вони не вірили в існування « Корони»! Коли ми познайомились у більшості з них був важкий стан, одних страшенно болів шлунок, інших голова, серце, давались в знаки старі – хронічні хвороби. На моє щастя я почувалась відносно «добре». Мене рятувала від дурних думок підтримка моїх «коронованих» подруг Марії Супрун, Ірини Дідух , Катерини Зулінської та безстрашних не коронованих , але подруг з великої літери Лариси Бондар, Аліни Могилюк, Світлани Спіранської , Ірини Корж та Тетяни Дрозд . А ще , пережити Коронавірус і головне ВИЖИТИ допомогли мені – невгамовній , мої рідні – мама , брат Сергій , мій чоловік Сергій та моя радість син Назарій. Я знаю , я їм необхідна . Я подолала Коронавірус!!! Місяць лікування. Жменями пігулки, крапельниці. Крім звичного місця для уколів вперше в житі отримувала їх в живіт, але то таке, синці зійдуть , головне я Жива!!! Я щиро вдячна усім хто підтримував мене морально і матеріально . Дорогі мої друзі, бережіть себе, своїх рідних, носіть маски. Мийте руки. Як тільки почуваєтесь зле йдіть у лікарню, Вам допоможуть!!! І запам’ятайте, Коронавірус через слухавку телефону не передається, підтримуйте близьких гарними словами, для Вас можливо це просто втрачених кілька хвилин , а для хворих це надія на життя.
Подробиці читайте у “33-му каналі”.
Валентина Лісова
